Зв’язок між витрачанням і виробництвом. Кругообіг доходу
Для початку повторимо спрощений приклад тотожності доходів і витрат. Візьмемо як приклад найпростіший випадок – шкільний учитель купує у червонодеревника письмовий стіл. Червонодеревець отримує від учителя гроші і виплачує з цієї суми свій борг власнику лісопилки за куплені у нього дошки. Той, в свою чергу, гасить свій борг перед лісником, у якого він купив колоди. Але де вчитель взяв гроші, заплачені мебляра за стіл? Так все у того ж червонодеревника, того ж власника лісопилки, того ж лісника – адже кожен з них заплатив йому частину цих грошей за ті уроки, які вчитель давав їх дітям. Те ж саме відбувається і з іншими товарами і послугами, потрібними вчителю, та й будь-якого іншого члена суспільства. Саме так і утворюється кругообіг доходу – витрати однієї людини стають доходами іншого. Таким чином, для отримання доходу потрібні витрати.
Сказане справедливо і по відношенню до економіки в цілому: в кожен момент часу тут витрати дорівнюють доходам. Вимірювання національного доходу засноване саме на цьому принципі.
Оскільки витрати на покупку товарів визначають суму отриманих коштів і тим самим прибуток компаній, дуже важливо встановити рівень цих операцій і, отже, загальний рівень активності в економіці.
Якщо витрати на товари і послуги залишаються незмінними, то доходи на фактори виробництва підтримуються на колишньому рівні. Іншими словами, прибутковість виробництва залишається постійною, і у компаній немає причин змінювати обсяг випуску. Якщо ж з тих чи інших причин витрати на товари та послуги знижуються, частина продукції компаній залишається нерозпроданою і відправляється в запаси. Як наслідок, обсяг випуску скорочується. І навпаки, при зростанні витрат на покупку товарів і послуг запаси продукції скорочуються, виробництво стає більш вигідним, і в кінці кінців обсяг продукції, що випускається зростає.
Зі сказаного можна зробити три важливі висновки.
Якщо витрати на товари і послуги дорівнюють сукупним витратам підприємств на придбання факторів виробництва (при забезпеченні нормального прибутку), то стимулів для розширення або скорочення обсягу випуску в економіці немає.
Рівень виробництва, а з ним і рівень зайнятості тісно залежать від рівня витрат.
Немає ніяких гарантій, що рівень витрат буде достатній для того, щоб існуючий рівень виробництва забезпечував повне використання всіх факторів виробництва.
Визначення і допущення
Перш ніж розглянемо зміна витрат, приймемо кілька спрощують припущень:
Все амортизаційні відрахування йдуть виключно на заміщення застарілого обладнання
У зв’язку з цим припущенням тут під “інвестиціями” будемо розуміти тільки чисті збільшення основного капіталу і запасів, тобто чисті інвестиції.
Чистий прибуток дорівнює валового прибутку мінус відрахування на амортизацію; вся чистий прибуток розподіляється між вкладниками коштів у підприємство та зазнає ризику.
Це означає, що ніяких “заощаджень” компанії не роблять.
Держава не стягує податків і нічого само не витрачає
Економіка є “закритою”, тобто вона не має економічних зв’язків з рештою світу
Із зазначених припущень випливає, що (а) сума платежів за використання факторів виробництва дорівнює національному доходу (і сукупного випуску); (Б) сукупний дохід дорівнює сумі особистих наявних доходів.
РІВЕНЬ ЦІН ЗАЛИШАЄТЬСЯ НЕЗМІННИМ
Іншими словами, будь-які зміни національного доходу в грошовому вираженні відображають зміни фізичного обсягу випущеної продукції.
РІВЕНЬ БЕЗРОБІТТЯ ПРЯМО пропорційний рівню ВИПУСКУ
На практиці ця залежність може бути не настільки суворою сучасне обладнання дозволяє отримувати додаткову продукцію, що не наймаючи нових робочих. Однак до тих пір поки економіка не досягне стану повної зайнятості, це припущення дозволяє безпосередньо пов’язувати рівень безробіття з рівнем національного доходу.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)