Олександр Олесь (1878-1944) – Образне слово поетичного модернізму
Олександр Олесь
Олександр Іванович Кандиба (Олександр Олесь – літературний псевдонім) народився 5 грудня 1878 року в містечку Білопілля Харківської губернії (нині – Сумська область). Батьків рід був чумацьким, материн – селянський.
Батько майбутнього поета працював на рибних промислах на Волзі, де й загинув, коли Олександрові виповнилося 11 років. Мати залишилася “з трьома дітьми й трьома карбованцями в кишені”. Попри матеріальні нестатки, багато уваги приділяла вихованню дітей, дбала про їхню освіту.
Здобувши початкову освіту в сільській школі, Олександр у п’ятнадцятирічному віці вступив до хліборобської школи в містечку Деркачі, що під Харковом. Під час навчання заробляв на життя репетиторством. Закінчивши школу, деякий час був вільним слухачем агрономічного відділення Київського політехнічного інституту, а з 1903 року став студентом Харківського ветеринарного інституту, який закінчив у 1908 році.
Одружившись зі студенткою Бестужівських курсів В. Свадковською, Олександр Олесь оселився в Петербурзі, де навчалася дружина. Згодом разом із дружиною переїхав до Києва, працював ветеринарним лікарем.
Олександр Олесь привітав Лютневу революцію та утвердження Української Народної Республіки. На хвилі революційного піднесення прагнув реалізувати себе в журналістиці. Однак жовтневий переворот 1917 року та пізніша більшовицька інтервенція в Україну змусили поета змінити плани.
У 1919 році він виїхав спочатку до Будапешта, а потім до Відня. Від 1923 року письменник жив у Празі.
В еміграції займався літературною й журналістською працею. Помер Олександр Олесь 22 липня 1944 року в Празі.
Опрацьовуємо прочитане, виявляємо читацьку компетентність
1. У зручній для вас формі запишіть відомості про життя О. Олеся.
2. Поміркуйте, як умови, у яких зростав майбутній письменник, могли вплинути на становлення його особистості.
3. Як вплинули на долю письменника суспільні події та його ставлення до них?
ЛІТЕРАТУРНА ДІЯЛЬНІСТЬ
Ще навчаючись у хліборобській школі, поет брав активну участь у випуску рукописних журналів, до яких подавав власні твори. У 1903 році побував на відкритті пам’ятника І. Котляревському в Полтаві, де зібралися відомі письменники. Познайомився з багатьма українськими митцями, почав планувати й власну літературну кар’єру. А в 1906 році вже підготував до друку поетичну збірку “З журбою радість обнялась”. Книжка побачила світ на початку 1907 року. Вона викликала прихильні відгуки критиків та читачів, що заохотило поета до подальшої праці. У 1918 році Олександр Олесь уже був автором п’яти поетичних збірок. Перебуваючи після 1919 року в еміграції, письменник не полишив літературної праці. У цей період видав збірки “Чужиною” (1919), “Кому повім печаль мою” (1931), книжку сатиричних віршів “Перезва” (1921).
Окрім поезії, Олександр Олесь писав прозу та драматургію. Його перу належать драматичні твори “По дорозі в Казку”, “Золота нитка”, “Танець життя”, “Над Дніпром”, “Ніч на полонині”.
Поетичні твори Олександра Олеся зацікавили українських читачів майстерним відтворенням настроїв та емоцій, музикальністю, звуковою виразністю. Дослідник П. Филипович у зв’язку із цим відзначив: “Безпосередність і щирість відчуття, внутрішня правдивість образів, не складних, не надуманих, хоч і запозичених часто чи з попередньої поетичної традиції української (та російської) чи з народної поезії, бо поети раз у раз використовують здобутки минулого, – це все надає Олесевій поезії привабливих рис і спричинилося до його широкої популярності свого часу”.
Опрацьовуємо прочитане, виявляємо читацьку компетентність
1. Розкажіть про початок літературної діяльності Олександра Олеся.
2. Які поетичні книжки поет видав в еміграції?
3. Які драматичні твори належать Олександрові Олесю?
ЖУРБА І РАДІСТЬ
Невеликий за обсягом вірш на дві строфи й два місткі символи. В уяві ліричного героя “журба” й “радість” обертаються на універсальні рушії самого життя, протиставляються й парадоксальним чином поєднуються в складному переживанні.
Здається, самого героя раптово охоплює емоційне осяяння-прозріння. Піднесена тональність, дивна суміш здивування й захоплення характеризують його почуття. Журба і радість, сльози і сміх, ніч і ранок – усі ці образи позначають загадкову траєкторію індивідуального сприйняття життєвого руху. Світ постає в потужному змаганні різноспрямованих сил, а людська свідомість в інтуїтивному творчому осягненні добирає для них більш-менш прийнятні образи.
Героєві властива філософська, споглядальна позиція. Він – зачарований спостерігач, якому відкрилася вища динаміка нестримних світових сил. І тому він лише констатує власний статус пасивного учасника й одночасно споглядальника боротьби й поєднання протилежностей, що поширюються й на нього самого як маленьку частку життєвих процесів (“І йде між ними боротьба, /1 дужчий хто – не знаю я…”).
Це символістська поезія, у якій змагання двох чинників буття в осмисленні автора набуває оригінального філософського потрактування.
Читацький практикум
(1 votes, average: 5.00 out of 5)