ТЕЛЕСИК – ГОЛОБОРОДЬКО ВАСИЛЬ
(хатня інсценівка 33-го року)
Мати натопила піч,
Вигребла жар кочергою під челюсті,
Вимела чистенько черінь помелом,
Узяла у руки дерев’яну лопату,
Ніби зібралася саджати хліб у піч.
Та ні з чого хліба спекти – муки ні на пучку,
Ні з чого їсти зварити –
Картоплі ні картоплинки,
Капусти ні пелюстки,
Крупи ні пшонинки –
Нічого їсти, нічого їсти, нічого їсти,
Скоро вмирати, всім умирати,
Діточкам з опухлими від голоду личками умирати,
Та як дивитися на їхню повільну смерть:
На видовженого у безкінечну нитку
Додихаючого пташенятка!
“Давайте гратися у Телесика:
Я – буду Зміючкою Оленкою,
Ви – дітки мої ріднесенькі – Телесиками”.
Каже вона найменшенькому:
“Сідай, Телесику, на лопату!”
Найменшенький поклав на лопату руку.
“Та ні-бо: сідай зовсім!”
“Мамо, хоч ваше обличчя і не біле,
А зелене, як у Зміючки Оленки,
Але ж сорочка ваша вишивана нашими вишивками:
Таких квітучих рукавів ні в чиєї мами немає!”
Стоїть Зміючка Оленка коло печі
І, як мати, ріжком хустки сльози утирає,
Каже середульшому:
“Сідай, Телесику, на лопату!”
Середульший поклав на лопату голову.
“Та ні-бо, ні! Сідай увесь!”
“Мамо, ми не Телесики –
Ви ж знаєте наші імена:
Я – Михайлик-слухняний-хлопчик,
Я – Петрик-піди-позич-жару-у-сусідки,
Я – Василько-принеси-водички-з-криниці”.
Стоїть Зміючка Оленка коло печі,
Крізь сльози слова мамині жалібні промовляє,
Каже старшенькому:
“Сідай, Телесику, на лопату!”
Старшенький поклав на лопату ногу.
“Та ні-бо, ні, не так!”
“Мамо, не повертайте нашого
Золотого човника назад:
Ми уже побрали у руки срібні весельця –
Ми уже пливемо далеко по велику рибину!”
Кинулася мати
Від Зміючки Оленки діток своїх
Ми уже побрали у руки срібні весельця – ми уже пливемо далеко по велику рибину!”
Ріднесеньких рятувати:
І найменшенького Михайлика,
І середульшенького Петрика,
І старшенького Василька –
Обійняла руками, як гусочка крилами.
Полетіли.
Related posts:
- ЗОЛОТА ПТАХА – ГОЛОБОРОДЬКО ВАСИЛЬ У квітні Білим небом вишневого молока Літають золоті птахи: Золоті птахи дахів. Вони політають-політають І, як голуби, знову сідають на хати. Аж якось одна золота птаха Прилетіла із білого неба до мене І забрала мої руки, моє серце, Мої очі і мій спокій. І потім зникла у білому небі. Довго я ходив, Довго ходив – […]...
- ДЗВОНЯТЬ ДЗВОНИ – Василь Пачовський Дзвонять дзвони вечір, сумно дзвонять нині; Пишуть сумні вісти – будеш, сину, сам… Мамо моя хвора, руку дай дитині, Мамо, тії дзвони на добраніч нам! Мамо моя, мамо, слухай мого серця: Хоч я так далеко, чуєш добре там – Болить мене дуже в грудях край реберця… Мамо, тії дзвони на добраніч нам! Не журися, мамо,- […]...
- Скорочено – ЛЕЛЕКА – ВАСИЛЬ ГОЛОБОРОДЬКО – 7 КЛАС Лелеко, біла лелеко, Ти твориш загадку про саму себе за ознакою: Та, хто мостить своє гніздо на хаті, Ти твориш загадку про саму себе за ознакою: Та, хто літає далеко, Та, хто літає далеко по жабенят для лелеченят: На річку, на озеро, до ставка, на луки, на болото – Ти твориш загадку про саму себе […]...
- ГОЛОВА – ГОЛОБОРОДЬКО ВАСИЛЬ Котилася, як кавун, голова з гори, Як кавун, кривава людська голова. Котилася голова. Ще у очах тріпотіли Листя папірці зелені І стежка намотувалася стрічкою під ноги. Ще у вухах шурхотіло колосся, Рипів біля колодязя журавель, Гули оси, Сміялася дитина. Ще на губах висів поцілунок, Ще вони ворушилися І складалися трубочкою, щоб засвистіти. Ще зуби жадібно […]...
- З ДИТИНСТВА: ДОЩ – ВАСИЛЬ ГОЛОБОРОДЬКО (1945) – СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ Я уплетений весь до нитки У зелене волосся дощу, Уплетена дорога, що веде до батьківської хати, Уплетена хата, що видніється на горі, як зелений птах, Уплетене дерево, що притихле стоїть над дорогою, Уплетена річка, наче блакитна стрічка в дівочу косу, Уплетена череда корів, що спочивають на тирлі. А хмара плете і плете Зелене волосся дощу, […]...
- ВАСИЛЬ ГОЛОБОРОДЬКО (1945) – СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ Сучасний український поет. Найвідоміші твори: поетичні збірки “Зелен день”, “Ікар на метеликових крилах”, “Калина об Різдві”, “Слова у вишиваних сорочках”. Лауреат Премії імені Василя Симоненка (1988) та Державної премії України імені Тараса Шевченка (1994). Василь Голобородько належить до поетичного покоління, умовно названого “постшістдесятниками”, яке доволі активно заявило про себе не деклараціями, а відкриттям нових естетичних […]...
- ВАСИЛЬ ГОЛОБОРОДЬКО (Народився 1945 р.) – СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ – Підручник – Українська література 8 клас – О. М. Авраменко – Грамота 2016 рік Василь Іванович Голобородько народився 7 квітня 1945 р. в с. Адріанополі Луганської області па місяць до закінчення Другої світової війни найжорстокішої в історії людства. Пост пише: “Моє дитинство припало на післявоєнні роки, але запам’яталися не ті, найтяжчі, щонайближчі до закінчення війни, а ті, коли люди вже стали жити заможніше й з їхніх очей зник отой […]...
- МИ ЙДЕМО – ГОЛОБОРОДЬКО ВАСИЛЬ Ми йдемо по Україні: Від степів до гір, Від лісів до морів – Звідусіль виходимо на прадавні шляхи, І немає нам ліку. Ми чинимо волю наших прадідів, Це вони нас послали у путь, Щоб ми йшли нашою віковічною землею Із нашими багатолюдними містами, Із нашими тихомрійними селами, Із нашими золотоверхими церквами. Ми гордо йдемо шляхами […]...
- АВТОБУС-Я – ГОЛОБОРОДЬКО ВАСИЛЬ Ще вчора я нізащо б не погодився на твій від’їзд, Ти ж знаєш як боляче мені було б дивитися На автобус, що від’їжджає, Автобус, засклений поглядом моїх очей. Мала розрада знати, Що ти від’їжджаєш не назавжди. А сьогодні Я з радістю кладу праву долоню Автобусом на дорогу, Долоня вивищується на чотирьох колесах, Двері розчиняються, Ти […]...
- САМОВБИВЦІ – ГОЛОБОРОДЬКО ВАСИЛЬ Ми – репані жителі Хохландії, Ми – хохли з обвислими вусами, Ми – ледарі і боягузи, Ми – куркулі і підкуркульники, Ми – бандити, зрадники, поліцаї, Ми – мазепинці, Ми – петлюрівці, Ми – бандерівці,- Нам нічим оборонятися від нападів, Від будь-яких образ, Кинутих нам ким не заманеться: Наша артилерія – чумацькі випряжені вози, Що […]...
- САМ ЗА ДЕРЕВОМ – ГОЛОБОРОДЬКО ВАСИЛЬ З-за дерева узнаю, що я вже не я, А дощ за деревом. Тепер мої вівці пасуться без мене. А я стою за деревом і думаю, як же мені бути, Щоб про мене люди знали тепер – коли я е дощ? Бо дощ тільки тоді є дощем, коли в довге волосся Вплітає соняшники, Бо тільки тоді […]...
- ПОБАЧЕННЯ З КОСИНКОЮ – ГОЛОБОРОДЬКО ВАСИЛЬ Письменнику Григорій Косинка, сьогодні я Вас відразу впізнав у натовпі – такого синього костюма я іще ні в кого не бачив. І хоча я з Вами не був знайомий, я відразу впізнав, що то Ви. Я не буду Вам називати себе, просто один з сьогоднішнього натовпу, тільки от, може, той, хто Вас упізнав. Пробачте, що […]...
- КВІТКА НА ВОДІ – ГОЛОБОРОДЬКО ВАСИЛЬ Пішла молодиця на річку прати, Стала на білому камені,- Долі лежать сорочки, У руці праник качечкою Сірою скаче. А на воді цвіте квітка: Одна пелюстка – очі милого, Друга пелюстка – губи милого, Третя пелюстка – чоло милого. Цвіте на воді квіткою трипелюстковою Обличчя милого. Кинула молодиця праник, Кинула сорочку білу (сорочку, яку він ніколи […]...
- Хотів бути чоловіком – ГОЛОБОРОДЬКО ВАСИЛЬ * * * Хотів бути чоловіком Щоб не танцювати – відрізав собі ногу (перестав і ходити до друзів), Щоб не битися і не давати дулі – відкусив пальці (не вмів і зірвати яблуко), Щоб не чути поганих слів – пообривав вуха (не чув і гарних), Щоб не казали на нього носатий – викрутив носа (став […]...
- Жив один лис який умів писати – ГОЛОБОРОДЬКО ВАСИЛЬ Жив один лис який умів писати І він писав у шкільному зошиті про осінь Носив під пахвою зошит І олівець за вухом і сідав на пні Коли бачив що ще один лист упав Або бачив гніздо птахів Коли мерзли пальці і груди Грівся над багаттями глиняних круч Коли лягав спати зошита клав під голову І […]...
- ВАСИЛЬ ГОЛОБОРОДЬКО (Народився 1945 року) Моє слово не вогнисте, в моїй поезії – метелики, бджоли. Але я засвідчую перед світом. Богом і людьми: тут Україна, і ви – українці. Василь Голобородько “Надія української літератури” Якщо доля колись закине вас до Мельбурна або Вашингтона, Ріо-де-Жанейро або до Торонто, то в найбільших місцевих бібліотеках ви обов’язково знайдете книги Василя […]...
- НАША МОВА – ВАСИЛЬ ГОЛОБОРОДЬКО (1945) – СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ Кожне слово Нашої мови Проспіване у Пісні Тож пісенними словами З побратимами У товаристві розмовляємо Кожне слово Нашої мови Записане у Літописі Тож хай знають вороги Якими словами На самоті мовчимо З літературознавчих джерел Про рідну мову, її значення написано багато віршів. Але цей – особливий. Це вільна розмова душі. Не треба доводити, яка гарна […]...
- ТЕПЛІ СЛОВА – ВАСИЛЬ ГОЛОБОРОДЬКО (1945) – СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ Співаймо пісні про кохання, Щоб не вмерло слово “Дунай”, Гуляймо весілля своїм дітям, Щоб не вмерло слово “коровай”, Розповідаймо казки своїм онукам, Щоб не вмерло слово “Змій” – Наповнюймо Цей холодний всесвіт Теплими словами нашої мови, Які народжуються Разом із диханням. Вільний вірш, або верлібр (фр. verslibre), – вірш, у рядках якого може бути довільна […]...
- СЛОВА У ВИШИВАНИХ СОРОЧКАХ – ВАСИЛЬ ГОЛОБОРОДЬКО (нар. 1945 р.) – СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ Кожен справжній поет, який народжується на нашій землі й промовляє до людей мовою матері та свого народу, стає на захист цієї мови. Адже її історія – то історія боротьби українців за свою незалежність. Поки ця дана від Бога музика звучить у наших душах, до того часу ми маємо право зватися нацією. Саме про це поезія […]...
- Василь Голобородько (нар. 1945) – СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ Василь Іванович Голобородько народився 7 квітня 1945 року в селі Адріанополі на Луганщині. Ще змалку хлопець захопився красою народних звичаїв і традицій. Через роки він проніс теплі спогади зі свого дитинства: “Зовсім малим, у віці посівальника, будила мене мати зимовим ранком і посилала посівати до сусідів, це недалечко, через дорогу лише перейти. Заходив я до […]...
- Ми йдемо – ВАСИЛЬ ГОЛОБОРОДЬКО – скорочено Ми йдемо по Україні: Від степів до гір, Від лісів до морів – Зві, цусіль виходимо на прадавні шляхи, І немає нам ліку. Ми чинимо волю наших прадідів, які нас послали у путь, щоб ми йшли нашою віковічною землею. Ми гордо йдемо шляхами України: Ви, які виглядаєте у вікна, як сусіди, Щоб подивитись на нас, […]...
- Скорочено – МИ ЙДЕМО – ВАСИЛЬ ГОЛОБОРОДЬКО – 7 КЛАС Ми йдемо по Україні: Від степів до гір, Від лісів до морів – Звідусіль виходимо на прадавні шляхи, І немає нам ліку. Ми чинимо волю наших прадідів, Де вони нас послали у путь, Щоб ми йшли нашою віковічною землею Із нашими багатолюдними містами, Із нашими тихомрійними селами, Із нашими золотоверхими церквами. Ми гордо йдемо шляхами […]...
- Скорочено – З ДИТИНСТВА: ДОЩ – ВАСИЛЬ ГОЛОБОРОДЬКО – 7 КЛАС Я уплетений весь до нитки у зелене волосся дощу, Уплетена дорога, що веде до батьківської хати, Уплетена хата, що видніється н, а горі, як Зелений птах, Уплетене дерево, що притихле стоїть над дорогою, Уплетена річка, наче блакитна стрічка в Дівочу косу, Уплетена череда корів, що спочивають на Тирлі. А хмара плете і плете Зелене волосся […]...
- Наша мова – ВАСИЛЬ ГОЛОБОРОДЬКО – скорочено Для цієї поезії В. Голобородька характерні специфічні синтаксис і пунктуація, що відтворюють смислову нерозривність явищ, наведених автором, і певним чином “звільняють” поета від усталених норм віршування. Кожне слово Нашої мови Проспіване у Пісні Тож пісенними словами З побратимами У товаристві розмовляємо Привертає увагу оксиморон “словами мовчимо”: Кожне слово Нашої мови записане у Літописі Тож хай […]...
- АХІЛЛЕСОВА П’ЯТА – Герасим’юк Василь (Версія) Василеві Портяку Був такий день, Коли не можна нічого тягти з лісу, Бо прилізе гадина додому. Були такі слова, Які вимовляти умів сліпий, Викликаючи гадину з-під хати, – Убити її. Була така гадина, Яка ховалася від холоду в печі І серед ночі цокала, як годинник. Була така година вдосвіта, Коли змія ота зігрілася на […]...
- Василь ГОЛОБОРОДЬКО (нар. 1945 р.) – СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ Василь Іванович Голобородько народився 7 квітня 1945 року в селі Адріанополі Перевальського району Луганської області. Дід та баба майбутнього поета були розкуркулені й вислані до Сибіру ще перед Другою світовою війною. Батьки працювали в колгоспі. Після війни село відновлювало свою генетичну пам’ять хіба що у звичаях та обрядах – навіть замилування українською мовою вже вважалося […]...
- Короткий переказ – Ми йдемо – ГОЛОБОРОДЬКО ВАСИЛЬ – МИ – УКРАЇНЦІ ГОЛОБОРОДЬКО ВАСИЛЬ Ми йдемо по Україні: Від степів до гір, Від лісів до морів – Звідусіль виходимо на прадавні шляхи, І немає нам ліку. Ми чинимо волю наших прадідів, Це вони нас послали у путь, Щоб ми йшли нашою віковічною землею ,із нашими багатолюдними містами, Із нашими тихомрійними селами, Із нашими золотоверхими церквами. Ми гордо […]...
- Короткий переказ – З дитинства: дощ – ГОЛОБОРОДЬКО ВАСИЛЬ – МИ – УКРАЇНЦІ ГОЛОБОРОДЬКО ВАСИЛЬ Я уплетений весь до нитки У зелене волосся дощу, Уплетена дорога, що веде до батьківської хати, Уплетена хата, що видніється на горі, як Зелений птах, Уплетене дерево, що притихле стоїть над дорогою, Уплетена річка, наче блакитна стрічка в Дівочу косу, Уплетена череда корів, що спочивають на Тирлі. А хмара плете і плете Зелене […]...
- ВАСИЛЬ ГОЛОБОРОДЬКО Народився 1945 р. – Тепло поетичного слова Василя Голобородька – Світло української поезії Почнімо зі знайомства з одним із найвидатніших українських поетів сучасності Василем Голобородьком. Микола Вінграновський2 охарактеризував його твори так: “Вірші Вони у Голобородька такі: чим довше і уважніше вчитуєшся у них (а це хочеться), ідеш за ними, довіряєшся їм, тим сильніше, ненав’язлива і гіпнотизуюче тебе охоплює світ, з якого не хочеться виходити і його покидати: що […]...
- З ДИТИНСТВА: ДОЩ – ВАСИЛЬ ГОЛОБОРОДЬКО (нар. 1945 р.) – СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ – Пригадайте вірш Ігоря Калинця “Дощ” із циклу “Дивосвіт”, вивчений вами у 6-му класі. Спробуйте знайти спільні образи, почуття у цих творах. Яким вимальовується образ дощу у кожного з поетів? Я уплетений весь до нитки У зелене волосся дощу, Уплетена дорога, що веде до Батьківської хати, Уплетена хата, що видніється на горі, як Зелений птах, […]...
- ІМЕНИНИ – ВАСИЛЬ СУХОМЛИНСЬКИЙ – Українська література – Література для дітей Оповідання У Ніни велика сім’я: мати, батько, два брати, дві сестри й бабуся. Ніна найменша: їй восьмий рік. Бабуся – найстарша: їй вісімдесят два роки. Коли сім’я обідає, у бабусі дрижать руки. Несе ложку бабуся – ложка дрижить, крапельки капають на стіл. Скоро день народження Ніни. Мама сказала, що на її іменини в них буде […]...
- З ДИТИНСТВА: ДОЩ – Василь Голобородько (нар. 1945) – СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ Я уплетений весь до нитки У зелене волосся дощу, Уплетена дорога, що веде до батьківської хати, Уплетена хата, що видніється на горі, як Зелений птах, Уплетене дерево, що притихле стоїть над дорогою, Уплетена річка, наче блакитна стрічка В дівочу косу, Уплетена череда корів, що спочивають на тирлі. А хмара плете і плете Зелене волосся дощу, […]...
- Короткий переказ – Наша мова – ГОЛОБОРОДЬКО ВАСИЛЬ – МИ – УКРАЇНЦІ ГОЛОБОРОДЬКО ВАСИЛЬ Кожне слово Нашої мови Проспіване у Пісні Тож пісенними словами З побратимами У товаристві розмовляємо Кожне слово Нашої мови записане у Літописі Тож хай знають вороги Якими словами На самоті мовчимо Коментар Про рідну мову, її значення написано багато віршів. Але цей – особливий. Це вільний вірш, верлібр, не обмежений римами, не обтяжений […]...
- НАША МОВА – Василь Голобородько (нар. 1945) – СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ Кожне слово Нашої мови Проспіване у Пісні Тож пісенними словами З побратимами У товаристві розмовляємо Кожне слово Нашої мови Записане у Літописі Тож хай знають вороги Якими словами На самоті мовчимо 1992 Аналізуємо художній твір 1. Яке враження справила на вас поезія Василя Голобородька “Наша мова”? Як ви розумієте вислів “магія слова”? 2. Які образи […]...
- ТЕПЛІ СЛОВА – Василь Голобородько (нар. 1945) – СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ Співаймо пісні про кохання, Щоб не вмерло слово “Дунай”, Гуляймо весілля своїм дітям, Щоб не вмерло слово “коровай”, Розповідаймо казки своїм онукам, Щоб не вмерло слово “Змій” – Наповнюймо Цей холодний всесвіт Теплими словами нашої мови, Які народжуються разом із диханням. 1995 Аналізуємо художній твір 1. Поясніть вислів “теплі слова”. 2. Які “теплі слова” згадує […]...
- ЩОБ НЕ ВМЕРЛИ СЛОВА… – ВАСИЛЬ ГОЛОБОРОДЬКО (нар. 1945 р.) – СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ Для творів Голобородька характерне звертання “Ми”. Воно сприймається як факт довіри, як свідчення спорідненості з кращими представниками нашого суспільства, що вже обрали єдину і несхибну дорогу – на віки, на щастя, на здобутки. Василь Голобородько знає, що вже підростає покоління, яке має дбати про збереження національних святинь, до яких, зокрема, належать і слова нашої мови. […]...
- Теплі слова – ВАСИЛЬ ГОЛОБОРОДЬКО Народився 1945 р. – СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ Співаймо пісні про кохання, щоб не вмерло слово “Дунай”, гуляймо весілля своїм дітям, щоб не вмерло слово “коровай”, розповідаймо казки своїм онукам, щоб не вмерло слово “Змій” наповнюймо цей холодний всесвіт теплими словами нашої мови, які народжуються разом із диханням. Завдання основного рівня 1. В. Голобородько якось зауважив: “Кожен народ відображає дійсність через свою мову […]...
- Наша мова – ВАСИЛЬ ГОЛОБОРОДЬКО Народився 1945 р. – СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ Кожне слово Нашої мови Проспіване у Пісні Тож пісенними словами З побратимами У товаристві розмовляємо Кожне слово Нашої мови записане у Літописі Тож хай знають вороги Якими словами На самоті мовчимо Завдання основного рівня 1. У вірші йдеться про те, що наша мова пісенна (тобто красива, мелодійна, задушевна) і літописна (тобто прадавня й грізна, войовнича […]...
- НОВИНА – ВАСИЛЬ СТЕФАНИК У селі сталася новина, що Гриць Летючий утопив у ріці свою дівчинку. Він хотів утопити і старшу, але випросилася. Відколи Грициха вмерла, то він бідував. Не міг собі дати ради з дітьми без жінки. Ніхто за нього не хотів піти заміж, бо коби-то лишень діти, але то ще й біда і нестатки. Мучився Гриць цілі […]...
- З ДИТИНСТВА: ДОЩ – ВАСИЛЬ ГОЛОБОРОДЬКО Народився 1945 р. – Тепло поетичного слова Василя Голобородька – Світло української поезії Я уплетений весь до нитки У зелене волосся дощу, Уплетена дорога, що веде до батьківської хати, Уплетена хата, що видніється на горі, як Зелений птах, Уплетене дерево, що притихле стоїть над дорогою, Уплетена річка, наче блакитна стрічка в Дівочу косу, Уплетена череда корів, що спочивають на тирлі1. А хмара плете і плете Зелене волосся дощу, […]...