“Страшна помста”, глава XVI – короткий зміст

У заключній, XVI главі “Страшної помсти”, Гоголь пояснює суть гріха чаклуна. У місті Глухові сліпий бандурист розповідає людям легенду, як у старовину жили два друга-козака, Іван і Петро. Довго були вони нерозлучні, як брати, поки не піймав Іван за наказом короля Стефана Баторія одного славного турецького пашу. Половиною отриманого за це платні Іван поділився з Петром, але той чорною заздрістю позаздрив подвигу, скоєного його найкращим другом. Зненавидів Петро Івана і раз на гірській дорозі зіштовхнув його в прірву разом з немовлям-сином. Іван встиг вхопитися за сук і з сином за плечима став дертися вгору, але Петро, ​​що не зглянувшись на благання одного, пікою зіштовхнув їх обох назад.

Цар Небесний запитав у душі Івана, яку б борошно вона сама призначила Іуді-Петро. І попросив Іван, щоб Бог прокляв весь рід Петро. Нехай останній у цьому родові буде таким лиходієм, щоб його діди і прадіди ворочалися у своїх трунах через його гріхів, а Петро при цьому терпів муку найбільшу: їв землю, не в силах піднятися з неї.

І погодився Бог, коли виповниться вища міра злодійств останнього з роду Петро, ​​зробити страшну помсту: підняти Івана з убитим сином з гробу на високу гору, привести до нього чаклуна, щоб міг безневинно убитий кинути лиходія в глибоку прірву. А діди і прадіди, вийшовши з могил, будуть терзати його в цієї прірви зубами – крім самого Петро, ​​який в землі зможе лише гризти самого себе…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

“Страшна помста”, глава XVI – короткий зміст