Художній світ творів Олександра Олеся – ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ – ОБРАЗНЕ СЛОВО ПОЕТИЧНОГО МОДЕРНІЗМ
Романтичне світосприймання, щедро напоєне народнопоетичною образністю, музичним ладом народної пісні, динамічно визрівало до вершин бездоганного словесного інструментування.
М. Жулинський, літературознавець
Олександр Олесь та епоха модернізму. З іменем Олександра Олеся пов’язана ціла доба української літератури. Українські митці високо цінували його як талановитого поета-лірика, що у своїй творчості зосереджувався на романтичних мотивах.
Літературний критик із діаспори М. Неврлий називав Олександра Олеся виразним представником першої, модерністської, фази символізму – пре-символізму.
Митець лише частково поділяв ідейно-естетичну концепцію європейського символізму. Зокрема поет не акцентував на темі трагічного світовідчуття людини в добу панування сил зла. На відміну від М. Вороного, він не закликав до осягнення вищого, духовного світу, не захоплювався штучно ускладненими метафорами та багатоплановими образами. У творах Олександра Олеся символіка переходила в алегорії, асоціації були легкими й прозорими. Б. Лепкий вважав Олександра Олеся “одним із тих щасливих поетів, що модерні напрямки зуміли пов’язати з щирою українською поезією. Читаючи його вірші, почуваються все нові тони, нові акорди, бачаться нові краски і нові малюнки, але вони не навіяні чужиною, а виростають органічно з українського грунту, зв’язуються нерозривно з нашою поетичною минувшиною”. Використання традиційних фольклорних сюжетів для вираження символістських ідей, соціальна проблематика поезії – характерні особливості його модерністської манери.
Творчий доробок. Творча спадщина Олександра Олеся – це поезії, драматичні, прозові, публіцистичні твори, переклади з російської, білоруської, польської, сербської, болгарської, німецької, англійської, арабської мов, публіцистичні та літературно-критичні статті.
Олександр Олесь почав публікувати твори в 1905 р. в альманасі “Багаття”. У 1907 р. поет видає збірку “З журбою радість обнялась”, що стала яскравим зразком неоромантичної поезії. У його поезіях знайшла художнє відображення й естетика символізму як одного з напрямів модернізму. Світоглядну означеність поетичної збірки увиразнюють протилежні образи: журба – радість, сльози – сміх, ранок – ніч, летить – спиняє, що розгортають зміст твору від єдності контрастів до їх зіткнення й протиставлення.
Поезія Олександра Олеся полонила читача безпосередністю та відсутністю моралізаторства. Наступні його збірки під загальною назвою “Поезії” вийшли в 1909 та 1911 рр.
У 1912 р. поет пише драматичну поему “По дорозі в Казку”. Враження від подорожі до Гуцульщини поет передав у поемі “На зелених горах” (1915), у якій “країна див” асоціюється з вільним духом українського народу.
Шедеврами мариністичної лірики стали вірші “Мов келих срібного вина”, “Італійська ніч підкралась”, “В долині тихий сон летить”, написані Олександром Олесем у 1913 р. під час подорожі до Італії.
Відгуком на революційні події в Україні, національне поневолення народу є “Юнацькі пісні” (1915), що присвячені синові – майбутньому відомому поетові Олегу Ольжичу.
У 1914 p. з-під пера поета з’явилися “Драматичні етюди. Книга IV”.
У 1917 р. митець видає збірку поезій, у якій особливу увагу привертає цикл “З щоденника”, що передає дух боротьби за національну самостійність.
У період еміграції було створено збірки віршів “Чужиною” (1919), “Кому повім печаль мою” (1931), сповнені ностальгією за Батьківщиною.
Поетична оповідь про князів Київської Русі “Минуле України в піснях. Княжі часи” була написана у 1920 р.
Збірка “Минуле України в піснях”, у якій поет осмислює події громадянської війни в Україні, з’явилася у 1930 р.
Голодомор 1933 р., репресії над українською інтелігенцією стали поету імпульсом для написання драми “Земля обітована” (1935).
В еміграції (1919-1944) Олександр Олесь видав книги поезій “Чужиною” (1919), “Княжі часи. Минуле України в піснях” (1920), “Перезва” (1921), “Кому повім печаль мою…” (1923), “Поезії. Кн. X” (1931).
Яскравою сторінкою творчості митця є його твори, написані для дітей: “Ялинка”, “Поєдинок”, “Рак-рибалка”, “Вовченя”, “Іменини”, поеми “Грицеві курчата”, “Водяничок”.
У творчому доробку письменника є переклади казок В. Гауфа, “Пісні про Гайявату” Г. Лонгфелло, арабських казок тощо.
Олександр Олесь є автором драматичних творів “По дорозі в Казку”, “Над Дніпром”, “Ніч на полонині”.
Ознаки символізму в творах Олександра Олеся: символ основний художній прийом; використання фольклорних образів; оптимістичні та песимістичні настрої; громадянський пафос.
Ознаки неоромантизму в творах Олександра Олеся: домінування чуттєво-інтуїтивного підходу щодо відтворення дійсності; максимально емоційне розкриття душі героя твору; посилена увага до краси – краси природи, краси людських почуттів; нехтування буденним життям; порив до свободи, до ідеалу, гармонія ідеалу з життєвою правдою; емоційне напруження; використання символіки.
Отже, творчість Олександра Олеся стала яскравою сторінкою в історії української літератури кінця XIX – початку XX ст.
Запитання і завдання
1. У чому виявлявся новаторський характер творчості Олександра Олеся?
2. Які характерні ознаки неоромантизму і символізму знайшли художнє відображення у творах Олександра Олеся?
3. Наведіть приклади використання контрасту в художніх та фольклорних творах. Розкрийте роль цього художнього прийому.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)