Булгаков “Собаче серце”, глава 7 – короткий зміст

Шариков посилено налягав на горілку. Пристойних манер за столом він не дотримувався. Коли Преображенський і Борменталь намагалися прищепити йому правила ввічливої ​​поведінки, він глумливо посміхався і казав: “Нема чого мучити себе, як за старого режиму”. З розваг Поліграф окрім горілки волів цирк. Театр він називав “дуракаваляніе” і “контрреволюцією”.

У політичних питаннях Шарикова освічував Швондер, який зав’язав з людиною-собакою близьку дружбу і збирався використовувати його в своїх інтригах проти професора Преображенського. Пилип Пилипович і Борменталь здивувалися, дізнавшись, що Шариков почав читати книги. Але справжнє потрясіння настало, коли той повідомив: читає він не що-небудь, а переписку Енгельса з Каутським, яку дав йому Швондер. Ошелешений Пилип Пилипович запитав, яке ж думка Поліграфа про прочитане. Шариков відповів, що не згоден ні з Каутським, ні з Енгельсом: вони все про конгресах і німцях, а треба просто “взяти все і поділити”. “А то що ж: один в семи кімнатах розселився, штанів у нього сорок пар, а інший вештається, в бур’янистих ящиках харчування шукає”. Натяк щодо семи кімнат виразно ставився до професора Преображенського.

Так і не розлучившись з собачими звичками, Шариков вбив кішку у сусідки, мадам Полласухер. Іншу сусідку він ущипнув на сходах за груди, та ще й вкусив, коли та у відповідь на нахабний щипок “вліпила його по морді”.

Пилип Пилипович вже ледь виносив Поліграфа. Почувши про читання листування Енгельса, він звелів служниці Зіні знайти у Шарикова цю книгу і кинути її у вогонь. Одного разу Борменталь повіз Поліграфа в цирк, а професор, залишившись в будинку один, дістав з шафи банку з заспиртованих гіпофізом собаки Шарика, довго роздивлявся його і вигукнув: “Їй богу, я, здається, наважуся”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

Булгаков “Собаче серце”, глава 7 – короткий зміст