Характеристики інформаційного суспільства
Інформаційне суспільство визначається як цивілізація, в основі розвитку і існування якої лежить особлива нематеріальна субстанція, іменована інформацією і володіє властивістю взаємодії як з духовним, так і з матеріальним світом людини.
Остання властивість особливо важливо для розуміння сутності нового суспільства. З одного боку, інформація формує матеріальне середовище життя людини, виступаючи в ролі інноваційних технологій, комп’ютерних програм, телекомунікаційних протоколів, а з іншого – служить основним засобом міжособистісних відносин. У цьому полягає принципова новизна прийдешнього суспільства.
Перехід до інформаційного суспільства зачіпає всі сфери, від економіки до культури, підвищуючи роль інформації як стратегічного ресурсу суспільства і фактора його розвитку. Однак праця в тій чи іншій формі, так само як і енергія і власність на засоби виробництва залишається в інформаційному суспільстві, відбувається лише зміщення фокусу економічної активності з виробництва матеріальних товарів до виробництва знань в товарній формі.
У літературі, присвяченій становленню інформаційного суспільства, можна виділити критичне напрямок. Зокрема, зазначається утопічність проектів інформаційного суспільства (Ю. Голд, М. Яновіц, М. Олсен). Вказується на штучність протиставлення індустріального і постіндустріального суспільства, стверджується, що термін “постіндустріальне” підкреслює передчасний розрив, оскільки колишні індустріальні сили (корпоративний бізнес, робочий клас, високоавтоматизоване індустріальне виробництво і т. д.) як і раніше сильні й активні. Тим не менш, необхідно відзначити, що доктрина постіндустріалізму ідеологічно спрямована на проблеми зживає себе індустріального порядку. Цінності та структури нової цивілізації поступово витісняють з життя головні ознаки і прикмети індустріальної епохи: стандартизацію, спеціалізацію, концентрацію, централізацію, максимізацію, що представляли систему кодів колишньої промислової ери.
В якості актуальної перспективи, яка відкривається людству в новому тисячолітті, формулюється концепція переходу (Дж. Несбі, П. Ебурдін):
від індустріального суспільства до інформаційного;
від звичайної техніки до наукомісткої;
від національної економіки до глобальної;
від короткострокової стратегії до довгострокової;
від централізації до децентралізації;
від представницької демократії до демократії участі;
від панування розвинених країн “Півночі” до збільшення ролі “Півдня”.
Отже, ключові напрямки сучасної науково-технічної революції – інформатика і електроніка, нові матеріали, нанотехнології та біотехнології, машинний інтелект та робототехніка, генна інженерія і надпровідність – сформували новий технологічний спосіб виробництва, що прийшов на зміну індустріальному. П’ята інформаційна революція (перша – мовна мова, друга – писемність, третя – винахід книгодрукування, четверта – радіо, телеграф, телефон, телебачення) базується на електроніці, обчислювальній техніці, телекомунікаціях, маловідходних і наукомістких виробництвах. Вона носить риси як індустріального, так і постіндустріального, або інформаційного способу виробництва, який по суті є перехідним.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)