Твір на тему “Мій голос проти війни”

Війна-це щось жахливе! Роки Вітчизняної війни не забудуться ніколи. Люди багато говорять про подвиги солдатів, офіцерів, цілих батальйонів, полків, дивізій. Це, природно і справедливо, бо не можна забувати і про дорослих, і про маленьких дітей, яким судилося жити в ці грізні роки війни. Але як тільки починаєш думати про це, стає страшно!

Я дивилася багато фільмів, чула багато розповідей від бабусь, дідусів про те, як вони воювали, як вони боролися за нашу країну, за мир на землі. І скільки крові їм довелося пролити! Я проти війни! Я не хочу, що б страждали не в чому не винні люди через якісь розбіжності між дорослими людьми!

Найважчим для дітей того часу було те, що, будучи маленькими, вони вже пізнали всі тяготи життя. Можна сказати, що у дітей цих не було дитинства. Стати дорослими їм довелося дуже рано. Ці діти пережили смерть близьких, голод, холод, страх. Страх того, що ти залишився один на всьому білому світі, страх того, що твоє життя може закінчитися в будь-який момент, так і не почавшись. Діти війни не ставали черствими, просто вони швидко подорослішали, але вони володіли неповторними якостями, якими навряд чи може бути наділений підліток нашого часу. Адже вони були такими ж як ми, були нашого віку, і потрапили в такі тяжкі роки! Я і мої друзі, усі люди на планеті не захочуть жити в страху, голоді і холоді, як наші прадіди, прабабусі! Адже це дуже страшно! І думати про це не хочеться!

Я трепетно ставлюся до того, що відбувалося тоді з моїми дідусем і бабусею. Так як розумію, що це – зразок мужньої дитини, який навряд чи ще колись зустрінеться в наш час.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 2.33 out of 5)

Твір на тему “Мій голос проти війни”