Аналіз вірша “Пророцтво” М. Ю. Лермонтова
Без сумніву, за весь період “Золотого століття” російської літератури на поетичній ниві особливо виділяються дві культові фігури, два поетичних титану, що визначили подальший розвиток літературної епохи. Цими титанами стали Олександр Сергійович Пушкін, творець, батько-засновник російської літературної мови, і Михайло Юрійович Лермонтов. Фігура останнього, як і його творчість, – одна з найважливіших сторінок історії мистецтва 19 століття. Його лірика відрізнялася майже неминущим мінорним настроєм; вона пройнята болем і страхом. Саме Лермонтов, не боячись гніту влади, сміливо заявляв про все, що відбувалося в сучасній йому Росії, і про те, що може статися.
Мішель Лермонтов, як називала його бабуся, фактично виростила поета, мав разюче точним “життєвим” чуттям: він гостро відчував всі зміни, що назрівають в суспільстві; саме Лермонтов відзначав всі пороки, якими володіли навколишні його люди – і поета сумом і засмучували подібні тенденції. У своїх віршах, які стали багато в чому пророчими, звучать думки класика, стурбованого долею гаряче любимої ним Росії.
В останні роки життя Михайла Юрійовича будуть цікавити проблеми сенсу життя, значення поезії. Він створить свого безсмертного “Пророка”, а за кілька тижнів до смерті – вірш “Сон”, в якому з дивовижною і навіть лякає точністю передбачить власну загибель. В якійсь мірі це підштовхне літературознавців приписувати поетові-містику риси провидця – і не погодитися з ними буде досить складно, адже фарби і події, описані Лермонтовим, вражають своєю фактографічної точністю.
У 16-річному віці Мішель створить романтичний вірш, яке докладно розповість про історію Росії – Росії через 80 років. Цей вірш класик неспроста назве “передбачення”, адже всі події, описані в поетичних рядках, збудуться в 1917 році, після Великого Жовтня, коли “царів корона впаде”. Це похмуре, грізне і страшне вірш вражає уяву читача, захоплює дух.
Безсумнівно, політична тематика цього вірша навіяна селянськими повстаннями. Так само, як і А. С. Пушкіна, Лермонтова лякав “бенкет кривавий”; він, по натурі дуже чутливий і добра людина, що обожнює свою Батьківщину, боявся нових повстань, коли країна захлинулася б у власній крові. Можливо, своїм твором він намагався не допустити того болю, того жаху, які обрушилися на Росію в 20 столітті.
На особливу увагу заслуговує сюжетна сторона твору. Незважаючи на те, що довгі роки ходили суперечки про те, чи дійсно Лермонтов передбачив Жовтень, останнім часом гіпотеза про пророчий значенні “Пророцтва” отримала дуже переконливі докази.
У свій час побутувала думка про те, що в “передбачення” ніякого передбачення-то і не було; деякі дослідники, наприклад, Іван Толстой, стверджували, що Михайло Юрійович взяв за основу історію європейських революцій, в першу чергу, зрозуміло, Велику Французьку. Він був вкрай освіченою людиною, чудово володіє світовою історією, і всього лише описав події, що розгортаються в минулому в Європі. Але навіщо йому тоді було “приміряти” криваві шати Російської імперії?
Навіть якщо залишити це запитання і не шукати на нього відповіді (бо отримати його буде вкрай проблематично), варто відзначити лише деякі особливості самого вірша і проаналізувати їх.
Так, наприклад, у другому рядку зустрічається слово “царів”; впаде корона саме царів, а не королів, і нерозумно було б стверджувати, ніби геніальний поет вибрав виключно російський самодержавний титул тільки заради просодії вірші.
Крім того, Лермонтов пише про беззаконня. Зрозуміло, це було характерно і для Франції того часу, і буде характерно для Росії в 1917 році. Однак те, що він говорить далі, стає “залізним” аргументом на підтримку теорії про пророцтво поета. Так, цитуючи вірш, чуємо: “І стане глад цей бідний край терзати”. А за дві строчки до цього класик згадує про чуму, що здолає держава після падіння царського режиму. Важливо уточнити, що ні у Франції, ні в Угорщині, ні в Англії – ніде в Європі – не було ні страшних епідемій, ні неврожайних років, ні тим більше голодомору. А саме ці події, між іншим, викосили населення Росії не менше, ніж кулі і багнети Громадянської війни. Це відбудеться в першу чергу тому, що в доктринах троцькізму буде заявлено фізичне знищення інтелігенції в цілому – в тому числі і докторів, які, ймовірно, змогли б пом’якшити катастрофічні наслідки Громадянської війни і Революції.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)