М. В. Гоголь. Шинель. Образ Башмачкіна та засоби його створення. Образ столиці (як чужого й ворожого для людини простору). Трактування фіналу, значення елементів фантастики в реалістичному творі. Тема “маленької людини”

Мета: здійснити цілісний аналіз образу Акакія Акакійовича Башмачкіна, розкрити сутність образу та художні засоби його створення; показати новаторство Гоголя в розробці теми “маленької людини” в російській літературі; розвивати учнівські читацькі компетентності та загальнолюдські моральні якості.

Обладнання: фрагменти з художнього фільму “Шинель”, тексти творів, портрет М. В. Гоголя.

Вряд ли где можно было найти человека, который так жил бы в своей должности.

Мало сказать: он служил ревностно, – нет, он служил с любовью.

Микола Гоголь. “Шинель”

Перебіг уроку

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань

Бліц-опитування за змістом повісті М. В. Гоголя “Шинель”

– Де відбуваються події, зображені в повісті Гоголя “Шинель”? (У Петербурзі.)

– Хто головний герой твору? (Акакій Акакійович Башмачкін.)

– Що означають його ім’‎я і прізвище? (Акакій Акакійович – незлостивий, сумирний у подвійній мірі, прізвище Башмачкін стверджує приналежність до найнижчих верств населення.)

– Де і ким він працює? (В одному департаменті, переписувач паперів.)

– У якому чині перебуває герой? (Титулярний радник.)

– Яка його заробітна платня? (400 рублів на рік.)

– Головна художня деталь, що підтверджує його злидарське становище. (Стара шинель Башмачкіна, “капот”.)

– Як ставляться до Башмачкіна на службі? (Його зневажають, над ним постійно знущаються.)

– Назвіть найголовнішу рису характеру героя. (Надзвичайна терпеливість.)

– Кого чи що Гоголь називає головним ворогом титулярних радників? (Північний петербурзький мороз.)

– Що було улюбленою справою в житті Башмачкіна? (Його робота, переписування паперів.)

– Як він розважався? (Ніяк. Єдиною його розвагою було переписування паперів для себе, вдома. Світ літер – єдиний, де герой почувається комфортно.)

– Чому кравець Григорій Петрович не погодився ще раз латати “капот”? (Шинель Башмачкіна вже була в такому стані, що згодилася б лише на онучі. Тканина згнила.)

– Визначте головну манеру спілкування Башмачкіна. (“Акакий Акакиевич изъяснялся большею частью предлогами, наречиями и, наконец, такими частицами, которые решительно не имеют никакого значения. Если же дело было очень затруднительно, то он даже имел обыкновение совсем не оканчивать фразы, так что весьма часто, начавши речь словами: “Это, право, совершенно того…” – а потом уже и ничего не было, и сам он позабывал, думая, что все уже выговорил”)

– Скільки грошей було потрібно на нову шинель? (80 рублів.)

– За скільки її пошив Петрович? (12 рублів він узяв за роботу.)

– Як змінилося життя Башмачкіна в зв’‎язку з необхідністю пошиття нової шинелі? (“С этих пор как будто самое существование его сделалось как-то полнее, как будто бы он женился, как будто какой-то другой человек присутствовал с ним, как будто он был не один, а какая-то приятная подруга жизни согласилась с ним проходить вместе жизненную дорогу, – и подруга эта была не кто другая, как та же шинель на толстой вате, на крепкой подкладке без износу. Он сделался как-то живее, даже тверже характером, как человек, который уже определил и поставил себе цель. С лица и с поступков его исчезло само собою сомнение, нерешительность – словом, все колеблющиеся и неопределенные черты”)

– Як відреагували на нову шинель героя його колеги? (Всі вибігли в швейцарську дивитися на шинель, всі її хвалили, поздоровляли Акакія Акакійовича й вимагали “вспрыснуть новую шинель”, чим ввели героя в стан сум’‎яття.)

– Хто влаштував вечірку замість Башмачкіна? (Помічник столоначальника, що жив у кращій частині Петербургу.)

– Як почувався Башмачкін на вечірці. (Спочатку не знав, кули себе подіти, поки на нього не звернули уваги.)

– Що сталося з Башмачкіним під час повернення з вечірки? (Його пограбували. Якійсь “люди з вусами” зняли з нього нову шинель.)

– До кого першого кинувся Акакій Акакійович по допомогу? (До будочника – вуличного поліцейського, який виявив повну байдужіть і небажання займатися справою Башмачкіна.)

– Яким був наступний крок пошуку шинелі? (Башмачкін звернувся до частного пристава. “Акакій Акакійович вперше в житті захотів показати характер і сказав навідруб, шо йому треба персонально бачити самого частного, що вони (писарі – О. Г.) не сміють його не допустити, і що він прийшов з департаменту за казенним ділом…” Частний не дав ходу справі.)

– Як сприйняли на роботу звістку про біду Башмачкіна? (Дехто посміявся, але більшість співчувала, зібрали навіть якусь дрібницю на допомогу.)

– Що порадили колеги Башмачкіну? (Звернутися до “значної особи”.)

– У якому чині був “значна особа”? (У генеральському й дуже цим хизувався.)

– Що було основою системи “значної особи”? (Суворість.)

– Чому Башмачкін з’‎явився в приймальні “значної особи” невчасно? (Він весело спілкувався з товаришем з дитинства, а Башмачкін перервав ці веселощі.)

– Що викликало гнів “значної особи”? (Слова Башмачкіна про ненадійність канцеляристів. Генерал “розпік” Башмачкіна й викликав у нещасного тваринний страх перед вищим чиновником.)

– Які наслідки мало на долю Башмачкіна гримання генерала? (“На другий же день виявилася в нього сильна гарячка”, яка завершилася смертю бідолашного чиновника.)

– Які чутки пішли по Петербургу після смерті Башмачкіна? (Почали говорити, що біля Калінкіного мосту та в інших місцях почав з’‎являтися мрець в образі чиновника, що шукає украдену шинель. У ньому впізнали померлого Акакія Акакійовича.)

– У якому стані перебував “значна особа” після історії з бідним чиновником? (Він пожалкував, що так повівся й перебував у поганому настрої, навіть хотів виправити ситуацію. Але дізнався, що Башмачкін помер.)

– Як “значна особа планував відволіктися від поганих думок? (Він збирався розважитися зі своєю коханкою Кароліною Іванівною.)

– З якими словами мрець здер з генерала його шинель? (“Ага! то ось ти, нарешті! нарешті, я тебе, той, впіймав за комір! твоя шинель мені й потрібна! Не потурбувався про мою, та ще й нагримав, – віддавай же тепер свою!”)

– Як вплинула на генерала пригода з чиновником-мерцем? (“Він навіть не так часто почав говорити підлеглим: “як ви смієте? чи розумієте ви, хто перед вами”; а коли й говорив, то вже не раніш, як вислухавши спершу, про шо мова”.)

III. Оголошення теми й завдань уроку. Мотивація навчальної діяльності учнів

IV. Аналітичне дослідження в просторі означеної теми уроку

Бесіда

– Визначте місце образу Акакія Акакійовича Башмачкіна в системі образів повісті Гоголя “Шинель”.

– Визначте позитивні й негативні риси характеру Героя. Підтвердьте свої висновки цитатами з тексту. (Характер Акакія Акакійовича неоднозначний. У ньому поєдналися позитивні й негативні риси: з одного боку він виявляє вражаючу покірність, смиренність, лякливість, беззахисність, невпевненість в собі. Проте він має і ряд позитивних якостей – щирість, скромність, працелюбність, ретельне виконання посадових обов’‎язків.)

Самостійна робота в групах

Завдання: довести, спираючись на текст повісті, наявність тих чи інших рис в характері Акакія Акакійовича Башмачкіна.

I група: Акакій Акакійович – боязка, ляклива й покірна бідна людина, безхарактерна істота.

II група: Акакій Акакійович – щира, сердечна, спокійна, скромна й вихована людина.

III група: художні засоби, використані Гоголем для характеристики персонажа: мова героя, зовнішність, вік, одяг, ставлення до посадових обов’‎язків; коло інтересів героя; ставлення до оточуючого світу й до себе самого.

Примітка. Надаємо цитатний матеріал на підтвердження рис вдачі Башмачкіна.

І група: “он был то, что называют вечный титулярный советник”, “Когда и в какое время он поступил в департамент и кто определил его, этого никто не мог припомнить. Сколько ни переменялось директоров и всяких начальников, его видели все на одном и том же месте, в том же положении, в той же самой должности, тем же чиновником для письма”; “вознаградить его за долгую службу”; “приказал дать ему что-нибудь поважнее, чем обыкновенное переписыванье”; “дело состояло только в том, чтобы переменить заглавный титул да переменить кое-где глаголы из первого лица в третье. Это задало ему такую работу, что он вспотел совершенно, тер лоб и, наконец, сказал: “Нет, лучше дайте я перепишу что-нибудь”. С тех пор оставили его навсегда переписывать”; “Ни комнаты, ни вещей его не опечатывали, потому что, во-первых, не было наследников”; “существо, (…) никому не дорогое”; “про его хозяйку, семидесятилетнюю старуху, говорили, что она бьет его”; “Акакий Акакиевич уже заблаговременно почувствовал надлежащую робость, несколько смутился и, как мог, сколько могла позволить ему свобода языка, изъяснил с прибавлением даже чаще, чем в другое время, частиц “того”, что была-де шинель совершенно новая”; “Акакий Акакиевич так и обмер, пошатнулся, затрясся всем телом и никак не мог стоять: если бы не подбежали тут же сторожа поддержать его, он бы шлепнулся на пол; его вынесли почти без движения”;

“В департаменте не оказывалось к нему никакого уважения”; “существо, переносившее покорно канцелярские насмешки”; “Акакий Акакиевич раз в жизни захотел показать характер и сказал наотрез, что ему нужно лично видеть самого частного, что они не смеют его не допустить”; він з “тех, которые не могут кусаться”; “И что-то странное заключалось в словах и в голосе, с каким они были произнесены. В нем слышалось что – то такое преклоняющее на жалость”; “Оставьте меня, зачем вы меня обижаете?”; “с своими проникающими словами: “Оставьте меня, зачем вы меня обижаете?” – и в этих проникающих словах звенели другие слова: “Я брат твой”; “существо, переносившее покорно канцелярские насмешки”; “И Петербург остался без Акакия Акакиевича, как будто бы в нем его и никогда не было” і т. д.

II група: “будучи человеком чистосердечным, не мог не порадоваться, видя, как все похвалили шинель”; він ніколи не вимовляє “страшные” слова, тільки в гарячці та перед смертю: “наконец, даже сквернохульничал, произнося самые страшные слова, так что старушка хозяйка даже крестилась, отроду не слыхав от него ничего подобного”; “Начали поздравлять его, приветствовать, так что тот сначала только улыбался, а потом сделалось ему даже стыдно”; “Сердце его, вообще весьма покойное, начало биться”; “вскрикнул, может быть, в первый раз отроду, ибо отличался всегда тихостью голоса”; “остановился и пошел опять по-прежнему очень тихо” і т. д.

III група: Мова – “Акакий Акакиевич изъяснялся большею частью предлогами, наречиями и, наконец, такими частицами, которые решительно не имеют никакого значения”;

Зовнішність, вік, одяг – “Акакию Акакиевичу забралось уже за пятьдесят лет”; “Акакий Акакиевич, как человек в летах”; “Родился Акакий Акакиевич против ночи, если только не изменяет память, на 23 марта”; “один чиновник; чиновник нельзя сказать чтобы очень замечательный, низенького роста, несколько рябоват, несколько рыжеват, несколько даже на вид подслеповат, с небольшой лысиной на лбу, с морщинами по обеим сторонам щек и цветом лица что называется геморроидальным… Что ж делать! виноват петербургский климат”; “в вицмундире и с лысиной на голове”; “низенький чиновник с лысинкою на лбу”; “волосы, которые еще водились у него в небольшом количестве на висках и затылке”; “человека небольшого роста, в старом поношенном вицмундире”; “Он не думал вовсе о своем платье: … вицмундир у него был не зеленый, а какого-то рыжевато-мучного цвета. Воротничок на нем был узенький, низенький, так что шея его, несмотря на то что не была длинна, выходя из воротника, казалась необыкновенно длинною”; “И всегда что-нибудь да прилипало к его вицмундиру: или сенца кусочек, или какая-нибудь ниточка”; “его старенький вицмундир”; “нельзя поправить: худой гардероб!”; “в тощенькой шинелишке”; “в его шинели (…) в двух-трех местах, именно на спине и на плечах, она сделалась точная серпянка: сукно до того истерлось, что сквозило, и подкладка расползлась. Надобно знать, что шинель Акакия Акакиевича служила тоже предметом насмешек чиновникам; от нее отнимали даже благородное имя шинели и называли ее капотом”;

Ставлення до посадових обов’‎язків – “Если бы соразмерно его рвению давали ему награды, он, к изумлению своему, может быть, даже попал бы в статские советники; но выслужил он, как выражались остряки, его товарищи, пряжку в петлицу да нажил геморрой в поясницу”; “Вряд ли где можно было найти человека, который так жил бы в своей должности. Мало сказать: он служил ревностно, – нет, он служил с любовью” (звернення до епіграфу уроку); “Там, в этом переписыванье, ему виделся какой-то свой разнообразный и приятный мир. Наслаждение выражалось на лице его; некоторые буквы у него были фавориты, до которых если он добирался, то был сам не свой: и подсмеивался, и подмигивал, и помогал губами, так что в лице его, казалось, можно было прочесть всякую букву, которую выводило перо его”; “С тех пор оставили его навсегда переписывать. Вне этого переписыванья, казалось, для него ничего не существовало”; “среди всех этих докук он не делал ни одной ошибки в письме”; коло інтересів героя поза службою – “даже тогда, когда все стремится развлечься, – Акакий Акакиевич не предавался никакому развлечению. Никто не мог сказать, чтобы когда-нибудь видел его на каком-нибудь вечере”; “уже несколько лет не выходил по вечерам на улицу”; “вынимал баночку с чернилами и переписывал бумаги, принесенные на дом. Если же таких не случалось, он снимал нарочно, для собственного удовольствия, копию для себя, особенно если бумага была замечательна не по красоте слога, но по адресу к какому-нибудь новому или важному лицу”; “Все это: шум, говор и толпа людей, – все это было как-то чудно Акакию Акакиевичу”; ставлення до оточуючого світу й до себе самого – “Ни один раз в жизни не обратил он внимания на то, что делается и происходит всякий день на улице”; “Дорогою задел его всем нечистым своим боком трубочист и вычернил все плечо ему; целая шапка извести высыпалась на него с верхушки строившегося дома. Он ничего этого не заметил”; “Но Акакий Акакиевич если и глядел на что, то видел на всем свои чистые, ровным почерком выписанные строки, и только разве если, неизвестно откуда взявшись, лошадиная морда помещалась ему на плечо и напускала ноздрями целый ветер в щеку, тогда только замечал он, что он не на середине строки, а скорее на средине улицы”; “Написавшись всласть, он ложился спать, улыбаясь заранее при мысли о завтрашнем дне: что-то Бог пошлет переписывать завтра? Так протекала мирная жизнь человека, который с четырьмястами жалованья умел быть довольным своим жребием” і т. д.

– У чому полягає новаторство Гоголя в змалюванні образу дрібного чиновника? (Гоголь зображує свого героя в системі двосвіття: в реальному житті Башмачкін існує в двох світах – світі літер і паперів, де відчуває комфорт і задоволення, та в реаліях життя, які виступають ворожим оточенням колег, холодним і голодним злиденним існуванням. Крім того в третій частині повісті реальний чиновник завдяки використанню прийому фантасмагорії перетворюється на діяльний персонаж чиновника-мерця, який відстоює своє права та ніби встановлює справедливість, якої він не дочекався за життя.)

– Доведіть, що в образі Башмачкіна Гоголь розвиває тему “маленької людини”. (Акакій Акакійович – це узагальнений тип “маленької людини”, знедоленої та приреченої на нужденне існування. Він титулярний радник – один із найнижчих соціальних рангів. Цей дрібний чиновник працює писарем в одному з департаментів Петербургу, тобто у відділку якоїсь державної установи. Платня його мізерна, ніякими привілеями він не користується. Акакій Акакійович нікчемний і смішний. Образ героя поєднує в собі комічне й трагічне начало. Його ім’‎я, зовнішність, манери, вбрання, поведінка, мова викликають сміх. Його постать жалюгідна, а життя – одноманітне й буденне, позбавлене не тільки високого, а й будь-якого сенсу: він вкладав усю свою душу в механічне переписування паперів, і в цьому було його єдине задоволення. Герой живе в світі літер, зовсім не знаючи й не приймаючи реального життя. Замкнений і відчужений, він є предметом постійних глузувань і знущань колег. Особливо часто висміювали не самого Акакія Акакійовича, а його стару виношену шинель, яка ніби стала частиною його єства, неспроможного змінюватися і бажати для себе кращого.)

– Поясніть, чому Акакій Акакійович не погодився на підвищення по службі? (Страх перед усім новим і обмеженість мислення змушують героя відмовитися від підвищення по службі. Це дуже самотня й нещасна людина, яка задовольняється мізером і не має ніякої мети.)

– Чим для Башмачкіна стала проблема пошиття нової шинелі? Наведіть цитати на підтвердження ваших висновків. (Нова шинель в очах Акакія Акакійовича стає символом можливості жити справжнім, гідним людини життям)

Перегляд фрагменту художнього фільму “Шинель” “Башмачкін у “значної особи”

– Наскільки вдалося акторам передати ситуацію морального приниження Башмачкіна й бездушності “значної особи”?

– Чому герой помер не відразу після пограбування, а після відвідування “значної особи”? (Коли його пограбували, він втратив не тільки нову шинель, а й сам сенс життя, саму ідею, що освітлювала його мізерне існування новим світлом. Справжня трагедія Башмачкіна криється не стільки в матеріальному, скільки в моральному його приниженні, в спотворенні його людського “я”, без залишку підпорядкованого чиновницько-бюрократичній системі. Людина перестає бути особистістю, коли пригнічується її гідність, коли людина позбавлена елементарного права на розуміння, співчуття та повагу. В ній ніхто не хоче бачити “брата свого”, а лише чин, залежно від якого людину або поважають, або зневажають. Саме тому Акакій Акакійович не знаходить ні розуміння, ні підтримки у своїй біді. Втративши нову шинель, він стає ще самотнішим, ще приниженішим. Його покірність, законослухняність просто вражають! Він не здатен ні на який опір. Він жертва. Єдиним його бунтом проти системи є смерть.)

V. Рефлексія

– У чому полягає узагальнюючий сенс зображення долі Акакія Акакійовича Башмачкіна? (Трагедія Башмачкіна – це трагедія маленької беззахисної людини, що цілком і повністю залежить від несправедливо влаштованої суспільної системи та бездушних, аморальних осіб, що мають у цій системі владу та вирішують людські долі.)

– Як ви думаєте, чому Гоголь не завершив повість смертю Башмачкіна? (Людська гідність та намагання захистити себе й встановити справедливість з’‎являються у Акакія Акакійовича лише після смерті, а в реальному житті він на такі вчинки не здатен. Фантасмагорія, до якої вдається Гоголь в зображенні головного героя, змушує кожного замислитися над своїм життям і відчути в собі людину. Гоголь прагнув образом головного героя повісті “Шинель” донести до читача думку про те, якою б слабкою не була людина, яке б мізерне місце не займала в житті, вона не заслуговує знущання і презирства. Зверхність принижує того, хто дає їй волю. До таких персонажів і належить генерал, “значна особа”, що втілює в собі негативні ознаки владної верхівки чиновницько-бюрократичного суспільства. Автор відразу знеособлює цей персонаж, не даючи йому ні імені, ні прізвища, а наділяючи прізвиськом – “значна особа”. Ім’‎я в цьому світі нічого не варте порівняно з генеральським чином, то навіщо воно йому! Всі залишки людяності, що ще жевріли в душі цього чиновника, придушуються бажанням у всьому відповідати займаній високій посаді. Тому з нижчими за себе за званням складалася лише з трьох фраз: “Як ви смієте? Чи знаєте, з ким говорите? Чи розумієте ви, хто стоїть перед вами?” (переклад А. Хуторяна). Саме тому прохання титулярного радника класифікується генералом як бунт. Саме тому на “значну особу”, яка в очах Акакія Акакійовича символізує несправедливий деспотичний режим, і спрямовується його посмертна помста. (“Обернувшись, он заметил человека небольшого роста, в старом поношенном вицмундире, и не без ужаса узнал в нем Акакия Акакиевича. Лицо чиновника было бледно, как снег, и глядело совершенным мертвецом”. Тільки привид, а не сам Акакій Акакійович здатен на помсту генералові за байдужість і образу: “рот мертвеца покривился и, пахнувши на него страшно могилою, произнес такие речи: “А! так вот ты наконец! наконец я тебя того, поймал за воротник! твоей-то шинели мне и нужно! не похлопотал об моей, да еще и распек, – отдавай же теперь свою!”)

– Як ви вважаєте, Башмачкін – це позитивний чи негативний персонаж?

VI. Аргументація й виставлення оцінок за урок

VII. Домашнє завдання:

Переглянути фільм Хосе Рівера, Тім Салліван. “Листи до Джульєтти”

(1 votes, average: 5.00 out of 5)