Жартівливі пісні – Родинно-побутові пісні – перлини задушевності – Усна народна творчість – Фольклор – доісторія літератури: усна народна творчість
Жартівливі пісні були невід’ємною частиною життя народу. Вони лунали на вечорницях, досвітках, весіллях, у святкові дні та в побуті, підбадьорювали людей, розважали їх і піднімали настрій. Але водночас жартівливі пісні виконували й важливу виховну роль. У невимушеній формі вони вказували на вади в поведінці чи характері людини і, заперечуючи їх веселим сміхом, утверджували найважливіші народні морально-етичні норми.
Жартівливі пісні – фольклорні музичні твори гумористичного чи сатиричного змісту.
Вони могли бути і самостійними музичними творами, і приспівками до танцю. На відміну від інших тематичних груп родинно-побутових пісень, які могли виконуватися як у широкому колі, так і на самоті, жартівливі пісні завжди потребували гурту, що підтримає дотеп співака веселим сміхом.
За формою виокремлюють такі групи жартівливих пісень:
ü пісні-діалоги у виконанні переважно двох (рідше – кількох) учасників (“Да куди їдеш, Явтуше…”, “Грицю, Грицю, до роботи!…”, “Дівчино моя, переяславко…”);
ü пісні-монологи, у яких ліричний герой розкривається через самохарактеристику (“Задумав я женитися…”, “Казав мені батько…”, “Мав я раз дівчиноньку чепурненьку…”);
ü пісні-розповіді про конкретну людину, яка потрапила в смішну ситуацію, від імені третьої особи (“Дід рудий, баба руда…”, “Ой продала дівчинонька курку…”);
ü поєднання варіантів цих трьох форм (“Єсть у мене три коморі…”, “І шумить, і гуде…”, “Ой захтіла вража баба…”).
Тематично жартівливі пісні поділяють на такі групи:
ü Про взаємини парубка та дівчини. У них відображено різні сторони стосунків молоді: залицяння хлопця, запрошення дівчини на побачення, описи зовнішності, поведінки, рис характеру коханого / коханої, страждання через зраду (“Ой на горі два дубки, два дубки…”, “Ой, дівчино-рибчино, куди йдеш?…”, “По дорозі жук, жук, по дорозі чорний…”). До цієї групи належать також жартівливі пісні, у яких мати або стає на заваді коханню дочки, або прагне видати її заміж за багатого, хоч і нелюбого чоловіка (“На вулиці скрипка грає…”, “Ой била мене мати…”, “Ой хотіла мене мати за першого дати…”).
ü Про стосунки між членами родини, кумами, сусідами. Серед пісень цієї групи чимало присвячено курйозним взаєминам у великій селянській родині між невісткою та свекрухою, зятем і тещею тощо. Дошкульним сміхом народ виховує сварливих, невірних, ледачих, недбалих дружин і чоловіків. Окрема група пісень у комічному світлі представляє стосунки між кумами, кумедні старечі витівки дідів і бабів (“А в нашого Омелечка…”, “Казав мужика…”, “Оженився мій миленький, ку-ку…!”, “Кум з кумою залицяється…”).
До групи жартівливих пісень про родинні стосунки належать також ліричні твори, у яких висміюється нерівний шлюб. У численних піснях перед слухачами розгортаються трагікомічні ситуації, коли старий багатий чоловік підозрює в невірності свою молоду дружину, пильнує кожен її крок, боячись зради. Чому тема нерівного шлюбу хвилювала наших предків? Річ у тім, що в усі часи ідеалом подружнього щастя були стосунки, засновані на щирому почутті кохання й поваги, тому соціальну, майнову чи вікову нерівність народ вважав аномальною й засуджував.
Мотив нерівного шлюбу звучить у популярній народній пісні “Ой під вишнею, під черешнею…”. Конфлікт у сімейних стосунках розкривається через діалог уже немолодого чоловіка з юною дружиною. Він – “старий дід”, тиран, який не пускає своє подружжя “на вулицю погулять”. Для нього шлюбні стосунки – специфічна комерційна оборудка, у якій за кохання можна віддячити матеріальними статками:
Куплю тобі хатку,
Іще сіножатку,
І ставок, і млинок,
І вишневенький садок!
Ліризмом й емоційністю овіяний образ молодої дружини. Вона викликає в слухача співчуття, адже приречена в сім’ї на душевні муки й нещастя, хоч сама прагне кохання. Жінка страждає й не приховує своєї відрази до нелюба, називає його старим дідуганом і кидає йому у вічі прокльони:
Ой ізгиньте, пропадіте,
Всі старії кості,
Не сушіте, не крушіте
Мої молодості!
У пісні до комічності долучаються й елементи драматизму, а гумор поступається повчальності й виховним настановам – не марнувати свої почуття в нерівному шлюбі.
Народна пісня “Ой під вишнею, під черешнею…” має багату сценічну історію. Дослідники вважають, що її написали для так званих інтермедій – різновиду українського театру, у якому зображувалося життя простого народу. Вона так полюбилася всім, що уже на початку XIX ст. відомий український письменник І. Котляревський увів її у свою п’єсу “Наталка Полтавка”. Її заспівав виборний возному – залицяльнику до молодої бідної дівчини.
Художні особливості родинно-побутових пісень
Для всіх народнопоетичних творів, а особливо для родинно-побутових пісень, характерною ознакою є емоційність й образність мови. Так засвідчується чуттєвість українського народу, яка проявляється, з одного боку, у його здатності тонко переживати різноманітні почуття, а з іншого – викликати піснею аналогічні емоції у слухачів. Досягається такий вплив через добір образних засобів.
У родинно-побутових піснях найчастіше використовуються такі:
ü постійні епітети:
Ой не шуми, луже, дуже,
Ти, зелений гаю,
Не завдавай серцю туги,
Бо я в чужім краю.
ü порівняння:
Ходжу я, ходжу по горі, як сивая голубка:
Одбилася од роду – не прийду ж я хутко!
ü паралелізми:
Ой як зачав з черемшини цвіток опадати,
То зачало господаря лихо нападати.
ü пестливі слова:
Голубонька моя сивесенька,
Дівчинонька моя вірнесенька,
Голубонька моя сизокрила,
Дівчинонько моя чорнобрива.
ü символи (найчастіше закоханих символізує пара голубів, хлопця – сокіл, дівчину – калина, горлиця, голубка (як у прикладі), жінку або вдову – зозуля, молодечу чоловічу силу – дуб тощо):
Вийди до мене, голубко мила,
Буду любити вік до могили!
Для родинно-побутових пісень характерні також такі особливості:
ü ідеалізація коханої або коханого (їхні портрети найбільш довершені, як і внутрішній світ);
ü гіперболізація переживань (виражається в перебільшених почуттях ліричного героя, найменша перешкода на шляху закоханих сприймається як непоправна);
ü драматизм життєвих ситуацій і стосунків між закоханими чи членами родини;
ü підвищена емоційність, схвильованість, “сердечна” образність. Образ серця в ліричних піснях виконує подвійну роль. З одного боку, він є центром, пов’язаним з почуттями юнака:
В неї личко – як яблучко,
Як калина з молоком.
Карим оком як погляне,
Бровонькою не моргне,
Слово скаже, засміється,
А в козака серце мре.
З іншого боку, серденьком хлопець називає свою кохану:
Вийди, дівчино, серденько миле!
Дай подивитись в карії очі,
Стан твій обняти тонкий дівочий,
Глянути в личко біле, чудове,
На косу довгу, на чорні брови.
ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ
1. Поясніть, чому фольклор називають доісторією літератури.
2. Назвіть, на які три роди поділяються фольклорні твори. Наведіть приклади жанрів кожного з них.
3. Які ліричні пісні називають родинно-побутовими? Чим вони відрізняються від суспільно-побутових?
4. Назвіть, на які чотири групи поділяють родинно-побутові пісні. Схарактеризуйте кожну з них.
5. Назвіть основні мотиви пісень про дошлюбні стосунки та про родинне життя.
6. Поясніть, завдяки яким художнім засобам автори народних пісень досягали ліризму. Чому родинно-побутовим пісням притаманні підвищена емоційність і схвильованість?
7. Прочитайте виразно тексти пісень “Місяць на небі, зіроньки сяють…”, “Цвіте терен, цвіте терен…”, “Сонце низенько, вечір близенько…”, “Ой під вишнею, під черешнею…”. Випишіть у робочий зошит художні засоби та поясніть їхню роль у цих ліричних творах.
8. Визначте мотив народної пісні “Сонце низенько, вечір близенько…”. Які мотиви пісень “Місяць на небі, зіроньки сяють…”, “Цвіте терен, цвіте терен…”, “Ой під вишнею, під черешнею…” ?
9. Розгляньте репродукції картин українських художників М. Дмитренка (с. 16, 18, 19) та Ф. Кричевського (с. 22). Поясніть, чому, на вашу думку, їх вибрано для ілюстрування саме родинно-побутових пісень.
1. Накресліть у робочому зошиті таблицю й запишіть, чим відрізняється фольклор від художньої літератури. Назвіть, що спільного між усною народною творчістю й художньою літературою.
Особливості | Український Фольклор | Художня Література |
Мова | ||
Жанри | ||
Художні засоби | ||
Творення та поширення текстів | ||
Авторство | ||
Варіативність |
2. Зробіть ідейно-художній аналіз народних пісень “Місяць на небі, зіроньки сяють…”, “Цвіте терен, цвіте терен…”, “Сонце низенько, вечір близенько…”, “Ой під вишнею, під черешнею…”.
3. Розгляньте репродукцію картини Миколи Пимоненка. Які українські народні пісні вона могла б, на вашу думку, проілюструвати? Підготуйте комп’ютерну презентацію про творчість Миколи Пимоненка.
Микола Пимоненко. Ревнощі
(1 votes, average: 5.00 out of 5)