Розподіл нутрощів на системи органів
До внутрішніх належать органи, що утворюють травну, дихальну і сечостатеву системи. Більшість цих органів розташовується у внутрішніх порожнинах тіла – грудної та черевної, однак деякі з них знаходяться поза названих порожнин, наприклад початкові відділи травного і дихального шляхів. Серце і селезінку в анатомії прийнято розглядати в судинній системі, хоча вони й належать до внутрішніх органів.
Система органів травлення складається з ротової порожнини, в яку відкриваються три пари слинних залоз, глотки, стравоходу, шлунка, тонкого і товстого кишечника. Тонкий кишечник підрозділяють на дванадцятипалу кишку, в яку відкриваються протоки печінки та підшлункової залози, худу і клубову кишки. У товстій кишці також розрізняють кілька відділів – сліпу, ободову і пряму кишки.
Систему органів дихання утворюють порожнину носа, глотка (тут дихальний шлях перехрещується з травним), гортань, трахея, бронхи та легені. Газообмін між повітрям із зовнішнього середовища і кров’ю відбувається в легенях; органи, за якими до них проходить повітря, відносять до повітроносних шляхах. З останніми пов’язані: в носовій порожнині – орган нюху, а в гортані – частина рухового апарату членороздільноюмови.
Система сечостатевих органів включає в себе дві групи органів. До органів мочевиведенія відносяться нирки, сечоводи, сечовий міхур і сечовипускальний канал.
Статеві органи виконують зовсім особливу функцію – функцію розмноження, продовження роду. Ця група органів побудована у обох статей за загальним планом і складається з органів, які виробляють статеві клітини (сперматозоїди і яйцеклітини), що зберігають і виводять ці клітини з організму; у жінок, крім того, службовців місцем розвитку зародка. До чоловічих статевих органів належать: насінні залози та їх придатки, семявиносящіе і семяізвергающіе протоки, додаткові залози і зовнішні статеві органи; до жіночих – яєчники, маткові труби, матка, піхва і зовнішні статеві органи.
Розвиваються статеві органи частково із загальних джерел з органами сечовиділення, з якими надалі залишаються пов’язаними анатомічно, тому і ті й інші можна об’єднати в сечостатевій апарат.
Внутрішні органи, крім статевих, обслуговують процес обміну речовин в організмі. У травних органах введена їжа піддається переварюванню, тобто змінам, завдяки яким її поживні речовини перетворюються в розчинні сполуки, здатні всмоктуватися і засвоюватися. Через органи дихання в організм надходить кисень і виводиться вуглекислий газ. До місця безпосереднього обміну речовин, тобто до тканин тіла, живильні речовини і кисень доставляються кров’ю. При окисних процесах в тканинах кисень витрачається, утворюється вуглекислота й інші кінцеві продукти обміну речовин. Останні вже не можуть бути використані організмом, стають непотрібними, навіть шкідливими і виводяться назовні різними органами: вуглекислота і вода – через легені з повітрям, що видихається, а решта речовини – нирками, продукують сечу, до складу якої входять розчинені у воді продукти обміну білка і солі. Виділення, або екскреція, властиве також шкірі і кишечнику.
У розділі про внутрішні органи прийнято розглядати також органи ендокринної системи, що регулює функції всіх органів і систем організму.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)