Home ⇒ 👍Твори на вільну тему ⇒ Стихомітія
Стихомітія
Стихомітія (грецьк. stichomythia) – збереження симетрії у складних композиційних формах драматичних творів. С. виявляється у “Лісовій пісні” Лесі Українки, власне, у фрагменті діалогу між Перелесником та Мавкою:
Мавка: В гаю я зривала кучерики з хмелю…
Перелесник: Щоб мені послати пишную постелю?
Форма С. зустрічається і в ліриці, приміром, у вірші Б. Рубчака “Майже колискова”, побудованому у вигляді діалогу:
Хлопчик: Мамо, сонце знов заснуло на сосні.
Мати: Заснуло, сину, між гілками.
Хлопчик: І гріє там хрущів?
Мати: 3 жучками.
Хлопчик: І тато вернеться тепер з війни?
Мати: Так, сину… з-під далекої землиці.
Хлопчик: Коли не буде сонця на сосні.
Мати: Як холодом повіє від криниці […].
(2 votes, average: 2.50 out of 5)
Related posts:
- ДЗВОНЯТЬ ДЗВОНИ – Василь Пачовський Дзвонять дзвони вечір, сумно дзвонять нині; Пишуть сумні вісти – будеш, сину, сам… Мамо моя хвора, руку дай дитині, Мамо, тії дзвони на добраніч нам! Мамо моя, мамо, слухай мого серця: Хоч я так далеко, чуєш добре там – Болить мене дуже в грудях край реберця… Мамо, тії дзвони на добраніч нам! Не журися, мамо,- […]...
- ВЕЧІРНЯ ГОДИНА – Леся Українка – ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ЧИТАННЯ – СЛОВО ДАВНЄ І СЬОГОЧАСНЕ Уже скотилося із кеба сонце, Заглянув місяць в моє віконце. Вже засвітилися у небі зорі, Усе заснуло, заснуло й горе. Вийду в садочок та погуляю, При місяченьку та й заспіваю. Як же тут гарно, як же тут тихо, – В таку годину забудеш про лихо! Кругом садочки, біленькі хати, І соловейка в гаю чувати. Ой, […]...
- ВЕЧЕРНЯ ГОДИНА – ЛЕСЯ УКРАЇНКА ВЕЧЕРНЯ ГОДИНА Коханій мамі Уже скотилось із неба сонце, Заглянув місяць в моє віконце. Вже засвітились у небі зорі, Усе заснуло, заснуло й горе. Вийду в садочок та погуляю, При місяченьку та й заспіваю. Як же тут гарно, як же тут тихо, В таку годину забудеш лихо! Кругом садочки, біленькі хати, І соловейка в гаю […]...
- НАРОДНІ УСМІШКИ – ІЗ СКАРБНИЦІ УСНОЇ НАРОДНОЇ ТВОРЧОСТІ Народні усмішки – невеликі за розміром дотепні гумористичні твори, у яких висміюються негативні явища людського життя. Чимало влучних, цікавих народних усмішок зібрав славетний український письменник і педагог Борис ГРІНЧЕ́НКО (18631910). Він відомий як автор словника української мови, читанки “Рідне слово”, “Української граматики”, за якими вчилося не одне покоління дітей. Прочитай народні усмішки, записані Борисом Грінченком. […]...
- ЛАСТІВКИ – НАТАЛЯ ЗАБІЛА – Українська література – Література для дітей Пригріва весняне сонце. В рівчаках біжать струмки. Метушаться за віконцем клопітливі ластівки. Вже останній сніг розтанув. Тепло. Весело. Весна!.. Яся встане вранці-рано та відразу – до вікна: – Чом це, мамо, пташенята до вікна летять щомить? Це вони до мене в хату, мабуть, хочуть залетіть? Відчини віконце, мамо, хай вони сюди летять! Я дивитимусь, руками […]...
- ХЛОПЧИК ОХ – ГРИЦЬКО БОЙКО Познайомтесь: хлопчик Ох, Охає за десятьох! Ранок стеле світлу путь, Школярі до школи йдуть. Тільки Ох прилип до ліжка: – Ох! Полежу ще хоч трішки Для Максима, Юри, Клави – Для усіх урок цікавий. Ох зіває в кулачок: – Ох! Як довго йде урок!.. Ось указку Ох тримає – Хлопець Африку шукає: – Ох! Куди […]...
- ВІЛЬШАНИЙ КОРОЛЬ – ЙОГАНН ВОЛЬФГАНГ ГЕТЕ – Хрестоматія з зарубіжної літератури Хто пізно так мчить у час нічний? То їде батько, з ним син малий. Чогось боїться і мерзне син – Малого тулить і гріє він. – Чому тремтиш ти, мій сину, щомить? – Король вільшаний он там стоїть! – Він у короні, хвостатий пан! – То, сину, вранішній туман! “Любе дитя, до мене мерщій! Будемо […]...
- ВІЛЬШАНИЙ КОРОЛЬ – ЙОГАН ВОЛЬФГАНГ ГЕТЕ Хто пізно так мчить у час нічний? То їде батько, з ним син малий. Чогось боїться і мерзне син – Малого тулить і гріє він. – Чому тремтиш ти, мій сину, щомить? – Король вільшаний он там стоїть! Він у короні, хвостатий пан! – То, сину, вранішній туман! “Любе дитя, до мене мерщій! Будемо гратись […]...
- ТРИ СИНИ – ПАВЛО ТИЧИНА Приїхало до матері да три сини, Три сини вояки, да не ‘днакі. Що ‘дин за бідних, Другий за багатих. А третьому силу свою нігде діть, – Просто бандит. – Ой, мамо! – каже перший кароокий, – Який-то світ широкий! Не тільки в нас з нуждою бій, Не тільки ми тут з горем – Страждають люди […]...
- СПИ, МОЯ МАМО! – МАРІЯ ПОЗНАНСЬКА – Українська література – Література для дітей Спи, моя мамо, спи, моя мила! Постіль тобі я сама постелила: Знаю, прийшла ти з роботи в утомі. Хочу, щоб тихо було в нашім домі: Навіть Мурку не дозволю мурчати, – Котику, вийди із хати! Спи, моя мамо, у тиші всю нічку! Я ж бо догляну маленьку сестричку, Ляжемо з нею і ми по вечері. […]...
- Чорнобильська мамо – ОЛЕСЯ ХРОМЕЙЧУК Чорнобильська мамо Чорнобильська мамо! Чорнобильська доле! Прости нас за муки, Прости нас за горе. Прости нас за сльози Пролиті за шістнадцять літ, Прости нас за дротом Відрізаний світ. Прости за траву…не пахучу, Прости за весну…не квітучу. Прости за життя…без надії, Прости за кохання…без мрії. Прости нас за смуток Вікон без вогнів. Прости ще за сина, […]...
- ОБРУЧ – ДМИТРО ПАВЛИЧКО – Українська література – Література для дітей Біжить хлопчик, білий чубчик, мов курча; Підганяє паличкою обруча. За ним сонце, наче мати, – навздогін; Щоб не впав, бува, та не побився він! По долині, по стежині, біля круч Біжить сонце, білий чубчик та обруч! І нема, немає в світі далини, Де спинилися б невтомні бігуни. Ах, обруч! Куди, куди він так жене По […]...
- Канікули – скорочено Залізниця тягнулася “на тридцять миль на північ… петляючи, потім губилася в імлистих далечінях; на тридцять миль на південь пронизувала острова летючих тіней, які на очах зміщувалися і міняли свої обриси на схилах далеких гір “. По дорозі їде невелика дрезина. На ній сидять чоловік, його дружина і семирічний синок. І тут раптом бензин скінчився. Поки […]...
- Короткий переказ – Гомін, гомін по діброві – ІЗ ПІСЕННИХ СКАРБІВ – СУСПІЛЬНО-ПОБУТОВІ ПІСНІ Гомін, гомін по діброві, Туман поле покриває, Мати сина проганяє: “Іди, сину, геть від мене – Нехай тебе турки візьмуть!” “Мене, нене, турки знають – Мене кіньми наділлють!” Гомін, гомін по діброві. Туман поле покриває, Мати сина проганяє: “Іди, сину, геть від мене – Нехай тебе орда візьме!” “Мене, нене, орда знає – Сріблом, злотом […]...
- ЧОРНОБРИВЦІ – МИКОЛА СИНГАЇВСЬКИЙ Чорнобривців насіяла мати У моїм світанковім краю. Та й навчила веснянки співати Про квітучу надію свою. Як на ті чорнобривці погляну, Бачу матір стареньку, Бачу руки твої, моя мамо, Твою ласку я чую, рідненька. Я розлуки і зустрічі знаю. Бачив я і в чужій стороні Чорнобривці із рідного краю, Що насіяла ти навесні. Як на […]...
- ОСІНЬ – ЯКІВ ЩОГОЛІВ – Українська література – Література для дітей Висне небо синє, Синє, та не те; Світе, та не гріє Сонце золоте. Оголилось поле Од серпа й коси; Ніде приліпитись Крапельці роси. Темная діброва Стихла і мовчить; Листя пожовтіле З дерева летить. Хоч би де замріла Квіточка одна; Тільки й червоніє, Що горобина. Здалека під небом В вирій летючи, Голосно курличуть Журавлів ключі....
- МАМО, ІДЕ ВЖЕ ЗИМА… – ЛЕСЯ УКРАЇНКА – Українська література – Література для дітей “Мамо, іде вже зима, Снігом травицю вкриває, В гаю пташок вже нема… Мамо, чи кожна пташина В вирій на зиму літає?” – В неньки спитала дитина. “Ні, не кожна, – одказує мати, – Онде, бачиш, пташина сивенька Скаче швидко отам біля хати, – Ще зосталась пташина маленька”. “Чом же вона не втіка? Нащо морозу чека?” […]...
- ЗИМНІЙ РАНОК – ЯКІВ ЩОГОЛІВ – Українська література – Література для дітей Я люблю веселий ранок Холоднючої зими, Як на двір, на стіни, ганок І на шлях за ворітьми Упаде із неба промінь, Дим пов’ється з димарів, На току підніме гомін Зграя галок і граків. Школярі свої гринджоли, З повіток подостають І по вулиці, мов бджоли, До сугорка загудуть. Сніг ясним кришталем блище, Лютий холод допіка; Сонце […]...
- НАУКА – СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ Дочекався я Свого святонька, Виряджала в світ Мене матінка. Виряджала в світ Мати рідная І промовила Мені, бідная: “Нехай, сину мій, Ми працюємо, Нехай цілий вік Ми горюємо; Нехай сохну я, Тато горбиться, Ти на світ поглянь, Що там робиться,- Та не всі ж. як ми, В землі риються,- Може, є такі, Що і миються; […]...
- Короткий зміст “Екзистенціалізм – це гуманізм” Сартр Представлений твір є свого роду біографією. Автор, власне оповідач, оповідає про свій процес росту, про свою любов до книг письменницької діяльності. Він яскраво описує, як у нього формується яскраво-виражене бажання щось писати і ділитися з читачами. На початку свого твору, він описує свій родовід, кілька слів говорить про батьків, бабусі, дідусеві. Як згодом з’ясувалося, його […]...
- ТЕЛЕСИК – ГОЛОБОРОДЬКО ВАСИЛЬ (хатня інсценівка 33-го року) Мати натопила піч, Вигребла жар кочергою під челюсті, Вимела чистенько черінь помелом, Узяла у руки дерев’яну лопату, Ніби зібралася саджати хліб у піч. Та ні з чого хліба спекти – муки ні на пучку, Ні з чого їсти зварити – Картоплі ні картоплинки, Капусти ні пелюстки, Крупи ні пшонинки – Нічого […]...
- Короткий зміст “Діти підземелля” Розповідь веде хлопчик Вася. Його тато багатий і шанований суддя і сім’я живе добре. Але у хлопчика немає мами, так як вона померла. Через це можна сказати, що Вася щаслива дитина. Його батько дуже змінився, після смерті дружини, він перестав приділяти належну увагу хлопчикові, а тільки лише займається вихованням молодшої сестри Васі. Хлопчик росте без […]...
- Короткий зміст “Моя сім’я та інші звірі” Оповідачем є Джеррі Даррелл. Хлопчику десять років. Його сім’я переїжджає на острів. У сім’ї крім хлопчика ще чотири дитини: Ларрі, Леслі, Марго. Члени сім’ї хочуть поправити здоров’я на Корфу. Там вони знайомляться з шофером і сдружаются з ним. Він допомагає Даррелл знайти будинок і вирішити проблеми. Мати сімейства займається господарством. Старший син пише книги, середній […]...
- Чи існує дружба між людиною та твариною(за оповіданням “Лідер”) – І варіант – ЛЕОНІД СМІЛЯНСЬКИЙ Кожна людина мріє мати справжнього друга. Але далеко не кожен замислюється над тим, чи здатен він дружити по-справжньому. Мабуть, справжня дружба розпочинається з безкорисливих вчинків, які робляться задля іншої людини чи тварини. Так, навіть заради тварини, як у творі Л. Смілянського “Лідер”. Рятуючи пораненого голуба, Степанко робив це не заради себе, а задля птаха. Поки […]...
- ПОЧИНАЄТЬСЯ ВЕСНА – АНАТОЛІЙ КОСТЕЦЬКИЙ – ПОЕТИЧНА ЗБІРКА 4 – З ЛІТЕРАТУРНОЇ СКАРБНИЦІ Анатолій Костецький – щирий друг дітей. Його поетичні твори навчають бути добрими, відкритими, чесними. Герої книжок Анатолія Костецького активні, допитливі, веселі. Про них письменник розповідає з гумором, бо там, де доброзичливий сміх, – там і справжній розум. ПОЧИНАЄТЬСЯ ВЕСНА Знов починається весна! Знов починаються дива… То серед двору із-під снігу Раптово визирне трава, То раптом […]...
- Василь Симоненко – Є В КОХАННІ І БУДНІ, І СВЯТА Є в коханні і будні, і свята, Є у ньому і радість, і жаль, Бо не можна життя заховати За рожевих ілюзій вуаль. І з тобою було б нам гірко, Обіймав би нас часто сум, І, бувало б, темніла зірка У тумані тривожних дум. Але певен, що жодного разу У вагання і сумнівів час Дріб’язкові […]...
- РАННЯ БДЖІЛКА – СТЕПАН ЖУПАНИН – Українська література – Література для дітей На віконце сіла Бджілка-трудівниця, В лагіднім промінні Гріє свої крильця. – Чом така ти рання, Подруго дбайлива? – Бо весна наснилась Тепла, гомінлива. Бо наснилось поле, А у полі – квіти. Як в гарячу пору В улію сидіти? Д зу м-дзу м-дзу м… Ще немає цвіту Ні в саду, ні в полі. Ось для тебе […]...
- ЗАЙЧАТКО Й ХЛОП’ЯТКО – Ольга Косач (ОЛЕНА ПЧІЛКА) – Українська література – Література для дітей Зайчик сірий плиг та скок З поля чистого в лісок. Через пень, рівчак, колоду; Ненароком якось в воду, Спотикнувшись, зайчик – бух! Де не взявся тут пастух: Невеличке те хлоп’ятко Пасло в лісі десь ягнятко. Отже, скинувши торбинку Та полатану свитинку, Хлопчик кинувся в озерце. А в зайчатка з жаху серце, Як та пташка, в […]...
- Анекдот Анекдот (грецьк. ane’kdotos – невиданий) – коротка усна оповідь гумористичного чи сатиричного гатунку з дотепним фіналом. Вперше цей термін вжив Прокопій Кесарійський (“Таємна історія”, VI ст.). Свого часу до анекдоту відносили фібліо та фацеції і польські фрашки. А. схильний розгортатися в новелу (Дж. Боккаччо, А. Чехов, Остап Вишня та ін.). Сюжети А. постійно використовував у […]...
- ПІДСУМКОВИЙ УРОК ЗА РОЗДІЛОМ “КРАСА СВІТУ В ХУДОЖНЬОМУ ТВОРІ” – Лірика – КРАСА СВІТУ В ХУДОЖНЬОМУ ТВОРІ Мета: повторити та узагальнити вивчений матеріал з розділу “Краса світу в художньому творі”; активізувати словниковий запас; вдосконалювати навички швидкого, виразного свідомого читання; розвивати вміння висловлювати власну думку; виховувати інтерес до читання. Хід уроку I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ II. МОВЛЕННЄВА РОЗМИНКА 1. Робота над скоромовкою Промовляння скоромовки з диригуванням у такт мовлення (вказівний палець правої руки рухається […]...
- Як я впіймав карася (твір-розповідь про випадок із життя) – 7 клас – ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Торік літом я відпочивав у селі разом з татом. Це невелике село розташоване на крутому березі Десни. Якось тато розбудив мене вранці й запросив, як тут звикли казати, “на риби”. Ми зібрали наші рибальські снасті й пішли до річки. Там ми сіли в човен. Тато попросив сісти на весла й розпустити вудку, поки він приготує […]...
- ХЛОПЧИК ХОТІВ ПРИГОЛУБИТИ СНІЖИНКУ – ВАСИЛЬ СУХОМЛИНСЬКИЙ – Українська література – Література для дітей Казка З неба летіла на землю сніжинка. Вона була легка, ніжна, прозора, мов пушинка. І красива, мов зірка. На землі стояв хлопчик. Він бачив, як падає сніжинка. Хлопчик думав: ось впаде комусь під ноги, і її затопчуть. Ні, не треба падати сніжинці на землю. Не треба її затоптувати. Хлопчик простяг долоню. Він захотів приголубити сніжинку. […]...
- БІЛОЧКА ВОСЕНИ – ЛІНА КОСТЕНКО – Українська література – Література для дітей На гіллячках, на тоненьких, Поки день ще не погас, Сироїжки та опеньки Білка сушить про запас. Так нашпилює охайно, Так їх тулить на сосні І міркує: а нехай-но Ще побудуть тут мені! Поки дні іще хороші, Поки є іще тепло, А як випадуть пороші, Заберу їх у дупло. “Буде холодно надворі, Сніг посиплеться з дубів, […]...
- І не минає, не минає! – ЛІНА КОСТЕНКО І не минає, не минає! І вже, напевно, не мине. Тривога душу розпинає: А що, як любиш не мене? Я по-латині: аморе, амо! Невже від цього рятунку немає? А море, мамо, А море, мамо, теж не минає. А море, амо, аморе, амо, Аморе, амо! А ти єдин. Я обламаю хвилинам пальці, Щоб не сплітались в […]...
- ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО. ЛЕБЕДІ МАТЕРИНСТВА – ЛІТЕРАТУРА сер. ХХ-ХХІ ст. ЕМІГРАНТСЬКА ЛІТЕРАТУРА √ Василь Андрійович Симоненко (8 грудня 1935 р., Біївці – 13 грудня 1964 р., Черкаси) – поет-шістдесятник, журналіст. – Вірш-колискова “Лебеді материнства” (1960- 1963, збірка “Грім і тиша”, течія неоромантизм) – інтимна лірика, в якій відчувається особливе тепло і вдячність сина матері, яка його виростила. √ Тема вірша – любов матері до сина та любов […]...
- Врятоване життя (твір-розповідь) – НЕЛІТЕРАТУРНІ ТЕМИ – 5 КЛАС Врятоване життя (твір-розповідь) Моя сім’я живе в місті, але всі вихідні ми проводимо в приміському селі, на дачі. Якось ми з татом поїхали туди під час зимових канікул: каталися на лижах, на санчатах, ходили на замерзле озеро. Одного ранку тато розбудив мене рано. Він уже налаштував лижі і льодоруб. Я вирішив, що ми йдемо на […]...
- Метаграма Метаграма – (грецьк. metagrdpho – внесення зміни у текст) – віршовий прийом (подеколи – літературна гра), який полягає в заміні початкової літери у слові, що призводить до появи нових слів з відмінним смисловим значенням (жито – сито). М. використовується у точному римуванні: Знов захід буряний. Недобрий. Знов пророкує кров’ю літер. Що ми загинем, яко обри, […]...
- Жменька рідної землі – МИКОЛА СИНГАЇВСЬКИЙ Я згадаю село і криницю у кленах, Там дитинство цвіло на лугівках зелених, Де ходив пастушком і впивався зорею, Де осіннім листком так летів я за нею. Приспів: В очах постане біла хата, Що мріє в сонячнім теплі, Збентежить серце рута-м’ята І жменька рідної землі. Знову бачу село і з волошками жито, Що було те […]...
- МАНАЙЛОВА ВИСТАВКА – ІВАН ДРАЧ Варіація на тему “Скорбота” (1940) Був собі тато, була собі мама, Було собі я. Тато сиділи собі на ослоні. Тато робили мені вітряка, А мама кашу мені варила, А киця Мурка гралась собі з хвостом. А прийшли дядьки, кричали на тата, І мама мене зачинила у хаті, І киця кричала на мене без мами. Кричала […]...
- Короткий переказ – Цвіт щастя – Богдан Лепкий – “ТИ ЗНАЄШ, ЩО ТИ-ЛЮДИНА?” Богдан Лепкий Малий хлопчик запитав маму, що таке щастя. Мати, не знаючи, як пояснити, говорила дитині, що то доля, такий гарний цвіт, який важко дістати, але від нього на серці робиться мирно й весело. Хлопчик хотів принести того цвіту для себе й для матусі, але не знав, де він росте. І ненька показала йому луки […]...
« БАНТ