Великобританія після Другої світової війни: доповідь
У. Черчілль мав всі підстави заявляти про те, що Друга світова війна для його країни стала одночасно “і тріумфом, і трагедією”. Сполучене королівство було одним з лідерів антигітлерівської коаліції і зберегло багато політичні позиції в Європі. Але Друга світова війна спустошила країну. Зовнішні борги збільшилися в сім разів, було знищено 60% торгового флоту, багато будинків і фабрики лежали в руїнах.
Розпад Британської імперії (деколонізація)
У колоніях Великобританії росло національно-визвольний рух. У 1948 р англійці під тиском США і СРСР, а також дедалі міцнішого єврейського руху були змушені відмовитися від контролю над територією Палестини. В кінці 1940-х рр. від британського панування звільнилися Цейлон (Шрі-Ланка), Трансйорданія і Бірма (нині – М’янма). У 1949 р Британську Співдружність покинули Ірландська Республіка і острів Ньюфаундленд, який став частиною Канади.
31 жовтня 1956 року після націоналізації єгипетським урядом Суецького каналу Великобританія і Франція спробували повернути собі цю транспортну артерію силою. Але запеклий опір єгиптян змусило припинити “Суецький авантюру”, що стала одним з найбільших провалів в історії міжнародних відносин.
У наступні роки незалежність дістали практично всі залишилися колонії Великобританії. Невеликі британські володіння в Вест-Індії перетворилися в “асоційовані з Великобританією держави” (у них є внутрішнє самоврядування і вони можуть в будь-який момент зажадати незалежність). У 1960 р самостійним став острів Кіпр, а через кілька років – після довгої і наполегливої боротьби – незалежності домоглася Малайя. У Британської корони залишилося всього близько дюжини невеликих колоній – Фолкленди, острів Святої Єлени і ін.
Політика Великобританії в 1945-1960-і роки
Зміни всередині Великобританії теж були очевидні. Ті, що прийшли до влади в липні 1945 лейбористи на чолі з Клементом Еттлі спробували розширити державну власність і створити “змішану економіку”. Уряд збільшив капіталовкладення в промисловість, деякі галузі були націоналізовані і реконструйовані за державний рахунок. На перших вагонах з вугіллям, здобутих після націоналізації, шахтарі гордо писали: “Тепер це наше!” Що стало безкоштовним охорону здоров’я перетворилося в той момент в одне з кращих в країнах Європи. Англійцям більше не потрібно було платити за навчання дітей в школах. Почалося активне житлове будівництво в Великобританії – понад 850 тис. Одноквартирних будинків були зведені до кінця 1948 р До 1950 р була відновлена велика частина зруйнованих під час війни об’єктів.
З 1951 до 1964 р при владі в Великобританії беззмінно перебували консерватори. Прем’єр-міністр Макміллан заявив про “вітрі змін”, сметана імперські претензії країни. Консерватори продовжили курс на зміцнення зв’язків з НАТО. У роки “холодної війни” на Британських островах міцно влаштувалися американські бази. Ядерні сили США і Великобританії були об’єднані в рамках спільних військових планів. Лондон відіграв активну роль у вступі ФРН в НАТО і в створенні її армії.
У 1960-і рр. партійні кабінети змінювалися ще кілька разів, але ні лейбористи, ні консерватори не були в змозі впоратися з накопиченими проблемами.
Економіка Великобританії наприкінці 1960-х років
У другій половині 1960-х – 1970-х рр. економіка країни перебувала у вкрай складному становищі. З одного боку, бурхливо росли гігантські приватні монополії в найсучасніших галузях виробництва, які чинили сильний вплив на політику уряду. З іншого – збільшився державний сектор, що охопив в основному традиційні галузі і вкрай повільно перебудовувався під впливом НТР. Жорстка конкуренція на світових ринках змусила Великобританію вступити в Європейське економічне співтовариство, але і це не рятувало становища. Величезні витрати на соціальні програми призвели до появи в суспільстві тенденцій до утриманства, а спроби скорочення витрат викликали бурхливий протест з боку профспілкового руху.
У другій половині 1960-х рр. різко загострився “ірландське питання”. Після розділу острова в 1921 р і появи Ірландської Республіки, Лондон зберіг контроль за північноірландського графствами з центром в Ольстері, населення яких було в основному протестантським, як і основна частина британців. Католицька меншість часто піддавалося дискримінації (обмеження прав). У 1968 р поліція жорстоко розігнала мирну демонстрацію католиків, а збройні протестантські угруповання ( “оранжисти”) активізували терористичну діяльність. У відповідь загриміли постріли і вибухи, організовані вже Ірландської республіканської армії (ІРА). Для “заспокоєння” сторін влади в 1969 р ввели в Ольстер армію.
Питання з цього матеріалу:
- Назвіть причини успішного відродження британської економіки після війни. Чому після війни до влади в Великобританії прийшли лейбористи? Що в програмі лейбористів привернуло виборців? Як розпадалася колоніальна імперія Великобританії? Чи можна вважати, що Англія після Другої світової війни пішла по шляху будівництва соціалізму?
(1 votes, average: 5.00 out of 5)