Василь Биков (1924-2003) – ЗОБРАЖЕННЯ ТРАГЕДІЇ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ З РІЗНИХ БОКІВ ЄВРОПИ – БИЛИНИ І БАЛАДИ – Хрестоматія 7 клас
Василь Володимирович Биков – білоруський письменник, автор романів, повістей та оповідань, переважно про німецько-радянську війну. Народився в селі Бичках Вітебської області в 1924 р. У 1941 р., коли Німеччина напала на СРСР, перебував в Україні. Спочатку сімнадцятирічний Биков копав шанці, потім пішов добровольцем до Червоної Армії. Кілька років після війни він продовжував служити в лавах армії й повернувся до СРСР тільки в середині 50-х років. На Батьківщині Биков почав працювати як журналіст для газети “Гродненська правда”. Також у цьому десятилітті почали виходити його перші повісті, найвідоміші з яких – “Сотников”, “Обеліск”, “Піти й не повернутися” та “Дожити до світанку”.
Літературні досягнення Бикова полягають у його реалістичних описах боїв німецько-радянської війни, переважно з невеликою кількістю персонажів. Герої Бикова стикаються з моральними дилемами як щодо їхніх ворогів, так само і в межах їхнього власного радянського світу, обтяженого ідейно-політичними обмеженнями. Повісті Бикова не відповідали офіційній версії війни. Це призвело до звинувачень автора в “брехливому гуманізмі” від деяких червонодрмійських генералів. Проте Майкл Гленні написав в американському часопису “Партизан ревю”: “Василь Биков – дуже відважний і безкомпромісний автор, на кшталт Солженіцина”. Биков – один з авторів, якими найбільше захоплювалися в колишньому Радянському Союзі. У 1980 р. він був нагороджений почесним званням Народного письменника Білорусі.
За межами його рідного краю Василь Биков – найвідоміший білоруський автор. Протягом радянського періоду його твори було перекладено на більшість мов світу, хоча майже всі переклади було зроблено російською мовою. Биков писав свої твори рідною білоруською й сам переклав більшість з них на російську мову. Вплив Бикова на культуру його країни залишається дуже великим.
З приходом до влади у Білорусі О. Лукашенка Биков, який виступив з різкою критикою режиму, встановленого в країні, був підданий переслідуванням влади. Його перестали видавати, шельмували в засобах інформації. 1998 р. Василь Биков був змушений виїхати з Мінська, за запрошенням Пен-клубу Фінляндії прожив півтора року в Гельсінкі, у 2000 р. переїхав до Німеччини. В еміграції написав декілька воєнних оповідань та притч, повість “Вовча яма”, присвячену наслідкам чорнобильської катастрофи. У 1998 р. закінчив повість “Стіна”.
На батьківщину Василь Биков повернувся лише за місяць до смерті. Пам’ять про його складне життя та безкомпромісну позицію тільки збільшує його вплив на національне життя Білорусі.
У повісті “Альпійська балада” автор розповів про три дні свободи радянського військовополоненого Івана, який утік з фашистського концтабору, та італійської дівчини Джулії, що опинилася випадково поруч із ним. У нелюдських умовах погоні озвірілих фашистів Іван прийняв на себе відповідальність за чужу дівчину. Ці три доби свободи осяяло коротке, але сліпуче, як блискавка, кохання. Радянський солдат загинув, а “італійська синьйора” через все життя пронесла світлу пам’ять про нього, після війни розшукала його сліди в Білорусі, знайшла його рідних і написала листа односельцям, щоб розповісти правду про подвиг їхнього земляка.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)