Аналіз вірша “Смерть” Фета
Лірику А. А. Фета традиційно вважають філософської, і на те є безліч підстав. У своїх віршах поет звертається до багатьох “вічних тем”, розглядаючи “класичні” філософські категорії: буття, розум, людську душу, сенс життя, людини і його взаємини з Богом…
Якщо звернутися до біографії поета, то можна помітити, що вірш було написано в останні роки його життя. Можна помітити, як сильно змінилося настрій його творів з традиційно мажорного, як в класичному “Я прийшов до тебе із привітом…”, на мінорний, “тютчевський”. Це дуже нехарактерно для А. Фета, що дозволяє думати про те, що “Смерть” стала поетичним підбиттям підсумків довгого та насиченого життя поета. В цей самий час він звертається до християнства, до Бога, і думка про безсмертя людської душі червоною ниткою проходить у вірші.
Темою вірша “Смерть” буде якраз філософська думка про життя і смерті – це підказує і назва, і зміст. Вірш безсюжетні, воно являє собою якийсь потік думок ліричного героя, якого, звичайно, можна ототожнювати з автором. У цьому творі відбилися почуття і роздуми героя на тему смерті і життя після неї. Що є життя? Хіба вона цінна? Життя – обман, – категорично заявляє герой. За нею чекає цілий океан подій, почуттів і… чогось незвіданого.
“Смерть” написана п’ятистопним ямбом із заміною деяких стоп ямба пиррихием (перший вірш останнього катрена), що було характерно для лірики 19-20 століть. Рима у вірші перехресна, з чергуванням жіночої та чоловічої рими. Твір не багато засобами художньої виразності. Тропів зовсім небагато: епітети (бездонний океан, лід миттєвий), гіпербола (миттєвість життя: посмішка і життєвий розквіт, над якими вже торжествує смерть), алегоричний порівняння (обман, під яким розуміється скороминуща людське життя, порівнюється з тонким льодом) – ось, здається, і все. Стилістичних фігур більше: це і риторичні запитання ( “Бігти? Куди?”), І інверсія, і оксюморон (смерть – безсмертний храм; сліпі поводирі). Але найважливішу роль відіграє антитеза, на якій, здається, побудовано весь вірш: життя тут протиставляється смерті, правда – помилково. Ліричний герой розмірковує про життя і смерті і приходить до висновку, що людське існування коротко, крихке і… не важливо. Він уявляє життя як крикливий базар, як тінь істини, як тонкий лід, під який легко можна провалитися. Життя в його очах ніби втрачає свою цінність. Втім, це буде невірно: вона не потрібна сама по собі. Життя віддаляє людину від Бога, вона обманом. Але вона важлива тому, що веде до смерті – а за смертю і є Бог, спокій і істина.
Цей вірш чи можна назвати імпрессіоністічную, що зазвичай властиво ліриці Фета. Це складний, продуманий і багатогранний філософська праця про сенс життя, про самого життя і про смерть, про справжні й несправжні цінності.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)