Традиції Лесі Українки у творчості Наталени Королевої
І. В. Голубовська,
Асистент
(Житомирський педуніверситет)
У статті розглядаються деякі особливості поетики Наталени Королевої в руслі літературних традицій Лесі Українки.
Важко переоцінити значення спадщини Лесі Українки для подальшого розвитку літератури. Традиції письменниці творчо сприйняла й продовжила самобутня белетристка Наталена Королева.
Кармен-Альфонса-Фернанда-Естрелья-Наталена де Кастро Лачерда і Медінаселі де Кордова і Фігероа Дунін-Борковська (саме таке ім’я майбутня літераторка отримала від своїх шляхетних батьків) прожила довге нелегке життя. Біографія письменниці, незвичайна, драматична, часто бурхлива, могла б стати за основу пригодницької повісті (Р. Федорів навіть вважає, що в життєписі Н. Королевої забагато “білих плям”, які слід ретельно дослідити ) [1]. Згадаймо хоча б про те, що рід її матері, за сімейною легендою, походить від самого Понтія Пилата [2:8]; по батьківській же лінії белетристка є нащадком київських князів і може вважатись єдиною й останньою Ярославною [3:10].
Як і Леся Українка, Наталена Королева відзначалася потягом до знань (вона отримала диплом лікаря, археолога й художника), володіла багатьма мовами (іспанською, польською, італійською, арабською, французькою, перською, латиною), нарешті, була різнобічно творчо обдарована (крім літературного таланту, мала хист до малювання й співів).
Незаперечним фактом є інтерес Лесі Українки до світової історії. Проте поетка цікавилась “переказами давнини старої” не з позиції кабінетного вченого – вона шукала в минулому різних народів відповіді на важливі питання сьогодення. М. Зеров слушно зауважив, що її вавилоняни й єгиптяни мають сучасну психологію, а її американські пущі, середньовічна Іспанія, Рим і Єгипет – то тільки більш-менш прозорі псевдоніми її рідного краю [4:392].
Наталена Королева – професійний археолог: вона писала наукові статті й брала участь у розкопках. Дві нероздільні половини її творчого “я”- митець і науковець – знайшли гармонійне втілення на сторінках повістей “Сон тіні”, “1313”, “Предок”, “З казок життя (Роксолана)”). Письменниця серйозно й відповідально ставилась до праці історичного белетриста, завжди грунтовно вивчала епоху, її реалії. Н. Королева підкреслювала: “…щоби писати про щось, треба студіювати, знати докладно оточення, психіку і т. д. Інакше – “нагодуєш капуцинів картоплею” у ХІІ столітті, коли в Європі не було ще ані картоплі, ані капуцинів” [5:9].
Однак стверджувати, що літераторка цікавилась історією виключно заради неї самої, було б неправильно. У своїх повістях Наталена Королева не обминає проблем, важливих для людства: відповідальність вченого за наслідки наукового відкриття (“1313”), емансипація жінки (“З казок життя (Роксолана)”) тощо.
Не випадковим, на нашу думку, було звертання обох письменниць і до літературної легенди. Так Леся Українка створила однойменний цикл, до складу якого ввійшли поезії “Ра – Менеїс”, “Жертва”, “Легенди”, “Саул”, “Трагедія”. У “програмному” творі авторка змалювала картину вічної несправедливості людського буття. Однак “проти сих легенд червоних білий світ блідним здається”[6:211]. Д. Донцов зазначив, що в тих страшних часах поетку захоплювали великі пристрасті, що виправдовувало і жорстокість, і несправедливість. Буденне життя видається тоді блідим і мертвим, без лиха, але й без руху, без боротьби, без того, що є найвеличніше в житті: без морального героїзму[7:60].
Легенди Лесі Українки відзначаються напруженим сюжетом, часто із трагічним фіналом. У своїх творах вона торкається проблем, важливих для всієї творчості: митець і його творіння (“Сфінкс”), народ і влада (“Ра – Менеїс”), буденне й вічне (“Жертва”), поет і його покликання (“Саул”). Виразне інтелектуальне, філософське начало є характерною ознакою циклу.
Цілеспрямований інтерес до жанру літературної легенди проявляла і Наталена Королева. Її перу належать дві збірки – “Подорожній”[8] і “Легенди старокиївські”[9]. Останній цикл, що складається із 25 оригінальних творів, відрізняється естетичною довершеністю, тематичною своєрідністю й жанровим новаторством. На жаль, збірка дійшла до українських читачів із значним запізненням (перша публікація відбулася під час другої світової війни). “Легенди старокиївські” – непересічне явище в історії української літератури ХХ сторіччя. На думку О. Мишанича, письменниця розкувала жанр літературної легенди, вдало поєднавши язичницький, античний, скіфський і староруський світи з біблійним, християнським [10:634].
Показово, що і Леся Українка, і Наталена Королева на ролі головних героїнь часто обирали сильних, непересічних жінок.
Пам’ятну галерею відданих і пристрасних характерів створила авторка “Блакитної троянди”: Міріам (“Одержима”), Кассандра (“Кассандра”), Тірца (“На руїнах”), Долорес (“Камінний господар”), Мавка (“Лісова пісня”). Та й життя самої Л. П. Косач-Квітки є взірцем незламної волі, виняткової мужності.
Небуденні жіночі постаті приваблювали і Н. Королеву. Серед головних героїнь її творів годі шукати звичайну жінку, матір та господиню: це пов’язано із життєвими обставинами письменниці. Вона зокрема згадувала: “Училась я то в Еспанії, то у Франції, то в Римі. Тому знаю багато речей, яких жінки звичайно не знають (за освітою я археолог). Але не вмію шити, вишивати, в’язати. Варити навчилась, як вийшла заміж за Василя Королева в Чехах” [11:13]. Літераторку приваблювали сильні натури, тому що такою була вона сама. Ноель (“Без коріння”), Естрелья (“Шляхами та стежками життя”), Ізі (“Сон тіні”), Олеся (“З казок життя (Роксолана)”) – жінки, що не чекають милостей від долі, а власноруч творять її. “Життя дає себе окульбачити!” [12:41] – ці слова могли б стати гаслом не тільки Роксолани, а й інших героїнь белетристки.
Загалом творчість Наталени Королевої – непересічне явище в історії вітчизняної літератури першої половини ХХ сторіччя. Як слушно зауважив О. Мишанич, вона внесла в українську прозу нові теми з античного і європейського світу, успішно продовживши традиції Лесі Українки. В цьому найбільша її заслуга [10:633].
Список використаної літератури
1. Федорів Р. Королева, що ходила в інші світи // Жовтень. – 1988. – №7. – С.52-56.
2. Королева Н. Слово від автора // Всесвіт. – 1996. – №2. – С. 8-10.
3. Копач О. Наталена Королева. – Вінніпег: Накладом УВАН, 1962. – 36с.
4. Зеров. М. Леся Українка // Зеров М. Твори в 2-х т. – К.: Дніпро, 1990. – Т.2. Історико-літературні та літературознавчі праці. – С.359 – 401.
5. Королева Н. Шляхами і стежками життя: Повість // Рукописний відділ ІЛ НАН України. – Ф.164/3. – 442 с.
6. Українка Леся. Легенди // Українка Леся. Зібрання творів у 12 т. – К.: Наукова думка, 1975. – Т.1. Поезії. – С. 211.
7. Донцов Д. Поетка українського рісорджементу (Леся Українка) // Українське слово: Хрестоматія української літератури та літературної критики. У 3 кн. – К.: Рось, 1994. – Кн.1. – С.149-184.
8. Королева Н. Подорожній: Легенди. – Торонто, б. р. – 64 с.
9. Королева Н. Легенди старокиївські // Королева Н. Предок: Іст. повісті. Легенди старокиївські. – К.: Дніпро, 1991. – С. 438-632.
10. Мишанич О. Дивосвіти Наталени Королевої // Королева Н. Предок: Іст. повісті. Легенди старокиївські. – К.: Дніпро, 1991. – С. 633-653.
11. Королева Н. Автобіографія // Королева Н. Без коріння: Життєпис сучасниці. – Клівленд, Огайо: Українське лікарське т-во Пів. Америки, 1968. – С.12-18.
12. Королева Н. З казок життя (Роксолана): Повість // Рукописний відділ ІЛ НАН України. – Ф. 164/1.- 64с.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)