Гоголь “Повість про те, як посварився…”, глава 7 – короткий зміст

Виверткий Антон Прокопович, переконуючи Івана Никифоровича, що не зміг збрехати і запевняв, що його ворога – “розбійника” на асамблеї немає. На надзвичайно товстого Івана Никифоровича не без зусиль натягнули шаровари і казакин, і він відправився в збори. Коли всі сіли за заставлений безліччю страв стіл, городяни підлаштували так, що обидва ворога виявилися прямо один перед одним.

Побачившись, вони спочатку заніміли, однак ніхто з них не пішов з-за столу. Всім здалося навіть, що обидва ворога були не проти забути свою сварку. Після обіду гості стали потихеньку підштовхувати Івана Івановича та Івана Никифоровича один до одного, ледь не зіштовхнувши їх лобами. Опинившись поруч, вони заговорили. Справа йшла до благополучного кінця, але все зіпсувала необережна фраза Івана Никифоровича, який сказав, що колишній друг його даремно образився на слово “гусак”.

Почувши знову цю образливу кличку, Іван Іванович спалахнув і прийшов у такий гнів, в якому не дай бог видивали людини. Він кинув на Івана Івановича спопеляючий погляд і вибіг з асамблеї. Судова тяжба, про яку вже давно майже не згадували, була розпочата обома сторонами з подвоєною енергією.

Років п’ять тому, пише наприкінці повісті Гоголь, я в сльотаву осінню пору проїжджав через Миргород і зупинився біля церкви. Зайшовши туди, я побачив серед стояли біля лампад людей спочатку Івана Никифоровича, а потім Івана Івановича. Обидва вони насамперед розповіли мені про свого довгого тяжбі. Кожен запевняв, що зовсім скоро вона зважиться на його користь.

Я глибоко зітхнув (продовжує Гоголь), сів у карету й поплентався далі по непролазній бруду, серед сумного поля і одноманітного дощу.

Нудно на цьому світі, панове!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Гоголь “Повість про те, як посварився…”, глава 7 – короткий зміст