Основні мотиви поетичної творчості Лесі Українки – ЛЕСЯ УКРАЇНКА (1871-1913) – Українська література кінця XIX – початку XX ст
Уся творчість Лесі Українки наснажена потужною життєствердною силою – неоромантичним естетичним ідеалом, згідно з яким провідними мотивами є боротьба, воля, служіння високій меті. Ліричний герой її поетичних творів – сильна духом особистість, яка намагається знайти розв’язання актуальних суспільних і філософських проблем. Характерне для європейської неоромантики відчуття духовної втоми не властиве для поетичного доробку Лесі Українки. Світогляд поетеси визначив особливості її творчої манери.
Стиль Лесі Українки, як і кожного митця, пройшов певні етапи розвитку: від “дитинної імпресіоністики” ранніх творів – до “широкої ідейности і могутнього пристрасного огню” (І. Франко), а творчість 1900-х рр. вирізняється поєднанням рис неоромантизму й неокласицизму.
Форму поезій Лесі Українки характеризує надзвичайна різноманітність строфіки (сонети, октави, секстини, катрени, терцини) та наявність усіх віршових стоп. Використовувала поетеса і білий вірш.
Поетичні твори Лесі Українки ввійшли до збірок: “На крилах пісень” (1893), “Думи і мрії” (1899), “Відгуки” (1902), “На крилах пісень” (1904). Дослідники відзначають як новаторську рису її творчості “тяжіння до ліричного циклу як композиційного засобу лірики”. Найпоширеніші принципи компонування циклу в Лесі Українки: ідейно-тематичний – цикли “Ритми”, “Невільничі пісні”, “Пісні про волю”; зоровий – “Подорож до моря”; музичний – “Сім струн”.
Серед Лесиних ліричних творів домінує лірика громадянська, широко представлена філософська, рідше – пейзажна й інтимна, хоча громадянські мотиви часто переплітаються з інтимними й філософськими. Поезія Лесі Українки наповнена силою духовного пориву людської душі до високих ідеалів. Саме тому Максим Рильський назвав Лесю “Жанною д’Арк нашої літератури”.
У збірці “На крилах пісень” (1893), що значною мірою була ще позначена рисами учнівства, представлені й пейзажна, й інтимна лірика, у яких (особливо – в інтимній) є ноти жалю, зітхання, та провідний мотив усієї збірки – громадянський, а домінантний настрій – життєствердний. Оплакування знедоленої матері – України (цикл “Сім струн”) переростає в усвідомлення необхідності боротьби (“Всі наші сльози тугою палкою…”, цикл “Сльози-перли”). Своє кредо молода поетеса найчіткіше висловила у вірші “Contraspem spero!”.
“Центральне зерно неоромантики Лесі Українки – сильна інтелектуально, вольова, чуттєва особистість… Роль неоромантизму як літературної течії національно-революційна: висунення вселюдської проблематики можливе тільки на національному грунті. Ліризм панує в неї не тільки в його власній сфері, в ліричній поезії, але переноситься з виразною силою на поеми, на драматичні поеми й етюди; звернення до одуховленої історії, до міту, екзотики, до біблійної теми, Еллади й Риму”.
Юрій Бойко
“Інтелект, поетична інтуїція, глибока ніжність жіночої психіки, сильна творча воля, орлиний лет душі – оте все сплелося у творчості Лесі Українки в одну гармонійну цілість”.
Микола Євшан
У збірці “Думи і мрії” (1899) знайшла продовження тема митця й суспільства (ліро-епічні поеми “Давня казка”, “Поет під час облоги”, вірш “Слово, чому ти не твердая криця…”). У поезії цього періоду розроблена тема героїзму, лицарської відваги, коли не здаються на милість переможця, приймають бій не на життя, а на смерть (поема “Роберт Брюс, король шотландський”).
Твори, що увійшли до циклу політичної лірики “Невільничі пісні” (“І все-таки до тебе думка лине”, “Fiat nох!” (“Хай буде ніч!”), “Slavus-sclavus” (“Слов’янин – раб”), “Товаришці на спомин”, “Поет під час облоги”), картають сучасників за їхню рабську покору. Поетичною знахідкою стала назва вірша “Slavus-sclavus”. Використовуючи співзвучність латинських слів “слов’янин” і “раб”, Леся Українка намагається розбудити національну свідомість українців, які мовчки терплять рабське становище.
Наскрізний мотив циклу втілений у рядках поезії “І все-таки до тебе думка лине…”: “Що сльози там, де навіть крові мало!”. А в поезії “Товаришці на спомин” авторка вибухає гнівними інвективами шевченківської сили: “Ми паралітики з блискучими очима, / Великі духом, силою малі”; “О, сором мовчки гинути й страждати, / Як маєм у руках хоч заржавілий меч”.
Збірка “Відгуки” (1902) складається з циклів “Ритми”, “З невольницьких пісень”, “Хвилини”, шести легенд і драматичної поеми “Одержима”. З’являється ключовий для поетичного світу Лесі Українки образ – “одваги меч двосічний”. У віршах циклу “Ритми” (“Якби вся кров моя уплинула отак…”) та легендах (“Трагедія”, “Королівна”) домінують мотиви лицарського покликання. У цих творах відчуття власного обов’язку бути сильною, не скоритися долі ніби відлунює заповітами величних служителів ордену Меча Слова, посталих в уяві поетеси з героїчної доби Середньовіччя.
Антиімперським пафосом сповнений вірш “І ти колись боролась, мов Ізраїль” (1904), у якому крізь призму біблійних мотивів Леся Українка осмислила причини української недолі. Поетеса наголошує на трагічних наслідках Переяславської угоди: “Знову тьма, і жах, і розбрат. / І знов настав єгипетський полон, / та не в чужій землі, а в нашій власній”. Риторичні запитання, використані авторкою у фіналі вірша, сповнені болю й гніву, протесту проти покори перед загарбниками: “Коли скінчиться той полон великий, / що нас зайняв в землі обітованій? /1 доки рідний край Єгиптом буде? / Коли загине новий Вавилон?”
“Contra spem spero!”
Прикметно, що вірш “Contra spem spero!” (1890) написаний у тяжкий для Лесі Українки період наступу недуги. Обраний для заголовка твору латинський вислів – “без надії сподіваюсь” – викликає асоціацію зі зраненим, але нескореним воїном, на щиті якого написано цей девіз. Подібно до нього поетеса свідома свого покликання й того шляху, яким доведеться йти: тут її чекають не розквітлі троянди, а немилосердні терни. Поезія, пронизана романтичним пафосом боротьби, утверджує незламність духу і віри людини у змаганні з долею. Вольові імпульси твору увиразнюють ораторські інтонації, стверджувальні оклики. У вірші органічно поєднані мотиви глибоко особистісні (боротьба з недугою) та суспільні (панування реакції).
Софія Караффа-Корбут. “Contra spem spero!”. Кольорова ліногравюра (1962)
Драматизм вірша значною мірою визначає контрастність образів, що набувають символічного значення:
“вбогий, сумний переліг”, “мороз”, “гіркі сльози”, “важкий камінь”, “крем’яна гора”, “темна нічка” – “барвисті квітки”, “гарячі сльози”, “весела весна”, “весела пісня”, “зірка провідна”. Емоційну напруженість, драматичність вірша підкреслює і віршовий розмір – чіткий ритм тристопного анапеста.
“Мріє, не зрадь!”
Поезію “Мріє, не зрадь!” (1905) створено в період революційного піднесення. У листі до Агатангела Кримського Леся Українка так описувала свої тодішні настрої: “У поезії я тепер обдарована несподіваною гармонією настрою моєї музи з громадським настроєм…” Слово “мрія” в ті часи було авторським неологізмом Михайла Старицького і вживалося в різних значеннях. У цьому вірші Лесі Українки воно уособлює надію на волю, звільнення від царської тиранії, але водночас є синонімом до слів “талант”, “муза”.
Вірш характеризує філософська глибина тропів, афористичність висловів. Героїчне тут виражене і в структурній чіткості, і в енергійному ритмі. Сильна воля і беззастережна віра, самозречення в ім’я високої мети – запорука успіху: “Хто моря переплив і спалив кораблі за собою, / той не вмре, не здобувши нового добра”.
“Слово, чому ти не твердая криця…”
Вірш “Слово, чому ти не твердая криця…” (1896) увійшов до збірки “Думи і мрії”, у якій однією із центральних була тема митця й суспільства. Слово для Лесі Українки набуває сенсу дії, чину, боротьби за звільнення людини від рабських пут.
Риторичні запитання першої строфи трансформуються у стверджувальні інтонації в наступній строфі, де ритм увиразнений за допомогою алітерації (звукових повторів р). Поетеса переконана: слово має служити людям, давати їм наснагу до боротьби, ставати “мечем на катів”. Вірш “Слово, чому ти не твердая криця…” яскраво виявляє символізм авторського мислення. Центральним постає образ слова-зброї, що породжує цілу низку синонімічних образів: “твердая криця”, “безжалісний меч”, “гартована мова”, “зброя іскриста”, “меч на катів”, “клинок”. Вольової напруги, сили поетичного переконання досягнено також і завдяки віршовому розміру, яким написаний твір.
Леся Українка – поетка високого пориву, незламної волі. Такими мотивами пройнята й вершинна поезія з останнього поетичного циклу “З подорожньої книжки”: “Хто не жив посеред бурі, / той ціни не знає силі, / той не знає, як людині / боротьба і праця милі”, – і поезія “Хто вам сказав, що я слабка”: “Хто вам сказав, що я слабка, / що я корюся долі? / Хіба тремтить моя рука / чи пісня й думка кволі?”.
“У ліриці вона немов би роздвоюється. З одного боку, вона – поет шаленого пориву, незламної волі, твердого заклику, вона може викликати цілу бурю металево-гострих тонів, що від екзальтації ведуть до натхненно-суворої логіки, до філософського напруження думки. З іншого – її поезія висловлює інтимні глибини жіночої психіки; делікатний малюнок відтінків душевних переживань нагадує складний, дрібно деталізований зразок мережива; жіноча ніжність висловлюється наче пошепки, вона м’яко звучить у невіддаваних перекладом сполуках українських приголосних. Дихання тихої мелодії вчувається в цій поезії, яка раз у раз звертається до асоціацій зі світу музики…”.
Юрій Бойко
Діалог із текстом
1. Розкрийте особливості світогляду письменниці. Як саме в її творчості проявився неоромантичний ідеал? Проілюструйте прикладами з поезій.
2. Що ви можете сказати про особливості стилю Лесі Українки-поетки?
3. Поясніть, як ви розумієте слова І. Франка: “…Ся хвора, слабосильна дівчина – трохи чи не одинокий мужчина на всю новочасну соборну Україну”.
4. Які мотиви переважають у поезії Лесі Українки? Чому М. Рильський назвав Лесю “Жанною д’Арк нашої літератури”? У чому полягало новаторство її поетичного доробку?
5. Як реалізувалася в поезії Лесі Українки тема митця й суспільства? Проілюструйте прикладами.
6. Що означає латинський вислів “Contra spem spero!”? Чому Леся Українка дала своїй поезії таку назву? Визначте основний мотив цього вірша. Знайдіть у творі приклади оксиморона, епітетів, антитези.
7. Якого змісту набув у Лесі Українки вислів “сізіфова праця”? Доведіть, що у вірші “Contra spem spero!” переплетені громадянські й інтимні мотиви.
8. Завдяки чому досягнено драматизму в поезії “Мріє, не зрадь!”? Поясніть, як ви розумієте слова: “Я вже давно інших мрій відреклася для тебе. / Се ж я зрікаюсь не мрій, я вже зрікаюсь життя. / Вдарив час, я душею повстала сама проти себе, /І тепер вже немає мені вороття”.
9. Проілюструйте літературознавчі твердження Ю. Бойка прикладами з творчості Лесі Українки.
10. У чому полягає символізм образного мислення Лесі Українки? Наведіть приклади з проаналізованих поезій.
Мистецькі діалоги
Прослухайте романс “Слово, чому ти не твердая криця” (музика Якова Степового). Як саме композитор передав основний настрій поезії?
(2 votes, average: 3.00 out of 5)