Художня література як одна з форм духовної діяльності людини. Функції художньої літератури
Тема. Художня література як одна з форм духовної діяльності людини. Функції художньої літератури. Багатозначність художнього образу. Різновиди образів (образ-персонаж, образ-символ, словесні, зорові, слухові тощо). Аналіз художнього твору
Мета: допомогти учням усвідомити значення художньої літератури як однієї з форм духовної діяльності людини, поняття “художній образ”, його різновиди та функції; розвивати образне та аналітичне мислення, навички аналізу художнього твору, уміння називати та відрізняти різні типи образів; за допомогою слова створювати елементарні образи; виховувати любов до літератури, розуміння її краси та сили, прагнення до духовного збагачення.
Теорія літератури: художній образ, художній твір (поглиблено).
Обладнання: карта України, портретна галерея письменників, виставка книжок, ілюстративні матеріали.
Тип уроку: комбінований.
Хід уроку
І. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ
ü Вступне слово вчителя.
“Хто полюбить книгу, той далеко піде у своєму розвитку. Книга рятує душу від здерев’яніння”,- писав Т. Г. Шевченко.
“Людина, для якої книжка уже в дитинстві стала такою необхідною, як скрипка для музиканта, як пензель для художника, ніколи не відчує себе обділеною, збіднілою, спустошеною… Книжка повинна стати для мудрого вихованця другом, наставником і вчителем”,- це з висловлювань видатного педагога й письменника В. О. Сухомлинського.
“Книга – це джерело освіти, знання і якщо збагачення, то збагачення культурного і душевного”,- зазначав і поет, учений М. Т. Рильський.
“Коли людина припиняє читати, вона перестає мислити”,- вважав французький філософ Дідро.
Так говорять про роль книги в житті видатні люди. Під цими словами може підписатися кожен із нас, учителів-словесників.
Не полінуйтеся, прочитайте всі пропоновані вам твори української літератури, біографії письменників. У кожного з митців були труднощі, негаразди, помилки. Але вони зуміли зберегти свій талант, донести до людей вікову мудрість, красу, розуміння того, що кожна людина неповторна, як неповторна й кожна мить життя, уміння радіти малому й бачити за ним велике.
Подумайте над питаннями, які є в підручнику. Деякі з них не мають однозначної відповіді, вимагають роботи думки, творчої уяви, фантазії. Вам буде цікаво порівняти свої сприйняття, враження з роздумами однокласників.
Оцінка творів різних письменників, як і їхніх особистостей, за їхнього життя й навіть після могла бути як позитивною, так і негативною з причин об’єктивних та суб’єктивних (історичні умови, дійсні недоробки, зміна світогляду, елементарна заздрість, конкуренція і т. ін.). Ми продовжуватимемо вчитися на уроках української літератури уміти підходити до проблем різнобічно, шукати істину, знаходити компроміси, бути толерантними.
Хотілося б, щоб ви, юні друзі, полюбили читання, відчули красу слова, збагатилися духовно й відчули потребу самовдосконалення.
II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ
ü Літературна вікторина.
Пригадаймо твори, з якими ми ознайомилися раніше.
1. Герой цього твору, 90-літній чоловік, зумів так організувати своїх односельців, що вони перемогли кількатисячне вороже військо. (Захар Беркут з однойменної повісті І. Франка.)
2. Хлопчик із бідної родини вразив своєю великодушністю, віддавши гарбузове насіння, свій останній скарб, голодній дитині. (Михайлик із повісті “Гуси-лебеді летять” М. Стельмаха.)
3.
І мене в сім’ї великій,
В сім’ї вольній, новій,
Не забудьте пом’янути
Незлим тихим словом.
Це слова з поезії… (“Заповіт” Т. Шевченка.)
4. Заради близьких йому людей хлопчина під час війни подолав величезний шлях, переборов тисячі небезпек і приніс дорогоцінний продукт – сіль. (Климко з однойменної повісті Гр. Тютюнника.)
5. Стежина до рідного дому, вогник у вікні рідної хати – усе це з любов’ю оспівав у своїх віршах… (А. Малишко.)
6. Маленька тваринка, що жила в домі у людей, виявилася людянішою й чеснішою, ніж її господарі. (Мишка з однойменного оповідання Б. Лепкого.)
7. Вона любила героїню казки Андерсена, мандрувала в минуле за допомогою старої шафи та коралів, щоб урятувати свого друга. (Софійка з повісті М. Павленко “Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських”.)
8. Народна історична пісня, у якій згадується гетьман Сагайдачний. (“Ой на горі та женці жнуть”.)
9. Допитливість, кмітливість, наполегливість та знання мови допомогли цьому героєві досягти своєї благородної мети. (Павлусь із повісті А. Чайковського “За сестрою”.)
10. Про одного з найсильніших чоловіків світу написав захопливу повість сучасний український письменник… (Олександр Гаврош.)
11. Поети, полум’яні патріоти України, які загинули під час Другої світової війни… (О. Теліга, О. Ольжич.)
12. Людина нібито не літає…
А крила має. А крила має!
Це рядки з вірша… (“Крила” Л. Костенко.)
III. СПРИЙНЯТТЯ Й ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ
ü Робота зі словником літературознавчих термінів.
Художня література – це мистецтво, яке відбиває суспільну свідомість та формує його, зберігає та передає через покоління моральні й соціальні цінності.
Художня література, також красне письменство – складова літератури, сукупність писаних і друкованих творів певного народу, епохи, людства; різновид мистецтва слова, який описує дійсність художніми образами.
Художня література (від лат. “літера”, “буква”) – це вид мистецтва, який освоює світ у художньому слові.
Мистецтвом називають відтворення життя в художніх образах. Воно завжди було і є одним із найважливіших чинників духовного життя людства, адже стимулює творчу діяльність, збагачує життя людини емоційними переживаннями та роздумами.
Існують різні види мистецтва. їх умовно поділяють на три типи. До першого належать так звані просторові види мистецтва: живопис, скульптура та архітектура, художня фотографія. Назву “просторові” вони мають тому, що об’єкти, які вони зображують, людина сприймає в нерухомому вигляді, немовби завмерлими в просторі.
Другий тип – це часові види мистецтва, до яких належать музика, спів, танець, пантоміма та художня література. Часовими їх називають тому, що, на відміну від статичної форми зображення, характерної для просторових мистецтв, вони відтворюють життя в русі, у його розвиткові, що відбувається протягом певного часу.
Третій тип – це так звані синтетичні види мистецтва, що поєднують елементи як просторових, так і часових видів. Форма зображення в театрі, кіно та на телебаченні реалізується як у просторі, так і в часі.
Література як вид мистецтва має переваги над іншими видами, адже працює зі словом, тому здатна не обмежуватися в зображенні, розкритті внутрішнього і зовнішнього світу людини, її найтонших переживань. Це головна її відмінність від інших видів мистецтва. Значення слова було акцентовано ще в Біблії (Євангелії від Іоанна), де проголошено його божественну сутність. Слово є основним елементом літератури, який створює зв’язок між матеріальним і духовним.
Отже, слово – матеріал літературного образу. Ще німецький філософ Гегель назвав слово найпластичнішим матеріалом. Засобами слова можна відтворювати зображуване майже кожним іншим видом мистецтва. Так, поезія прийомами своєї звукової організації наближається до музики. Прозові словесні образи можуть створювати ілюзію пластичного зображення тощо. Крім того, слово – єдиний із матеріалів мистецтва, що дає змогу зображувати людське мовлення. Словами можна описати звук, колір, запах, передати настрій, “розповісти” мелодію, “намалювати” картину. Словесний образ може змагатися з живописним і музичним. І все ж у нього є свої межі: література послуговується лише словами.
У кінці XIX – на початку XX століття сформувався й інший погляд на літературу. Згідно з ним літературою називають мистецтво слова. Розуміння літератури як мистецтва утвердилося у XIX столітті у практиці романтиків, які вважали, що поет наділений креативною силою. “Мистецтво,- відзначає Ю. Ковалів,- художня дійсність, рівнозначна довколишній, естетично неповторна, створена за законами краси, оцінювана на підставі сформульованого І. Кантом “незацікавленого інтересу”. Хоч мистецтво не має аналогів у реальному світі, однак спирається на принципи мімезису (імітації, репрезентування), сформульовані Платоном та Арістотелем, розбудовує внутрішній світ творчості, що тяжіє до універсалізму, протистоїть руйнівному хаосу та утилітарній практиці”.
Художній образ – особлива форма естетичного освоєння світу, при якій зберігається його предметно-чуттєвий характер, його цілісність, життєвість, конкретність, на відміну від наукового пізнання, що подається у формі абстрактних понять.
Засоби творення художнього образу: узагальнення, типізація, абстрагування, асоціативність.
Естетичний зміст художнього образу передається художньою формою, для створення якої автор використовує комплекс різних засобів виразності: колір, світлотінь, композиція, фактура, перспектива та інші засоби – у живопису; тембр, інтонація, ритм, артикуляція, динаміка – у музиці; метафора, епітет, гіпербола, антитеза – у літературі.
ü Робота з підручником.
Опрацювання статті підручника, відповіді на запитання, виконання завдань (вибірково).
IV. ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК
ü Практикум.
Наведіть інші приклади художніх образів (за об’єктом змалювання, способом творення та сприйняття) та придумайте свої, наприклад: Ніжний аромат квітуючих вишень наморочив голову, навіваючи ніжність та замріяність (запаховий образ).
Семенко спраглими устами вп’явся у соковиту м’якоть кавуна й відчув, як потік солодкий прохолодний сік і наповнив усього його невимовною насолодою (смаковий образ).
Дівчинка обняла за шию кумедне, що ще ледве трималося на ногах, телятко, і воно довірливо тицьнулося в неї своїм трохи шершавим язиком (дотиковий образ).
V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
1. Опрацювати за підручником тему, уміти відповідати на запитання; створити один художній образ (за будь-якою з класифікацій).
2. Індивідуальне завдання. Підготувати повідомлення про боротьбу українського народу проти турецько-татарських нападників, про козацьких ватажків (І. Сірка та ін.).
VI. ПІДСУМОК УРОКУ
ü Інтерактивна вправа “Мікрофон”.
– Художня література має в моєму житті значення…, тому що…
(2 votes, average: 2.50 out of 5)