Короткий зміст “Миргород” Гоголь
“Миргород” складається продовженням збірки “Вечори на хуторі…”. Ця книга послужила новим періодом в творчості автора. Ця робота Гоголя складається з чотирьох частин, чотирьох повістей, кожна з них не схожа на іншу, несе свій сенс, значення, але тим не менше кожна доповнює один одного. Автор показує сатиру, протиставляє характери для того, щоб показати людині, що потрібно прагнути до змін. Гоголь висміює пороки і ставить на перше місце силу, героїзм, щоб вказати на те, яка людина зараз, і як він може зміниться.
Головною темою всіх чотирьох повістей можна виділити ідею об’єднання ідейних і художніх задумів. З загальною темою, але з різними особливостями стилю. Так наприклад, в повісті про те, як посварився Іван Іванович з Іваном Никифоровичем, автор чітко застосував приймемо сатири і іронії, розповідь йде від першої особи. Крім цієї повісті в збірнику ще є: “Вій”, “Старосвітські поміщики” і “Тарас Бульба”.
Сюжет “Старосвітських поміщиків” був наповнений теплом і людськими якостями, показує нам як живе звичайна літня сім’я дворян, вони живуть в маленькому затишному будинку, і є світлими і щирими людьмі. Главная героїня-Пульхерія Іванівна любила свій будинок, любила займатися господарством, вона обожнювала варити, сушити і солити різні гриби, фрукти і овочі. Чоловік її-Афанасій Іванович обожнював все те, що вона робила, іноді жартував над нею по доброму, але завжди поважав її. Життя їх була тихою і спокійною. Коли Пульхерия вмирала, то наказала своїм слугам доглядати за чоловіком, який залишиться один, але той, не витримав такого горя і помер слідом за дружиною.
Не дивлячись на простий життєвий сюжет, повість наповнена приємною атмосферою і добротою.
“Тарас Бульба” – розповідає нам про полковника і козака Тараса, і його синів. Їх було два Остап і Андрій, перший мав суворий і твердий характер, другий же був спритний і цінував жіночу красу. Після закінчення бурси батько везе їх в Запорізьку Січ. Тарас Бульба хотів так би сини були справжніми чоловіками, що спіткали військову справу, яке на думку Тараса вважалося честью. Із Остапа та Андрія вийшли справжні воїни, які всією своєю силою стояли на захисті від ворога. Коли одного разу козаки оточили Дубно, Андрій дізнався що в тому місті голодує дівчина в яку він давним вже закоханий, йому довелося бігти з козацького стану і пробратися в саме місто, а потім вступати до війська поляк. Це все призвело до того, що йому довелося воювати проти своїх земляків, поки одного разу в ході бою його не побачив Тарас, він розгніваний вбив свого сина. В ході цього бою, поляки так само взяли в полон Остапа, а Тарас весь в пораненнях ледве зміг врятувати своє життя. Одужавши полковник відправляється в Варшаву, і потрапляє на страту свого сина, яку влаштував польський народ
Щоб помститися за смерть сина Бульба приєднується до нового повстання, але у нього нічого не вийшло, так як він був спійманий полякам і спалений на багатті.
“Вій” – вважає одне з найстрашніших, наповнених містикою творів Гоголя. Починається з розповіді про те, що Хома Брут прямує додому на канікули, сам він навчався в духовній семінарії, в Києві. За збігом обставин залишитися ночувати йому довелося у баби, яка виявилася відьмою, вона заскочила на бідного хлопця вночі і стала гнати його мітлою. Тільки молитва допомогла Хомі позбутися її. Але відьма дивним чином перетворюється в молоду дівчину. Намагаючись забути про це Хома повертається на навчання до Києва.
Незабаром приїхали до нього козаки, яких прислав пан з проханням, щоб Хома Брут читав молитви три дні для заспокоєння душі померлої дочки. Хомі належало перебувати і читати молитви в церкві, поруч з труною. Так одного разу панночка ця піднялася з труни і стала шукати його очима, але знайти не могла.
На наступний день, вона знову намагалася його знайти, і навіть покликала в помічники собі різну нечисть, але у неї знову нічого не вийшло. Через три дні невдалий спроб мертва дівчина кликала на допомогу Вія, той з’явився жахливим створенням, у нього було обличчя, як з заліза і повіки до землі. Как тільки Хома подивився на нього, Вій вказав всій нечистій силі схопити його і тут все накинулися на Хому і почали рвати на частини.
“Повість про те, як посварився Іван Іванович з Іваном Никифоровичем” сповнена сатири і іронії, оповідає про двох сусідів, вони обидва вже літні, за статусом є дворянамі. Одного звали Іван Іванович, з вигляду здавався худим і високим, а другий-Іван Никифорович – товстий і невисокий. Вони були показниками довгої дружби. Но сварка у них сталася після того випадок, коли Іван Іванович зауважив у сусіда рушницю, не проста, а мисливську, і тут його взяла заздрість, що у самого такого немає. Він мав намір обміняти рушницю, на кабана і овес, але другий відмовився. Після цього випадку дружба їх остаточно зруйнувалася.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)