МАРУСІ ВІТРОВІЙ – БОРИС ГРІНЧЕНКО

Related posts:

1. “О скільки сліз повинні ми утерти!” (Борис Грінченко) – Борис Грінченко – Українська драматургія і театр 70-90-х років ХІХ століття Борис Грінченко виявив себе філігранним майстром малих прозових форм. До раннього періоду творчості належить оповідання “Без хліба” (1884), в якому основним є конфлікт людини зі своїм сумлінням. На прикладі героїв, поставлених в екстремальну життєву ситуацію, письменник утверджує цінність християнської заповіді “не вкради”. Тематика Грінченкових оповідань різноманітна. У них зображено українське село з його малими радощами […]...
2. “Кожнеє слово хай буде в нас діло!” (Борис Грінченко) – Борис Грінченко – Українська драматургія і театр 70-90-х років ХІХ століття Поетична спадщина Бориса Грінченка уміщена в шести збірках: “Пісні Василя Чайченка”, “Під сільською стріхою”, “Нові пісні і думи Василя Чайченка”, “Під хмарним небом”, “Пісні та думи”, “Хвилини”. Перші публікації віршів припадають на 1881 рік. У львівському журналі “Світ” надруковано твори, що стали програмовими у діяльності Грінченка, – “Доки”, “До праці”. Юнак, сповнений завзяття і віри, […]...
3. КУРИ ТА ЛАСТІВКА – БОРИС ГРІНЧЕНКО КУРИ ТА ЛАСТІВКА “Біга, як курка з яйцем”. “Куд-куд-кудак! куд-куд-кудакі Яєчко я знесла гарненьке: Нехай іде та дивиться усяк, Яке воно у мене чепурненьке. Куд-куд-кудак! сюди ідіть!” – Так Глиняста з хліва кричить. Рід курячий на те репетування Із бур’янів, Із смітників Збирається, щоб курчине придбання Побачити, сокоче й сокотить, Аж зирк – тут Ластівка […]...
4. СПІВЦЕВІ – БОРИС ГРІНЧЕНКО Коли ти хочеш, щоб твій спів Нам серце й душу зворушив, Співаче рідний, то співай Про нещасливий рідний край, Про те, як гнітять нас вони,- Щоб наша безліч мук і. лих В піснях озвалася твоїх. Про стоптаний народ співай,- Про те, що наш безщасний край – Усім розкоші, тільки нам Він пеклом ставсь, його синам; […]...
5. Без хлібу – БОРИС ГРІНЧЕНКО І Край села стояла хата поганенька, а в їй жив селянин із жінкою та з дитиною – хлопчик був. невеличкий, недавнечко народився. Вже третій рік був, як вони побралися, – з чужого села він її взяв,- а все ніяк не могли збитися на хазяйство. У їх тільки й було худоби, що теличка,- купили її торішню […]...
6. ПАНЬКО – БОРИС ГРІНЧЕНКО ПАНЬКО Панько останній ускочив у дерев’яний великий цебер до чотирьох товаришів і гукнув машиністу: – Пускай! Цебер почав спускатися в шахту спершу тихо, а далі все швидше й швидше. Він хитався на всі боки, і шахтарі повинні були часом відпихатися від стін, щоб не вдаритись об їх, – тоді б усі сторч головою могли полетіти […]...
7. КАТОРЖНА – БОРИС ГРІНЧЕНКО КАТОРЖНА Каторжна – так її всі звали. – Унеси дров у хату, чи чуєш, каторжна ти! – кричала мачуха. – Геть з-перед очей, каторжна! – визвірювався на неї батько, вертаючись п’яний з шинку і заточуючись по хаті. – За сцо ти мене стовхнула, католзна! – пищав дворічний мачушин хлопчик, б’ючи її кулаками. І так усі!.. […]...
8. ХЛІБОРОБ – БОРИС ГРІНЧЕНКО Я убогий родивсь, і в ті дні, Як вмирать доведеться мені,- Тільки горе, та стомлені руки, Та ще серце, зотлілеє з муки, Я зложу у дубовій труні. Не велике я поле зорав, Та за плугом ніколи не спав. Що робив, те робив я до краю, І всю силу, що мав я і маю, На роботу […]...
9. CAM СОБІ ПАН – БОРИС ГРІНЧЕНКО CAM СОБІ ПАН Я їхав залізницею, третім класом і, як звичайно, у вагоні з написом: “Для некурящих”. Ох, цей напис! Раз у раз доводиться воюватися з подорожніми, щоб вони справді не курили, – це знає кожен, кому траплялося сідати до таких вагонів, сподіваючися заховатися в них од огидної отрути димом з паленого листу. Будь ти […]...
10. ДЗВОНИК – БОРИС ГРІНЧЕНКО Її звали Наталею. Вона була маненька, їй було тільки сім років. Мати її вмерла років уже з півтора, батько був каліка, та ще й п’яниця. П’яницею він був іздавна, але поки не був калікою та жива була жінка, то він якось там хазяйнував на своєму клаптику землі. Але він, підковзнувшися, впав на льоду, переломив собі […]...
11. БРАТ НА БРАТА – БОРИС ГРІНЧЕНКО І Учитель ладинської школи Євген Корецький, прокинувшися в своїй камері 18-го листопада 1905-го року, зараз згадав, що сьогодні якраз виходить два місяці, відколи він попавсь у неволю. Він поїхав до Києва, потрапив туди саме тоді, як вийшов маніфест 6-го серпня про Державну Думу. Всі розуміли, що після всього того, що було – після кривавої війни […]...
12. Борис Грінченко. Письменник, педагог, лексикограф, літературознавець, етнограф, історик, публіцист, громадсько-культурний діяч. Б. Грінченко як редактор Словаря української мови – ДРАМАТУРГІЯ I ТЕАТР ХІХ ст. ТВОРЧІСТЬ І. КАРПЕНКА-КАРОГО І Б. ГРІНЧЕНКА Мета: ознайомити учнів із основними фактами життєвого, творчого та громадського етапів життя митця, пояснити його роль у становленні національної української культури, розширенні сфери функціонування української мови; розвивати вміння висловлюватися точно, логічно та послідовно; виховувати любов до рідної мови, гордість за її красу і багатство. Обладнання: портрет письменника, виставка його творів, висловлювання відомих діячів культури та […]...
13. Скорочено – КАТОРЖНА – БОРИС ГРІНЧЕНКО – 10 КЛАС (Скорочено) I Усі звали її “каторжною”. – Унеси дров у хату, чи чуєш, каторжна ти! – кричала мачуха. – Геть з-перед очей, каторжна! – визвірювався п’яний батько. – За що ти мене стовхнула, католзна! – пищав дворічний мачушин хлопчик. А хлопці та дівчата на вулиці як звали, то також все ж із додатком: “Ота каторжна […]...
14. Філософські роздуми (Моє щастя) – Борис ГРІНЧЕНКО (1863-1910) – ТЕАТР КОРИФЕЇВ У творі “Моє щастя” органічно поєдналися філософське, особисте і громадянське переживання. Частково вірш перегукується з філософським роздумом українського мислителя Г. Сковороди “Всякому місту – звичай і права”: мандрівний філософ демонструє байдужість до всіх спокус світу і протиставляє їм чисте сумління як найвищу цінність. У поезії Б. Грінченка теж осмислюються людські цінності. Три перші строфи стосуються […]...
15. ЗЕМЛЯКАМ – БОРИС ГРІНЧЕНКО Що збираються раз на рік на Шевченкові роковини Співати гімн “Ще не вмерла Україна” Ще не вмерла Україна, Але може вмерти: Ви самі її, ледачі, Ведете до смерти! Не хваліться, що жива ще Наша воля й слава: Зрада їх давно стоптала, Продала, лукава! Ваші предки торгували Людськими правами, Їх продавши, породили Вас на світ рабами. […]...
16. УКРАЇНЕЦЬ – БОРИС ГРІНЧЕНКО Він українець – це запевне, Бо хвалить сало й галушки, Та ще вишиванії вдома Бере він на ніч сорочки. Колись він навіть – хоч давненько – Щось написав чи переклав, Але ж цензура – боже – люта! І пер він більше не псував. Колись кричав: “Народ люблю я! За його хрест би я поніс!” І […]...
17. ПРИХОДИТЬ ЧАС – БОРИС ГРІНЧЕНКО ПРИХОДИТЬ ЧАС Приходить час Приходить час, приходить час,- Сказати кожен мусить з нас, Чи він народу вірний син, Чи тільки раб похилий він, Чи раб похилий, чи боєць – Хай кожен скаже навпростець! І де він стане: чи до тих, Що в путах сковані гидких, Народ і край свій продають Панам, що кров із його […]...
18. ДОКИ? – БОРИС ГРІНЧЕНКО Минає час, минають люди; Ми всі ждемо того, що буде, І кажем всі: давно вже час, Щоб воля та прийшла й до нас, А все її нема, не йде,- А час не жде, а час не жде!.. А час не жде, а час летить, А серце змучене болить, Бо довгий гніт минулих днів Його украй […]...
19. У ТЕМРЯВІ – БОРИС ГРІНЧЕНКО Ми вийшли на працю,- не сходило сонце, І досі воно не зійшло, І досі маленькеє наше віконце Все темне, як перше було. Хоч темрява чорна усіх покриває,- Ми робим і віримо ми, Що світ невечірній жаданий засяє І нам серед ночі й пітьми. Ще є у нас сила! Не впали нам руки, Ми зможемо гордо […]...
20. ТРОЯНДА – БОРИС ГРІНЧЕНКО Мамусю, голубко! сьогодні Я вранці ходила в садок- Такого багато росте там Рожевих та синіх квіток. Найкраща троянда. Та тільки Я руки сколола свої, Аж кров потекла по їх,-поки Зірвала з стеблини її. А краще коли б та троянда Без гострих шпичок тих була, Щоб дівчина кожна зірвати, Не колючи руки, могла… – Ой, доню! […]...
21. 9 СІЧНЯ – БОРИС ГРІНЧЕНКО Вони йшли повні віри й надії. Натруджені тяжкою працею, зашкарублі робітницькі руки несли емблеми того, чому поклонялися їх прадіди, діди, батьки і перед чим хилились вони самі. Ті емблеми мали їх захищати, мали говорити за них, казати, що йдуть вони покірні й смиренні; що йдуть знеможені тяжкою працею, безрадісним життям, безправним поневірянням під гнобительством дужих […]...
22. ДО ПРАЦІ – БОРИС ГРІНЧЕНКО Праця єдина з недолі нас вирве: Hумо до працi, брати! Годі лякатись! За діло святеє Сміло ми будему йти! Праця єдина нам шлях уторує, Довгий той шлях і важкий, Що аж до щастя і долі прямує: Нумо до праці мерщій! Праця не згине між людьми даремне: Сонце засвітить колись,- Дякою нас тоді люди згадають – […]...
23. БОРИС ГРІНЧЕНКО – З ЛЮБОВ’Ю ДО ЗНЕДОЛЕНИХ Бориса Грінченка, сімнадцятирічного юнака, у літературу благословив Іван Нечуй-Левицький, подавши перші його вірші у львівський журнал “Світ”, де вони були опубліковані 1881 року. Незважаючи на те, що початок творчості Грінченка припадає на період дії горезвісного емського указу 1876 року, за недовгий вік (неповних 47 років) він написав стільки, що його творча спадщина вмістилася б хіба […]...
24. Короткий переказ – Каторжна – БОРИС ГРІНЧЕНКО – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА 10-х РОКІВ XX СТ БОРИС ГРІНЧЕНКО Її тільки й звали – каторжна. Мачуха примушувала виконувати всю хатню роботу, кричав п’яний батько, знущалися мачушині діти й хлопці та дівчата на вулиці. Мала Докія тільки мовчала, дивилася спідлоба вовчим поглядом. Ніколи не плакала й не просилася, як не били, чим ще більше (гнівала мачуху. Одного разу підгледіла мачуха, як Докія гралася […]...
25. Громадянська лірика – Борис ГРІНЧЕНКО (1863-1910) – ТЕАТР КОРИФЕЇВ Творчість Б. Грінченка тісно пов’язана з темою громадської і просвітницької праці. На його думку, література мусить вирішувати суспільні завдання, закликати народ до боротьби за краще майбутнє. “Література інша не має права бути,- писав поет,- і через те я так ненавиджу всі ті твори, які пригнічують нам дух, псують нам ясність душевного погляду, убивають надію й […]...
26. ГРІНЧЕНКО БОРИС ГРІНЧЕНКО БОРИС (псевд. – В. Чайченко, Б. Вільхівський, П. Вартовий, Ів. Перекотиполе, М. Тримач, Л. Яворенко та ін.; 09.12.1863, х. Вільховий Яр, тепер Харківської обл. – 06.05.1910, м. Оспедалетгі, Італія). Походив із небагатої дворянської родини (батько – відставний штабс-капітан, мати – дочка полковника російського походження). Під впливом поезії Т. Шевченка та завдяки контактам з селянами […]...
27. ЛІТЕРАТУРА РІДНОГО КРАЮ. БОРИС ГРІНЧЕНКО “ДЗВОНИК” Мета: – навчальна: поглиблювати відомості про життя та творчість митців нашої місцевості; розвивати інтерес до їхнього творчого доробку та спадщини; виробляти особистісне ставлення до літератури рідного краю, розвиваючи вміння висловлювати свої думки про автора твору, героїв, художні образи; – розвивальна: розвивати спостережливість, навички пошукової роботи, формувати вміння грамотно формулювати думки; – виховна: прищеплювати естетичні смаки, […]...
28. Проблема моралі (Без хліба) – Борис ГРІНЧЕНКО (1863-1910) – ТЕАТР КОРИФЕЇВ Більшість прозових творів Б. Грінченко присвятив зображенню українського народу. Письменника цікавили соціальні процеси й моральна проблематика. Розглядав він і питання, що стосувались народної освіти та виховання. В оповіданні “Без хліба” (1884) автор зосередився на вивченні особистісного профілю українського селянина – носія й виразника народної етики. Він показав, наскільки важливими в житті людини є засвоєні ще […]...
29. Борис Дмитрович Грінченко Борис Дмитрович Грінченко – видатний український письменник і вчений, критик, мовознавець, освітній і громадський діяч кінця XIX-початку XX століття. Його шанували І. Франко, М. Коцюбинський, Леся Українка, П. Грабовський та інші видатні сучасники. Б. Д. Грінченко народився 9 грудня 1863 р. на хуторі Вільховий Яр на Харківщині, тепер Сумської області у родині відставного офіцера із […]...
30. Грінченко Борис Дмитрович – ЛІТЕРАТУРА XIV – ПОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯ Народився Б. Д. Грінченко 9 грудня 1863 р. на хуторі Вільховий Яр поблизу села Руські Тишки, тепер Харківського району Харківської області, в родині збіднілих дрібнопомісних дворян. Нестримний потяг до знань, любов до слова, бажання оволодіти законами прекрасного виявилися у хлопця ще з раннього дитинства. Він багато і натхненно читає. Інтереси його різнобічні й грунтовні. Тонка […]...
31. БОРИС ГРІНЧЕНКО – Біографічні відомості (1863-1910) БОРИС ГРІНЧЕНКО Борис Дмитрович Грінченко – видатний український письменник і вчений, критик, мовознавець, освітній і громадський діяч кінця XIX – початку XX століття. Його шанували І. Франко, М. Коцюбинський, Леся Українка, П. Грабовський та інші видатні сучасники. , Б. Грінченко народився 9 грудня 1863 р. на хуторі Вільховий Яр на Харківщині (тепер Сумської області) […]...
32. Прозова творчість Бориса Грінченка – БОРИС ГРІНЧЕНКО (1863-1910) – Українська література другої половин ї XIX ст? Із-поміж прозового доробку Бориса Грінченка варто звернути особливу увагу на соціально-побутові повісті “Серед темної ночі” (1900) та “Під тихими вербами” (1901). Село в цих творах змальовано надзвичайно реалістично, а між персонажами зустрічаються високоморальні й свідомі представники простого народу. Ця своєрідна дилогія дуже близька до роману-тетралогії письменника української діаспори Уласа Самчука “Волинь”. У повістях Б. Грінченка […]...
33. КСЕНЯ – БОРИС ГРІНЧЕНКО – Оповідання – ЖАНРИ ПРОЗИ – У КРАЇНІ ДИТИНСТВА Борис Грінченко (1863-1910) – видатний український письменник і вчений, критик, мовознавець, освітній і громадський діяч. Народився він на хуторі Вільховий Яр Харківського повіту в небагатій сім’ї. Досить рано навчився читати й перечитав усе, що було в батьковій бібліотеці. Під виливом прочитаного почав писати вірші. Його дружба із селянськими дітьми залишила в душі незабутні враження. Не […]...
34. Борис Грінченко (1863 – 1910) Б. Грінченко був активним поетом, прозаїком, драматургом, перекладачем, літературним критиком. Відомий він і як мовознавець (“Словарь української мови”), фольклорист та етнограф (“Этнографические материалы, собранные в Черниговской й соседней с ней губерниях”), педагог, публіцист, організатор видавничої справи, бібліограф. Письменника шанували І. Франко, М. Коцюбинський, Леся Українка, П. Грабовський та інші видатні сучасники. Народився Борис Дмитрович Грінченко […]...
35. Грінченко Борис Дмитрович письменник, вчений, публіцист, громадський діяч (1863-1910) Народився Борис Дмитрович Грінченко 9 грудня 1863 року на хуторі Вільховий Яр поблизу села Руські Тишки, тепер Харківського району Харківської області, в родині збіднілих дрібнопомісних дворян. Нестримний потяг до знань, любов до слова, бажання оволодіти законами прекрасного виявилися у хлопця ще з раннього дитинства. Він багато і натхненно читає. Інтереси його різнобічні й грунтовні. […]...
36. НА ВОЛЮ! – БОРИС ГРІНЧЕНКО – Українська література – Література для дітей Похнюпилась сумно у клітці пташина, До клітки припала дівчатко-дитина. “Чого ти, пташино, такая сумна? Дивися: надворі весела весна; І небо сіяє, і ліс зеленіє, Лука, квітоньками убрана, леліє, І співом пташиним дзвенить увесь гай, – Радій же, пташинко, весні і співай!” І пташка неначе слова зрозуміла: Ураз розгорнула маленькії крила І битись об клітку грудьми […]...
37. Борис Грінченко – фольклорист – твір з української літератури Борис Грінченко розпочав свою творчу діяльність за тих часів, коли свідомих культурних українських сил було дуже мало. Письменника називали “справжнім апостолом українського націоналізму”, “голосом совісті українства”, який дуже виділявся своїм “болісно загостреним чуттям національної і соціальної кривди”. Так писали про Грінченка видатні культурні діячі уже після його смерті. А за життя його дуже часто критикували. […]...
38. “Кожен повинен боронити свій рідний край…” (за оповіданням Б. Грінченка “Олеся”) – БОРИС ГРІНЧЕНКО – 6 клас У XIII столітті на наші багаті землі нападали монголо-татарські загарбники. На своєму шляху вони спалювали житла, вбивали безвинних людей. Головною метою монголо-татар було грабіжництво. Своїм оповіданням “Олеся” Борис Грінченко переносить нас у ті далекі часи боротьби та неспокою. Героїнею оповідання є дівчинка Олеся. Батьки дівчинки загинули від рук монголо-татарських загарбників. Сироту виховує дід Данило. Саме […]...
39. Борис ГРІНЧЕНКО (1863-1910) – ТЕАТР КОРИФЕЇВ ■ Борис Грінченко Борис Дмитрович Грінченко народився 9 грудня 1863 року на хуторі Вільховий Яр на Харківщині у дворянській сім’ї. Здобувши початкову освіту, навчався в Харківському реальному училищі, з якого був відрахований за читання й поширення забороненої політичної літератури. Після двох місяців ув’язнення працював канцеляристом у Харківській казенній палаті. Через деякий час склав іспит на […]...
40. СОПІЛКА – БОРИС ГРІНЧЕНКО – Українська література – Література для дітей І У хаті білій край села, Під гаєм аж густим, Сім’я маленькая жила: Дідусь, бабуся з ним, Та в них і діти ще були… І в тій хатині всі Вони тихесенько жили Ще в давнії часи. І хоч у них було дочок – Дівчат веселих – три, Але кохали над усіх Найменшую старі. І справді […]...