Санітарно-мікробіологічне дослідження грунту
Грунт дає притулок різноманітним мікроорганізмам. Так, кількість тільки бактерій у грунті досягає 10 млрд в 1 м Мікроорганізми беруть участь у грунтоутворенні і самоочищення грунту, в кругообігу в природі азоту, вуглецю та інших елементів. У ній, крім бактерій, мешкають гриби, найпростіші та лишайники, що представляють собою симбіоз грибів з ціанобактеріями. На поверхні грунту мікроорганізмів відносно мало через згубної дії УФ-променів, висушування та інших факторів. Орний шар грунту товщиною 10-15 см містить найбільшу кількість мікроорганізмів. У міру поглиблення кількість мікроорганізмів зменшується аж до їх зникнення на глибині 3-4 м. Склад мікрофлори грунту залежить від її типу і стану, складу рослинності, температури, вологості і т. д. Більшість грунтових мікроорганізмів здатні розвиватися при нейтральному рН, високої відносної вологості, температурі від 25 до 45 ° С.
У грунті живуть спороутворюючі палички родів Bacillus і Clostridium. Непатогенні бацили (Вас. Megaterium, Вас. Subtilis і ін.) Поряд з псевдомонадами, протеєм та деякими іншими бактеріями є аммоніфіцірующімі, складаючи групу гнильних бактерій, що здійснюють мінералізацію органічних речовин. Патогенні спороутворюючі палички (збудники сибірської виразки, ботулізму, правця, газової гангрени) здатні довго зберігатися, а деякі навіть розмножуватися в грунті (Clostridium botulinum). Грунт є також місцем проживання азотфіксуючих бактерій, що засвоюють молекулярний азот (Azotobacter, Azomonas, Mycobacterium та ін.). Азотфиксирующие різновиди ціанобактерій, або синьо-зелених водоростей, застосовують для підвищення родючості рисових полів.
Представники сімейства кишкових бактерій (родина Enterobacteriaceae) – кишкова паличка, збудники черевного тифу, сальмонельозів і дизентерії, потрапивши в грунт з фекаліями, відмирають. У чистих грунтах кишкова паличка і протей зустрічаються рідко. Виявлення бактерій групи кишкової палички (коліформних бактерій) в значних кількостях є показником забруднення грунту фекаліями людини і тварин і свідчить про її санітарно-епідеміологічне неблагополуччя через можливість передачі збудників кишкових інфекцій. Кількість найпростіших у грунті коливається від 500 до 500 000 на 1 г грунту. Харчуючись бактеріями і органічними залишками, найпростіші викликають зміни в складі органічних речовин грунту. У грунті знаходяться також численні гриби, токсини яких, накопичуючись в продуктах харчування людини, викликають інтоксикації – мікотоксикози і афлатоксікози.
Результати дослідження грунтів враховують при визначенні та прогнозі ступенем їх небезпеки для здоров’я і умов проживання населення в населених пунктах (за епідеміологічними показниками), профілактиці інфекційної і неінфекційної захворюваності (попереджувальний санітарний нагляд), поточному санітарному контролі за об’єктами, прямо або побічно впливають на навколишнє середовище.
При проведенні поточного санітарного нагляду за станом грунту обмежуються коротким санітарно-мікробіологічними аналізом, що вказує на наявність і ступінь фекального забруднення. Показники, включені в цю групу, також характеризують процеси самоочищення грунту від забруднювачів органічної природи і ентеробактерій. Повний санітарно-мікробіологічний аналіз грунту проводять у формі попереджувального санітарного нагляду. За епідеміологічними показниками проводять індикацію патогенної мікробіоти.
У лабораторії з 5 точкових проб грунту, узятих з однієї ділянки, готують усереднену пробу, ретельно перемішуючи і розтираючи в стерильній фарфоровій чашці гумовим товкачем протягом 5 хв. Сторонні домішки (коріння рослин, каміння, тріски) видаляють шляхом просіювання грунту через сито, яке попередньо протирають ватним тампоном, змоченим 96% етиловим спиртом. З усередненої проби відбирають навішування (від 1 до 50-55 г залежно від переліку визначених показників) і готують суспензію 1:10 на стерильній водопровідній воді (10 г грунту на 90 см3 води). Для десорбції мікроорганізмів з поверхні грунтових частинок приготовлену грунтову суспензію струшують протягом 3 хв на мішалці механічного диспергатора. Після відстоювання суспензії протягом 30 с готують послідовні 10-кратні розведення грунту до концентрації 10-4-10-5 г / см3.
Оцінку результатів санітарно-мікробіологічного дослідження грунтів проводять шляхом зіставлення даних, отриманих на досвідчених і контрольних ділянках грунтів однакового складу, розташованих у безпосередній територіальній близькості. Схеми оцінки санітарного стану грунту на підставі окремих санітарно-мікробіологічних критеріїв представлені в МУ.
У МУ 2.1.7.730-99 “Гігієнічна оцінка якості грунту населених місць” представлена схема оцінки епідемічної небезпеки грунтів населених місць. У даному документі для оцінки інтенсивності біологічного навантаження на грунт використовуються такі показники, як БГКП і індекс ентерококів, а для оцінки епідемічної небезпеки грунту – патогенні ентеробактерії та ентеровіруси.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)