Вправа
Вправа – це метод навчання, що передбачає багаторазове, свідоме повторення розумових і практичних дій з метою формування, закріплення та вдосконалення необхідних навичок і вмінь.
Систематичне вправу – перевірений і надійний метод успішного і продуктивного труда. Його перевага в тому, що він забезпечує ефективне формування умінь і навичок, а недолік – в слабкому виконанні спонукає функції.
Функція методу вправи полягає в тому, щоб трансформувати частину знань учня в навички та вміння, сформувати у нього готовність до вмілим практичним діям, що відтворює і творчої активності в різних умовах. Діагностичне значення вправи полягає в тому, що тільки глибоке розуміння дитиною набутих знань забезпечує можливість оволодіння міцними вміннями та навичками.
Вправи є обов’язковою частиною будь-якого досліджуваного дітьми предмета, будь то читання, арифметика, мова, праця, потребують вміння читати, рахувати, писати, говорити, вирішувати задачі, робити трудові операції.
Виконанню вправ завжди передує міцне засвоєння теоретичного матеріалу учнями та ретельний
303
інструктаж учителя. Це дозволяє учням здійснювати систематичне поетапне відтворення дій, необхідних для утворення навичок розумових операцій, з поступовим їх ускладненням, підвищенням рівня труднощі, додаванням елементів індивідуально особистісного творчості. Учитель показує зразки творчого підходу до справи, після чого дитина включається в цілісне виконання вправи. В заключній стадії роботи вчитель і учні обговорюють і аналізують успіхи, коригують свою діяльність, вносять поправки.
Навчальний результат вправ проявляється в озброєнні системою прийомів, способів практичної дії в інтелектуальній і фізкультурної сферах. Розвиваючий ефект цього методу виражається в розширенні можливостей творчого самовираження дитячої особистості та формуванні її різноманітних здібностей.
Систематичне виконання вправ зміцнює волю учнів, виховує наполегливість, завзятість, старанність, самовладання. Вправа найвищою мірою всебічно і об’єктивно дозволяє діагностувати стан міцності знань, глибини їх розуміння учнями, оскільки від цього прямо залежить якість формованих умінь і навичок, можливість їх творчого застосування.
Вправи різноманітні. Залежно від викладаються предметів можуть проводитися фізичні, спеціальні, комплексні вправи. Залежно від характеру і ступеня впливу на формування навички (вміння) вправи діляться наподготовітельние або ввідні (при первісній відпрацюванні навички або його елементів), основні (відпрацювання дії в цілому), тренування (що встановлюють рівень підготовки школяра і підтримують, вдосконалюють цей рівень). Вправи також можуть бути колективними та індивідуальними.
Самостійна робота – важливий метод навчання, що передбачає індивідуальну активність самих учнів при закріпленні отриманих знань, навичок, умінь і при підготовці до занять. Розрізняють такі види самостійної роботи: робота з друкованими джерелами, самостійний пошук, самостійний перегляд (прослуховування) теле – (радіо) передач.
Робота з друкованими джерелами зазвичай охоплює велику кількість часу школярів. Головне її достоїнство –
304
можливість для учня багаторазово обробляти навчальну інформацію в доступному для нього темпі та в зручний час.
Методика роботи над підручником складна, але цілком посильна кожному що навчається.
Зміст її включає в себе наступне. По-перше, ознайомлювальне читання підручника або його розділу в порівняно швидкому темпі з метою отримати загальне уявлення про їхній зміст; виділення матеріалу, безпосередньо пов’язані з цікавить питання і який потребує особливо уважного вивчення. По-друге, повторне, порівняно повільне читання з розчленуванням тексту на смислові частини, виділенням основних положень, аргументації автора, вивченням схем, таблиць, креслень. Виконанням цього етапу роботи здійснюється аналіз основних понять, положень, ідей роботи, їх узагальнення та висновки, що дозволяють дати правильну звіт, чому навчив підручник або його розділ. По-третє, конспектування досліджуваного тексту, з тим щоб зафіксувати основні положення, більш глибоко і міцно їх усвідомити і закріпити в пам’яті.
Текст книги можна вважати вивченим, якщо учень може відтворити основні її положення і знайти їм практичне застосування.
Самостійний пошук являє собою вид самостійної роботи, який дозволяє вчителю, спираючись на наявні у дітей багаж знань, умінь і навичок, на їх індивідуальні здібності, ставити перед ними творчу пошукову задачу, консультувати їх діяльність, оцінювати і використовувати в навчальному процесі її результати.
Педагогічна функція пошукових завдань і проектів – в індивідуалізації навчання, розширенні обсягу знань в умовах диференціації і профільного навчання по просунутим програмами. Такі завдання вводять школярів в проблеми раціоналізації праці, дослідницьких творчих методів пізнання. Вони застосовуються в процесі вивчення будь-якого предмета, особливо з профільних дисциплін, на факультативних і гурткових заняттях. Учні складають звіти про тривалих спостереженнях за розвитком рослин, життям тварин, природними явищами; пишуть огляди науково-популярної літератури, твори на вільну тему, доповіді по новому осмисленню історичних подій або літературно-критичним джерелам; розробляють схеми дії приладів, верстатів,
305
машин, вносячи пропозиції щодо вдосконалення технологічних процесів.
Навчальний результат самостійного пошуку проявляється в приращении нових знань, що розширюють загальний і профільний кругозір школярів, в оволодінні ними первинними дослідними навичками.
Самостійний перегляд і прослуховування учнями теле – (радіо-) передач також досить ефективні, якщо вчитель організує і контролює цей процес. Навчальну та виховну функція цього методу обумовлюється високою ефективністю впливу наочних образів. Інформація, представлена в наочній формі, найбільш доступна для сприйняття, засвоюється легше і швидше.
До інших методів навчання можна також віднести відеометод (перегляд фільмів, слайдів і т. д.), лабораторний метод (проведення будь-яких досліджень), програмоване навчання.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)