ВИБІР – БОРИС ОЛІЙНИК

Над штормом, над шабельним зблиском,
Над леготом теплим в житах
Гойдається вічна колиска
Маятником Життя;

Життю – ні кінця ні начала.

І вічно по колу землі:
Комусь – лебеді від’ячали,
Комусь – ще сурмлять журавлі.

Один передбачливо очі
Прикрив ще ва крок від межі,
Ввійшовши клітиною ночі
Тихенько: чи жив, чи й не жив?

А інший – на кроки не міряв:

Летів, і гримів, і… згорів,
І люди відкрили в сузір’ях
Зіницю нової зорі.

Коли б загадали: – Хочеш,
Одне лише слово твоє –
І вища – лаврова! – почесть
Чоло твоє обів’є,-

Я б вибрав найвищу почесть:

У чистім і чеснім бою
На чорному мармурі ночі
Зорю записати свою!



ВИБІР – БОРИС ОЛІЙНИК