ЗАСОБИ ГУМОРУ, ЇХНЯ РОЛЬ І ЗНАЧЕННЯ В ХУДОЖНЬОМУ ТВОРІ – УКРАЇНСЬКИЙ ГУМОР
Значну роль у літературі відіграють засоби сміху. Проте одні письменники володіють гумором і сміховою культурою унікально й дуже вправно, а інші використовують такі засоби надзвичайно рідко. Загалом сміх у житті всіх народів, а українців особливо, мав надзвичайно велике значення, допомагав вистояти в часи бездержавності, вчив оптимістично дивитися на світ. Сучасні читачі люблять читати твори, де багато жартів, іронії, дотепів. Видатні мислителі й митці завжди високо цінували роль і місце сміху в людському соціумі.
“Тільки в ті миті, коли ви бачите людей смішними, ви найбільше відчуваєте, як їх любите” (Агата Крісті1).
“Сміх – це сонце: воно проганяє зиму з людського обличчя” (Віктор Гюго).
“Що зробилося смішним, перестає бути небезпечним” (Вольтер).
“Засміятися добрим, світлим сміхом може тільки добра душа” (Микола Гоголь).
“Якщо вчуєш жарт, шукай у ньому приховану правду” (Олександр Довженко).
Цього навчального року ви вже аналізували твори, на сторінках яких зустрічалися з кількома засобами сміху. Пригадайте комедію Івана Карпенка-Карого “Сто тисяч”. Хоча головний персонаж твору Герасим Калитка зовсім не має почуття гумору, є більш похмурою і перевтомленою людиною, аніж веселою і щасливою, з його неймовірної скупості тонко насміхається веселий шукач скарбів Бонавентура. Та й сам Герасим Калитка постійно потрапляє в комічні ситуації. Доброзичливий сміх, яким Іван Карпенко-Карий користується для змалювання характерів Герасима та його кума Савки, спочатку не принижує цих персонажів, а тільки допомагає читачам збагнути їхні погляди на життя, моральні та сімейні цінності. У жартах, доречних кепкуваннях, легкій іронії на адресу Савки чи Герасима з уст людей їхнього оточення виразно проявляється не тільки ставлення персонажів, а й авторська позиція. Та коли розуміємо, що заради грошей Савка готовий зарізати кума, а Герасим Калитка, обдуривши навіть метикованого в подібних справах шахрая і втративши тільки частину власних грошей, не може пробачити собі збитків і робить спробу повіситися, сміх, як елемент авторської позиції, з доброзичливого переростає в осудливий, жовчний. Йдеться вже про сатиру, яка примушує героя соромитися власних вчинків.
Основна сфера використання сатири – байки, сатиричні й пародійні2 твори. В житті й у літературних творах частіше зустрічаємо жарти й гумор, доброзичливий сміх. Проте й із цими засобами сміху під час спілкування треба бути завжди обережним. Згадаємо повість Ніни Бічуї “Шпага Славка Беркути”. Назвавши Славка “вуханчиком” у присутності однокласників, Лілі, найкрасивіша дівчинка в класі, одразу зрозуміла свою помилку: Беркуту надалі могли дражнити, і сам він почувався ніяково через те, що Теслюк наголосила на маленькій ваді його зовнішності. Щоби виправити ситуацію, дівчинка заявила, що у всіх фараонів були великі вуха. Крім доброзичливого, існує й так званий чорний гумор, коли глузують над смертю, хворобами, насильством. Цей жорстокий засіб сміху здатний образити висміюваного ще більше, ніж сатира.
1 Агата Крісті (1890-1976) – англійська письменниця, майстер детективного жанру.
2 Пародійні твори – комічні, виконані з таким наслідуванням, що висміює оригінал.
У повісті Валентина Чемериса, яку ви проаналізували, гумор доброзичливий і делікатний. З певними елементами сатири описано хіба що поведінку свата Федька, який нібито всерйоз вирішив одружити свого неповнолітнього друга. Автор не насміхається над закоханим героєм, а з гумором показує Вітькову безпорадність, невміння чинити по-дорослому в час, коли прийшла перша любов.
І в повісті Ніни Бічуї, і у філософській повісті-казці Юрія Винничука, і в літературному творі про перше кохання Валентина Чемериса, крім гумору, можна знайти й іронію. У повісті Чемериса іронія доброзичлива. Вона проявляється й у тому вчинку, коли Соломія Кіндратівна в кишеню Федькові насипає гарбузових зернят, які разом з Вітьком сват-невдаха лузає, обговорюючи прикру невдачу. Іронічними і навіть філософськими (згадує, що час дуже швидкоплинний) є думки матері Галі: “Думала, дитина… А вона вже куниця…”.
Засоби сміху – важливі елементи характеротворення літературних дійових осіб, ефективний спосіб увиразнення авторської позиції у творі.
Сатира (від латинського “satira” або “satura” – “суміш”) – викривальний, осуджуючий сміх, який характеризується гострою дошкульністю й намаганням принизити осміюваного. Микола Гоголь писав, що сатира нібито нікого не вбиває, але висміяний нею почувається, як зв’язаний заєць, тобто такому персонажеві страшно, й неможливо протидіяти спрямованому проти нього зловтішному сміху.
Діалог із текстом
1. Що ви довідалися про роль сміху в житті людини?
2. Чому деякі засоби сміху не варто використовувати взагалі?
3. Проаналізуйте один із висловів відомих людей про вплив сміху.
4. Доведіть, що засоби сміху допомагають краще розкрити образи Вітька й Федька у повісті Валентина Чемериса “”Вітька + Галя”, або Повість про перше кохання”.
5. Доведіть, що в художніх творах, які ви прочитали й проаналізували в школі, є елементи гумору, іронії, сатири. Свою відповідь підтвердіть цитатами.
6. Чому навіть про високе почуття можна розповідати з гумором? Читаючи який твір, ви переконалися в цьому?
7. Випишіть із “Літературознавчого словничка” значення термінів “гумор”, “іронія”, “сатира” й підберіть до кожного з цих засобів сміху цитату з художнього тексту (на ваш вибір).
(2 votes, average: 5.00 out of 5)