Гоголь “Іван Федорович Шпонька і його тіточка” – короткий зміст

“Іван Федорович Шпонька і його тіточка” – третя повість другої частини “Вечорів на хуторі біля Диканьки”. Гоголь не закінчив її.

Іван Шпонька з дрібнопомісного дворянського роду ріс дивно смирним, слухняним хлопчиком і завжди удостоювався похвали вчителів. Досягнувши повноліття, він вступив в піхотний полк, де проявив себе старанним і розсудливим офіцером тверезого поведінки. Іван Федорович прослужив в полку майже до 40 років, не має особливо піднімаючись у званнях. За цей час мати Шпоньки померла, а його невеликою малоросійським маєтком (поблизу Гадяча) стала управляти незаміжня тітонька, Василина Каш. Одного разу вона прислала племіннику лист, де радила йому вийти у відставку і зайнятися на спокої сільським господарством.

Послухавши поради тітоньки, Іван Федорович виїхав в рідні місця. На заїзді неподалік від своєї сільця він познайомився з балакучим товстим поміщиком Григорієм Григоровичем Сторченко, який виявився його сусідом і кликав по приїзді неодмінно побувати у нього в гостях. Будинки Івана Федоровича очікувала тепла зустріч.

Тітонька Івана Федоровича, Василина Каш, була жінкою років 50-ти, дуже діяльної і енергійною. Маєток племінника вона містила у відмінному порядку, вникала в усі справи, любила полювання і інші чоловічі заняття. Іван Федорович став вести на сільських просторах розсіяну життя, мало торкаючись господарських турбот. Тітонька ставилася до цього поблажливо, вважаючи леноватого, млявого племінника “ще молодий чолов’яга”. Але одного разу вона повідомила Івану Федоровичу: один з їхніх колишніх сусідів, вмираючи, відмовив йому за заповітом луг десятин в 20. Проте цей папір зараз утримує у себе і не віддає інший їх сусід, Сторченко – той самий, якого Шпонька зустрів на заїжджому дворі по дорозі додому. Тітонька порадила Івану Федоровичу поїхати до Сторченко і як-небудь забрати у нього заповіт.

Шпонька знехотя відправився до Сторченко. Той радо зустрів його разом зі своєю старою-матір’ю і двома вже дорослими, але поки що складаються в дівоцтві сестрами. Івана Федоровича пригостили смачним обідом, який Гоголь описує з гумористичною картинністю. Однак коли Шпонька завів розмову про заповіт, Сторченко ухилився від нього, посилаючись на поганий слух, зіпсований раз влізши йому у вухо тарганом.

Тітонька Івана Федоровича залишилася дуже незадоволеною тим, що заповіт так і не вдалося добути. Але коли Шпонька згадав про сестрах Сторченко, в голові Василина Каш негайно визрів план одружити племінника на одній з них. Наказавши починають свою стару бричку, вона через кілька днів вирушила зі Шпоньку в гості до Сторченка. Завівши довгу бесіду на господарські теми, дами пішли як би у справах, але цілком природним чином влаштували так, що одна з дочок Сторченко-матері залишилася “поки зайняти Івана Федоровича”. Сором’язливий, недогадливий Шпонька за час перебування наодинці знайшовся сказати панночці лише одну фразу: про те, що “влітку багато мух”.

По дорозі додому тітонька оголосила племіннику, що йому на 38-му році пора б одружитися і що Сторченко-мати нітрохи не проти зробити його своїм зятем. Іван Федорович з цього дня так законфузілся і схвилювався, що навіть став бачити страшні сни про дружин з гусячими особами. Тим часом в голові його тітоньки дозрів новий план – який, Гоголь не встиг повідомити читачеві, бо на цьому його незакінчена повість обривається.

Незважаючи на зовнішню невитіюватість сюжету, повість “Іван Федорович Шпонька і його тітонька” має велике значення у творчості Гоголя. Вона сильно відрізняється від всіх інших оповідань циклу “Вечорів на хуторі біля Диканьки” відсутністю казковості. Це чисто побутова, позбавлена ​​всякої фантастики замальовка, зроблена, однак, на найвищому художньому рівні. Повість “Іван Федорович Шпонька і його тітонька” становить перехід до нового періоду письменницького розвитку Гоголя – перехід від романтизму до реалізму.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Гоголь “Іван Федорович Шпонька і його тіточка” – короткий зміст