Виділення та його значення. Органи сечовиділення
В результаті процесу виділення відбувається видалення з організму тих продуктів обміну, які не можуть бути використані. Продукти розпаду різних речовин, які утворюються в клітинах організму в процесі різноманітних обмінних реакцій, спочатку надходять у внутрішнє середовище, а потім виводяться з організму.
Значення виділення полягає в підтримці сталості внутрішнього середовища організму.
Основними органами виділення є нирки, через які видаляються азотовмісні продукти розпаду білків, надлишок води, деякі солі та інші речовини. Таким чином, нирки підтримують постійне співвідношення води і солей в організмі.
Виділення продуктів обміну речовин здійснюється і іншими шляхами. Через легені з організму людини видаляється вуглекислий газ, невелика кількість парів води, деякі летючі речовини. Потові залози виділяють через:
- Зовнішні покриви тіла; Воду; Сечовину; Аміак; Солі.
Через кишечник з організму з калом видаляються солі отруйних важких металів.
Органи сечовиділення. В анатомії людини органи сечовиділення відносять до сечовидільної системи. Серед них розрізняють наступні органи:
- Нирки; Сечоводи; Сечовий міхур; Сечівник.
Нирки – парні бобовидні органи, розташовані біля задньої стінки черевної порожнини на рівні 1-го і 2-го поперекових хребців. Маса кожної нирки приблизно дорівнює 150 г. Довжина нирки в середньому 12 см. Нирки прикріплені до черевної стінки шаром сполучної тканини таким чином, що розташовуються по обидві сторони хребта, над попереком, позаду печінки і шлунка. Зовні кожна нирка покрита оболонками із сполучної і жирової тканини.
Нирка складається з двох шарів: більш темного зовнішнього – коркового і більш світлого внутрішнього – мозкового. Увігнутий край нирки звернений до хребта. У цьому місці в нирку входять і виходять з неї кровоносні судини. У цьому ж місці в ній знаходиться порожнина, звана нирковою мискою. Звідти відходить сечовід, що з’єднує нирку з сечовим міхуром.
Кожна нирка складається приблизно з 1 мільйона нефронів.
Нефрон є функціональною одиницею нирки і може забезпечувати процес фільтрації, однак концентрування сечі відбувається тільки при спільній роботі багатьох нефронів. Окремий нефрон складається з капсули і ниркового канальця.
Капсули нефронів розташовані в кірковій шарі нирки і являють собою мікроскопічну чашечку з двох шарів епітеліальних клітин, між якими є щілевидний простір, що дає початок ниркових канальців. Усередині капсули розташований клубочок кровоносних капілярів, що утворюється в результаті багаторазового розгалуження ниркової артерії, несущої кров в нирки.
За 45 хвилин через нирки проходить вся кров організму людини.
Це відбувається завдяки високому тиску в артерії.
В клубочкових капілярах вода і невеликі молекули різних речовин, які містяться в плазмі крові, проходять через тонкі одношарові стінки і потрапляють в щілиноподібний простір капсули, від якої починається нирковий канал. Утворений при цьому розчин називають первинною сечею. За складом первинна сеча близька до позбавленої білків плазми крові. Білки через великий розміру молекул не можуть потрапити в просвіт капсули. Первинна сеча містить:
- Сечовину; Цукор; Вітаміни; Мінеральні солі; Амінокислоти.
Таким чином, більша частина компонентів первинної сечі необхідна організму і не повинна віддалятися з нього.
З просвіту капсул первинна сеча рухається по звивистих канальцях, стінки якого здатні до зворотного всмоктуванню більшості речовин, що містяться в первинній сечі. При цьому назад у кров, що проходить по капілярах надходить:
- Вода; Солі натрію і калію; Глюкоза; Вітаміни; Амінокислоти.
Тобто ті речовини, які організм може використовувати у процесах обміну і втрачати які було б небезпечно для здоров’я. В результаті концентрування з первинної сечі в канальцях утворюється вторинна сеча, яка містить 98% води, 1,8% сечовини, 0,2% сечової кислоти і деякі мінеральні солі.
За добу у здорової людини утворюється 1,7-2,0 літрів вторинної сечі, що складає приблизно 10% обсягу первинної сечі.
Процеси утворення сечі вимагають великих енергетичних витрат – близько 10% всієї енергії організму. По збірним трубкам вторинна сеча потрапляє в ниркові балії і далі по сечоводу в сечовий міхур.
Сечовий міхур – гладком’язовий мішок, який служить для збору сечі.
Він розташований в нижній частині таза між прямою кишкою і лобковими кістками. З зовнішнім середовищем сечовий міхур з’єднується сечівником, перекритим спеціальним сфінктером. Стінки сечового міхура розтягуються, коли він поступово наповнюється сечею, і скорочуються, коли відбувається сечовипускання.
Регуляція сечовипускання здійснюється нейрогуморальним шляхом.
З нирок по сечоводах постійно рухаються невеликі порції сечі, сприяють поступовому наповненню сечового міхура. Сечовипускання відбувається рефлекторно: в центральну нервову систему від рецепторів сечового міхура надходить сигнал про те, що його стінки розтягнуті і, отже, накопичилося багато сечі.
В результаті з нервової системи приходить сигнал, що змушує стінки міхура скоротитися і позбутися від сечі. Під час сечовипускання відкривається сфінктер, розташований між сечовим міхуром і сечівником. Стінки міхура скорочуються, і сеча під тиском надходить у цей канал.
Саме так все і відбувається у маленьких дітей! Але в процесі дорослішання цей рефлекс стає підконтрольним вищим відділам мозку, і сечовипускання робиться довільним. У нормі у дорослої людини бажання спорожнити сечовий міхур виникає, коли в ньому накопичується близько 0,5 літрів сечі.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)