Бондарівна
Ой в містечку Богуславку
В Каньовського-пана
Виростала Бондарівна,
Як пишная пава. 2
Ой, приходить пан Каньовський
Шапочку ізнявши,
Обійнявши Бондарівну,
Та й поцілувавши. 2
“Ой не годен, пан Каньовський,
Мене цілувати,
Тільки годен, пан Каньовський,
Мене роззувати.”
Ой тріпнули люди добрі
“Тікай, тікай, Бондарівно,
Лихо тобі буде.”
Ой тікала Бондарівна
Помежи крамниці,
А за нею пан Каньовський
Стріляє з рушниці.
“Ой, чи хочеш, Бондарівно,
Ти за мною жити?
Ой, чи підеш, ой, чи підеш
В сирій землі жити?”
Ой тікала Бондарівна
Помежи крамницю,
Встрілив – забив Бондарівну,
Як перепилицю.
Як покотить пан Каньовський
По столі дукати:
“Оце тобі, старий Бондар,
За твої бояри.
Ой на тобі, старий Бондар,
Тай дукатів бочку.
Оце тобі, старий Бондар,
За хорошу дочку.”
Ой лежала Бондарівна
Сутки і годину,
Поки їй пан Каньовський
Зробив домовину.
Ой вдарили в усі дзвони, музики заграли,
А вже ж дівку Бондарівну навіки сховали.
Related posts:
- Про Бондарівну – НАРОДНИЙ ЕПОС – НАРОДНІ ДУМИ – УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ А в городі славнославцю Сидить дівок купка, Межи ними Бондарівна, Як сиза голубка. Як над’їхав пан Каньовський Та й, паночку взявши, Обійняв він Бондарівну Та й поцілувавши. “Не можеш ти, пан Каньовський, Мене цілувати, Тільки можеш, пан Каньовський, Мене роззувати.” Як почули добрі люди, Та й сказали тихо: “Тікай, тікай, Бондарівно, Буде тобі лихо!” Ой […]...
- БОНДАРІВНА – Українські народні балади – УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ 1 У містечку Богуславку Каньовського пана Там гуляла Бондарівна, як пишная пава. 2 Ой в містечку Богуславку сидить дівок купка, Межи ними Бондарівна, як сива голубка. 3 Прийшов до них пан Каньовський та й шапочку ізняв, Обійняв він Бондарівну та й поцілував. 4 “Ой не годен пан Каньовський мене цілувати, Тільки годен пан Каньовський мене […]...
- Короткий переказ – Бондарівна – УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ – УКРАЇНСЬКІ НАРОДНІ БАЛАДИ У містечку Богуславку Каньовського пана Там гуляла Бондарівна, як пишная пава. У містечку Богуславку сидить дівок купка, Межи ними Бондарівна, як сива голубка. Прийшов до них пан Каньовський Та й шапочку ізняв, Обійняв він Бондарівну та й поцілував. “Ой не годен пан Каньовський мене цілувати, Тільки годен пан Каньовський мене роззувати!” Ой шепнули люди добрі […]...
- Балади – УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ – 6-9 класи Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси, Чия то дівчина розпустила коси? Коси розпустила, гулять не ходила, Молодого хлопця навік полюбила. Проводжала мати сина у солдати, Молоду невістку – в поле жито жати. Жала вона, жала, жала – не дожала І до сходу сонця тополею стала… Прийшов син до хати: – Здрастуй, рідна […]...
- ЛІРО-ЕПІЧНА СОЦІАЛЬНО-ПОБУТОВА БАЛАДА БОНДАРІВНА – УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ. ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА У XVII ст. в умовах панування польських завойовників на українських землях зазнають утисків усі прошарки населення. Проте українці не йдуть на компроміс із совістю навіть перед обличчям смерті. √ Балада умовно може бути віднесена до романтизму, у ній проявляються і елементи реалізму. √ Короткий аналіз балади. – Тема – соціальна нерівність і доля українки за […]...
- УКРАЇНСЬКІ НАРОДНІ БАЛАДИ “БОНДАРІВНА”, “ОЙ ЛЕТІЛА СТРІЛА”, “ОЙ НА ГОРІ ВОГОНЬ ГОРИТЬ”, “КОЗАКА НЕСУТЬ”. ТЕМАТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ, КЛАСИФІКАЦІЯ БАЛАД Варіант 1 1. Бондарівна (“Бондарівна”) гуляла… А Біля річки. Б По високому мосту. В По містечку. Г У дворі власного маєтку. 2. Через що Бондарівна висловила незадоволення пану Каховському? (“Бондарівна”) Бо він її: А Переобтяжував важкою роботою. Б Ображав і принижував. В Обійняв і поцілував. Г Примушував готувати собі смачні страви. 3. Хто вбив Бондарівну? […]...
- Українські народні балади “Бондарівна”, “Ой летіла стріла”, “Ой на горі вогонь горить”, “Козака несуть”. Тематичні та стильові особливості, сюжет, герої українських балад. Класифікація балад (легендарні, історичні, сімейні, любовні та ін.) Мета: розкрити зміст поняття “балада”; навчити учнів розрізняти види балад, аналізувати тексти за змістом і стильовими особливостями, пояснювати драматизм колізії, специфічність закінчення, реалістичне та фантастичне в баладі; виховувати усвідомлення понять трагічного і оптимістичного, їхнє місце в житті людини. Обладнання: видання українських народних балад, ілюстрації до них, фонозаписи, таблиця “Особливості народних балад”. Міжпредметні зв’язки: література: балади […]...
- НАУКА – СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ Дочекався я Свого святонька, Виряджала в світ Мене матінка. Виряджала в світ Мати рідная І промовила Мені, бідная: “Нехай, сину мій, Ми працюємо, Нехай цілий вік Ми горюємо; Нехай сохну я, Тато горбиться, Ти на світ поглянь, Що там робиться,- Та не всі ж. як ми, В землі риються,- Може, є такі, Що і миються; […]...
- ПРО ЦАРІВНУ МІСЯЦІВНУ – ФЕДЕРІКО ГАРСІА ЛОРКА – 11 КЛАС Прийшла в кузню Місяцівна В серпанковім покривалі, Хлопчик дивиться на неї – Краса очі пориває. Переклад М. Лукаша Має білими руками, Аж малому серце в’яне, Вислоняє, грішна й чиста, Тугі перса олив’яні. “Тікай, тікай, Місяцівно, Бо як вернуться цигани, Накують із твого серця Намиста й перснів багато”. “Дай я, хлоню, потанцюю, Бо як вернуться чхавале, […]...
- ПІСНЯ ТРАМПА – Михайло Васильович (Михайль) Семенко Моїй дочці Я знаю-як виростеш-будеш питати – Хто таки справді був твій маленький батько – І може ти и тоді мене не будеш знати – І може не дійде до тебе про мене згадка. І може ти мене любить не будеш – Може й тобі я буду незрозумілий і чужий – Може й тоді коло […]...
- СОНЕТ 121 – ВІЛЬЯМ ШЕКСПІР – 8 КЛАС Ліпше бути злим, ніж виглядать за злого, Впокорившись обмовам навісним. О суд очей чужих! Як нам із ним Погодитись нелегко, їй-же Богу! Чи б міг фальшивий зір цінити в скарб Мій серця жар? Здолав його б донести Шпигунський набрід, що кладе на карб Мені все те, за що я годен честі? Я – отакий, як […]...
- За вивіркою золотою – ДМИТРО ПАВЛИЧКО * * * За вивіркою золотою Я біг вершинами смерік, Провалювавсь у темну хвою, Як у вогонь, що серце пік. Я обдирався об ялиці, Та знову біг через груні, Мов краплі чорної живиці, Кров запікалась на мені. Я біг, і падав з високості, І піднімався нашвидку, Не відав, чи ламались кості, Чи хмиз тріщав у […]...
- Сонет 121 – СОНЕТИ – ІЗ ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКОЇ ПОЕЗІЇ – ВІЛЬЯМ ШЕКСПІР ВІЛЬЯМ ШЕКСПІР СОНЕТИ Сонет 121 Ліпш бути злим, ніж виглядать на злого, Впокорившись обмовам навісним. О суд очей чужих! Як нам із ним Погодитись нелегко, їй же Богу! Чи б міг фальшивий зір цінити в скарб Мій серця жар? Здолав його б донести Шпигунський набрід, що кладе на карб Мені все те, за що я […]...
- ЧИТАЧУ ЛАСКАВИЙ, ПИЛЬНО ЗВАЖ СІ СПРАВИ – Лазар Баранович Пробач, що просто я взявся писати, Перо в звичайне чорнило вмочати; Якби наваживсь у мозок вмочити, Надлюдські мав би писання створити, А що чорнила перу вистачало, Писати мозком кебети не стало; Чинив, як люди – всі люди на світі Папір інкавстом навикли чорнити, Перо у мозок не пхав із них жоден – Із того шляху […]...
- ВЕСНЯНКА – ЛЕСЯ УКРАЇНКА ВЕСНЯНКА Сестрі Олесі Як яснеє сонце Закине свій промінь ясний До тебе в віконце, – Озвись на привіт весняний. Олесю, серденько, Співай веселенько! Весняного ранку Співай, моя люба, веснянку! Як бідну первістку, Дочасну, морози поб’ють. І кущик любистку Холоднії роси поллють, – Не плач, моя роже, Весна переможе! Весняного ранку Співай, моя люба, веснянку! Як […]...
- ЛЮБОВ – ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ О, не дивуйсь, що ніч така блакитна… Що вийдеш ти, то знала ніч оця, І через те вона така привітна, Така ясна і ніжна до кінця… О, не дивуйсь, що пахощі навколо, Що мов зомлілі, дивляться квітки, Ця ніч твоє квітчає чоло І з них тобі одній плете вінки. О, не дивуйсь, О, не дивуйсь, […]...
- ПОДОРОЖНІЙ – ОЛЕНА ТЕЛІГА Ти – тільки випадковий подорожній На запашнім, заквітчанім шляxу. (Л. Могилянська) I Відпочинеш і підеш знову, Що ж, заходь до мойого дому, Щоб вином моїм рубиновим Затопити дорожню втому. Гостре щастя раптовим блиском Мою душу до дна пропалить: Не чужий ти, а свій і близький, Це ж на тебе я так чекала! В день звичайний […]...
- Над колискою – СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ Спи, дитя моє, ти життя моє! Спи, дитя моє красне! Поки сонечко не запалиться, Поки місяць не згасне!.. А я, бідная, над колискою Цілу ніч не здрімаю, Про життя твоє нещасливеє Тобі пісню співаю. Спи, дитя моє, ти життя моє! Тільки щастя і долі! Будеш цілий вік, як той чорний віл, У ярмі та неволі! […]...
- Ой під вишнею, під черешнею – РОДИННО-ПОБУТОВІ ПІСНІ – УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ Жартівлива пісня Ой під вишнею, Під черешнею Стояв старий з молодою, Як із ягодою. І просилася, І молилася: – Пусти мене, старий діду, На вулицю погулять! – Ой і сам не піду, І тебе не пущу, Бо ти мене, старенького, Покинути хочеш. Куплю тобі хатку, Іще сіножатку, І ставок, і млинок, І вишневенький садок! – […]...
- Тобі одній, намріяна царівно – МАКСИМ РИЛЬСЬКИЙ – Українська література – шкільна програма Тобі одній, намріяна царівно, Тобі одній дзвенять мої пісні; Тобі одній в моєму храмі дивно Пливуть молитви і горять огні. Моє життя веде мене нерівно – То на вершини, то в яри страшні, – Та скрізь душа співає переливно Про очі безтілесні і ясні. У городі, де грають струни п’яні, Де вічний шум, де вічна […]...
- ДО БРАТА – ВОЛОДИМИР СОСЮРА На мові нашій дня печать. Вона – як сяйво серед ночі… Її не можна забувать, Вона душі твоєї очі. Єднає з піснею в гаю Вона з життям тебе любовно… Коли ж забудеш рідну мову, Загубиш душу ти свою. Коли йдучи з труда дороги, Слова не ті вкладеш в уста, Немов піджак з плеча чужого Для […]...
- Жартівливі коломийки – СУСПІЛЬНО-ПОБУТОВІ ПІСНІ Сидить Сталiн в комиші, Гітлер у болоті. Що робили куркулям – То роблять бідноті Хор: Правильно, правильно, Сталін грає на гармошку Гітлер садить ріпака. Дожилася Україна – По сто грам на їдака. Хор: Правильно… Десь скуча Верховна Рада За вкраїнськими маком, За стахановським приміром Тікай, Гітлер, раком! Хор: Правильно… Сидить Гітлер на горшку, Сопе, бідний, […]...
- ДОБРЕ ТОРГУВАЛОСЬ – СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ Чи в Києві, чи в Полтаві, Чи в самій столиці Ходив чумак з мазницею Помежи крамниці. І в крамницях, куди глянеш,- Сріблом-злотом сяє,- А йому то і байдуже: Він дьогтю питає! Реготять купці дурнії, А він тільки сплюне Та й до другої крамниці, Багатшої, суне. В найбагатшії крамниці Два купці сиділо, І туди чумак заходить […]...
- Вона – земля – Василь Стефаник То як Семен із заходом сонця вернув додому, то застав на своїм подвір’ї п’ять кованих возів, набитих всіляким добром, ще й колиска наверху була. Коні коло возів добрі. А на приспі сиділи старі й молоді, самі незнайомі. То Семен старий і босий, з черевиками через плечі, сказав: – Славайсу Христу, люди добрі! Відки ви і […]...
- ЗЕМЛЯ – ВАСИЛЬ СТЕФАНИК ЗЕМЛЯ ВОНА-ЗЕМЛЯ То як Семен із заходом сонця вернув додому, то застав на своїм подвір’ї п’ять кованих возів, набитих всіляким добром, ще й колиска наверху була. Коні коло возів добрі. А на приспі сиділи старі й молоді, самі незнайомі. То Семен старий і босий, з черевиками через плечі, сказав: – Славайсу Христу, люди добрі! Відки […]...
- ТЕРЦИНИ – СЕРЕД ОЗЕР ЯСНИХ – Юрій Клен Коли тебе сурма своєї туги Покличе знов у дальній рідний край, Де ждуть тебе безчестя і наруга, Слова над пеклом Дантовим згадай: “Per me si va nella citta dolente!”1 “Сюди йдучи в скорботу і відчай, Надії мусиш знищити дощенту”. Гамуй, мандрівнику, смертельний жах, Коли в душі погасиш сірий день ти І сонце змеркне в чорних […]...
- ОРЕЛ І СОРОКА – ГРИГОРІЙ СКОВОРОДА Сорока Орлові казала: – Скажи мені, чи тобі не набридло невпинно вихором шугати у безкраїх небесних просторах – то вгору, то вниз, наче по гвинтових сходах?.. – Я б нізащо на землю не спустився,- відповів Орел,- коли б тілесна потреба не приневолювала мене до того. – А я б нізащо не залишала міста, коли б […]...
- МОЛЮСЬ І ВІРЮ. ВІТЕР ГРАЄ… – МАКСИМ РИЛЬСЬКИЙ – ЛІТЕРАТУРА XX ст. – 11 клас Молюсь і вірю. Вітер грає І п’яно віє навкруги, І голубів тремтячі зграї Черкають неба береги. І ти смієшся, й даль ясніє, І серце б’ється, як в огні, І вид пречистої надії Стоїть у синій глибині. Кленусь тобі, веселий світе, Кленусь тобі, моє дитя, Що буду жити, поки жити Мені дозволить дух життя! Ходім! Шумлять […]...
- Скорочено – МОЛЮСЬ і ВІРЮ… – МАКСИМ РИЛЬСЬКИЙ – 11 КЛАС Молюсь і вірю. Вітер грає І п’яно віє навкруги, І голубів тремтячі зграї Черкають неба береги. І ти смієшся, й даль ясніє, І серце б’ється, як в огні, І вид пречистої надії Стоїть у синій глибині. Клянусь тобі, веселий світе, Клянусь тобі, моє дитя, Що буду жити, поки жити Мені дозволить дух життя! Ходім! Шумлять […]...
- КУРОЧКА РЯБА І ЛИСИЦЯ – ЮРІЙ ЯРМИШ – Українська література – Література для дітей Жила-була на світі курочка ряба. Та сама, що колись бабусі з дідусем яєчко знесла – не просте, а золоте. І ось сталося, що в курник до тієї курочки влізла лисиця. Як стрибне до неї, зубами як клацне! Та не встигла хитра. Курочка миттю злетіла на сідало й питає: – Лисице, а чому у тебе такі […]...
- НАДІЯ – ПАВЛО ГРАБОВСЬКИЙ НАДІЯ Не зітхай так безнадійно, Скорбних уст не замикай, Рук не складуй ще подвійно, З лану битви не тікай, Глянь на луг – не вся травиця Ще потоптана упрах; Глянь на люди – чесні лиця Ще не всі обвіяв страх. Ще великі перепони Злу поставлено кругом, Не безкарно рвуться стони Під ворожим батогом. Встануть мученики-браття, […]...
- ОЙ МАТІНКО-ЗІРКО – НАРОДНА ЛІРИКА Ой матінко-зірко, Як у строку гірко: Куди хилять, то й хилюся, Бо я всіх боюся. Ой матінко-зоре, Яке в строку горе: Ні доїсти, ні допити, Ні сісти спочити! Ой матінко-вишня, Чи я у вас лишня, Що ви мене туди дали, Де я непривишна? Ой матінко-пава, Тепер я пропала, Що ви мене туди дали, Де я […]...
- ПРО ЛИПКУ І ЗАЖЕРЛИВУ БАБУ – СОЦІАЛЬНО-ПОБУТОВІ КАЗКИ – Українська література – Література для дітей Жили собі дід та баба. Вони були дуже вбогі. От баба і каже: – Ти б, старий, пішов у ліс та вирубав липку, щоб було чим протопити. – Добре, – каже дід. Узяв сокиру та й пішов у ліс. Приходить він до лісу, вибрав липку. Тільки що замахнувся сокирою, щоб рубати, коли чує – Липка […]...
- ПРОХАННЯ СТАРОГО ЛІРНИКА – ВІТАЛІЙ КОРОТИЧ Переведiть мене через майдан, Туди, де бджоли в гречцi стогнуть глухо, Де тиша набивається у вуха. Переведiть мене через майдан. Переведiть мене через майдан, Де все святкують, б’ються i воюють, Де часом i себе й мене не чують. Переведiть мене через майдан. Переведiть мене через майдан, Де я спiвав усiх пiсень, що знаю. Я в […]...
- АВТОР ЖАЛКУЄ І АПЕЛЮЄ – Лазар Баранович Визнати мушу – жаль мене бентежить, Я складав вірші – іншим честь належить. Так ото бджоли – мед самі збирають, А мед той інші потім споживають. Так і в овечки вовна є кошлата, Та з її вовни іншим тепла шата. Птахи по гніздах пташенят годують – Яструби хижі їх собі полюють. Віл працьовитий так у […]...
- БІДА НАВЧИТЬ – ЛЕСЯ УКРАЇНКА – Українська література – Література для дітей Був собі горобець. І був би він нічого собі горобчик, та тільки біда, що дурненький він був. Як вилупився з яйця, так з того часу нітрошки не порозумнів. Нічого він не тямив: ані гніздечка звити, ані зерна доброго знайти, – де сяде, там і засне; що на очі навернеться, те і з’їсть. Тільки й того, […]...
- Журавель і чапля Літала сова – весела голова; ось вона літала-літала і села, та хвостиком покрутила, та по сторонам подивилася і знову полетіла; літала-літала і села, хвостиком покрутила да по сторонам подивилася… Це приказка, казка вся попереду. Жили-були на болоті журавель да чапля, побудували собі по кінцях хатинки. Журавлю здалося нудно жити одному, і задумав він одружитися. “Дай […]...
- З ПІСНІ ПІСЕНЬ – ІВАН ДРАЧ Дівич-думу за димом пускаю, Тільки б смуток водою збіг, Простелю тобі, раю, Притулюсь собі скраю, Хай мене він цілує Поцілунками вуст своїх. Чисту думу нараю, Чорну думу розраю, Маю втіху, солодшу з утіх, Простелю тобі, раю, Притулюсь собі скраю, Хай мене він цілує Поцілунками вуст своїх. Легінка твоя З усіх наймолодша, Ласкавість твоя Над вино […]...
- Гробниця Потоцької – ІЗ “КРИМСЬКИХ СОНЕТІВ” – ІЗ ЛІТЕРАТУРИ РОМАНТИЗМУ – АДАМ МІЦКЕВИЧ АДАМ МІЦКЕВИЧ ІЗ “КРИМСЬКИХ СОНЕТІВ” Гробниця Потоцької Зів’яла ти в краю, заквітчанім весною, Трояндо молода, бо линули в імлі Від тебе юні дні, злотисті мотилі, І спогадів черву лишали за собою. Чому так світяться громадою ясною Зірки, до польської обернені землі? Чи то не погляд твій, в печалі, у жалі, Сліди повипікав огненною сльозою? О […]...
- Сонет 141 – СОНЕТИ – ІЗ ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКОЇ ПОЕЗІЇ – ВІЛЬЯМ ШЕКСПІР ВІЛЬЯМ ШЕКСПІР СОНЕТИ Сонет 141 Мій зір тебе не любить, далебі, Усякого набачившись пороку. Та серце любить і не вірить оку, Сто сотень вад не бачачи в тобі. Ні голос твій, не надто милий вуху, Ні дотик ніжний, пахощі і смак Не владні затягнуть мене ніяк На учту зору, доторку і слуху. Та навіть всім […]...