Чехов “Стрибуха”, глава VIII – короткий зміст

Лікарі-товариші Димова стали приходити чергувати біля його ліжка. Від них Ольга дізналася: її чоловік заразився, висмоктуючи в одного хлопчика через трубочку дифтеритної палички, і форма його хвороби важка.

До Ольги раптом дійшло: не один дифтерит, але й вона сама буде винна в можливої ​​смерті чоловіка. Її проникло відчуття, що вона з порожньої примху, пустощів, вся, з руками і з ногами, вимазалася у щось брудне, липке, від чого ніколи не відмиєшся…

Через кілька днів Коростельов прийшов до Ольги і сказав, що її чоловік помирає. Завжди тихий, він тепер, ламаючи руки, говорив про Димові: “Це була незвичайна людина! Які надії він подавав! Це був би такий вчений, якого тепер з вогнем не знайдеш. Добра, чиста, любляча душа! Працював, як віл, день і ніч, ніхто його не щадив. Майбутній професор, він повинен був шукати собі практику і ночами займатися перекладами, щоб платити ось за ці… підлі ганчірки! “- Тут Коростельов з озлобленням рвонув простирадло, на якій сиділа Ольга.

Ольгу несподівано осяяло: саме Димов і був самий незвичайний і рідкісний людина з усіх, кого вона знала. Відчувши, як до нього ставляться його колеги-лікарі, вона зрозуміла: всі вони бачили в ньому майбутню знаменитість. Стіни кімнати, стеля, лампа неначе глузливо підморгували Ользі: “прогавив! прогавила! “

Вона кинулася до ліжка чоловіка і хотіла пояснити йому, що то була помилка, що не все ще втрачено, що життя ще може бути прекрасною і щасливою, що вона буде все життя благоговіти перед ним. Але Димов лежав перед нею нерухомо з мертвим обличчям і напіввідкритими очима…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Чехов “Стрибуха”, глава VIII – короткий зміст