Борис ГРІНЧЕНКО (1863-1910) – ТЕАТР КОРИФЕЇВ

■ Борис Грінченко

Борис Дмитрович Грінченко народився 9 грудня 1863 року на хуторі Вільховий Яр на Харківщині у дворянській сім’ї. Здобувши початкову освіту, навчався в Харківському реальному училищі, з якого був відрахований за читання й поширення забороненої політичної літератури. Після двох місяців ув’язнення працював канцеляристом у Харківській казенній палаті. Через деякий час склав іспит на народного вчителя, викладав у школах на Харківщині та Катеринославщині. Одружився із сільською вчителькою Марією Гладиліною (писала твори під псевдонімом Марія Загірня).

Результатом майже десятирічної педагогічної праці стали дослідження Грінченка “Яка тепер народна школа на Вкраїні”, “Народні вчителі і українська школа” та ін.

Літературний шлях Б. Грінченка розпочався в 1881 році. У львівському журналі “Світ” за сприяння І. Франка були опубліковані його поезії. Учителюючи, невтомно працював як письменник, публіцист, критик. Виступав під псевдонімами Василь Чайченко, Б. Вільхівський, М. Тримач, Л. Яворенко. Опублікував поетичні збірки “Пісні Василя Чайченка”, “Під сільською стріхою”, “Нові пісні і думки Василя Чайченка”, “Під хмарним небом”. У прозі Б. Грінченко звертався до жанру оповідання, рідше – повісті.

Переїхавши в 1894 році до Чернігова, працював у губернському земстві, одночасно багато сил віддавав громадській роботі. Тоді опублікував книжки малої прози “Хатка в балці”, “Оповідання”, написав декілька драматичних творів. Вивчав фольклор та етнографію. Видав “Етнографічні матеріали, зібрані в Чернігівській і сусідній з нею губерніях”. Упорядкував збірки народної поезії “Пісні та думи”, “Думи кобзарські”, “Веселий оповідач” та ін.

У 1902 році письменник перебрався до Києва. Там майже два роки працював над підготовкою словника української мови. На основі матеріалів журналу “Київська старовина” Б. Грінченко уклав чотиритомний “Словар української мови”. Активно виступав як журналіст. Зокрема, із 1905 року редагував першу українську щоденну газету “Громадська думка”, а з 1906 року – журнал “Нова громада”. За ініціативою письменника була створена Всеукраїнська учительська спілка. Він сам виступав за народну освіту українською мовою. У 1906 році Б. Грінченко організував і очолив товариство “Просвіта”. Постійно працював над книжками для народної освіти та виховання. Підготував “Українську граматику до науки читання й писання”, книжку для читання в школі рідною мовою “Рідне слово” (у співавторстві з дружиною) та ін.

Напружена праця спричинила загострення хвороби легень. У вересні 1909 року письменник виїхав на лікування до Італії. Помер Б. Грінченко 6 травня 1910 року в Італії. Його поховали в Києві на Байковому кладовищі.

■ Борис Грінченко з дочкою Настею та дружиною Марією

Виявляємо читацьку, літературну компетентності

У зручній для вас формі (схеми, таблиці, плану, тексту) запишіть відомості про життєвий шлях Бориса Грінченка.

Прочитайте оповідання Бориса Грінченка “Без хліба”. Звірте власні враження від твору з матеріалом, запропонованим у статтях підручника.

В електронному додатку до підручника на сайті interactive. ranok. com. ua ви знайдете повний текст твору.

A




1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Борис ГРІНЧЕНКО (1863-1910) – ТЕАТР КОРИФЕЇВ