Водні режими грунту
Водним режимом називається сукупність всіх явищ надходження вологи в грунт, її пересування, утримання в грунтових горизонтах і витрати води з грунту.
Основні джерела зволоження грунту – опади і грунтові води. Волога в грунті постійно рухається – поглинається рослинами, випаровується в повітря, переміщається в глибокі горизонти. Часом спостерігається її акумуляції в грунті в результаті конденсації водяної пари, висхідних струмів з глибоких горизонтів і інших статей водного
балансу.
Водний баланс – кількісне вираження водного режиму грунтів.
Водний баланс розглядається як підсумок, що враховує початкові до кінцеві запаси вологи в грунті і всі статті приходу і витрати її за певний період.
Беручи до уваги основні стаття надходжень і витрат вологи в грунті загальне рівняння водного балансу виражають формулою:
Bo + Oc + bг + Bк + bпр + Bб = ЄІСП + Ет + Bі + Bп + B1
Bo – запас вологи в грунті, на початку спостереження;
Oc – сума опадів;
ВГ – кількість вологи, що надходить з грунтових вод;
Вк – кількість вологи, що конденсується з парів води;
Впр – кількість вологи, що надходить в результаті поверхневого припливу води;
Вб – кількість вологи, що надходить від бокового припливу і грунтових вод;
ЄІСП-кількість вологи, що випаровується з поверхні грунту за весь період спостереження; фізичне випаровування;
Ет – кількість вологи, що витрачається на транспірацію (десукція);
Bі – волога, інфільтруються в грунтово-грунтову товщу;
Вп-кількість води, що втрачається в результаті поверхневого стоку;
Нд – волога втрачається при бічному внутріпочвенного стоці;
В1 – запас вологи в грунті в кінці періоду спостереження
Типи водного режиму грунтів
Водний баланс складається неоднаково для різних грунтово-кліматичних зон і окремих ділянок місцевості. Залежно від співвідношення основних статей річного водного балансу може спостерігатися кілька типів водного режиму грунтів. Чисельне значення річного водного балансу насамперед визначається співвідношенням величини інфільтрації і кількості випаровується з грунту вологи.
Основоположник вчення про типах водного режиму грунтів Г. Н. Висоцький (1934) виділяв три варіанти такого співвідношення:
Випаровування менше інфільтрації води в грунт – промивної тип водного режиму
випаровування одно інфільтрації води в грунт – непромивний тип водного режиму
випаровування більше інфільтрації води в грунт – випітної тип
Роде виділив шість типів водного режиму грунтів.
1. мерзлотной (вакуумний) тип, або режим областей з багаторічною мерзлотою, для яких величина повернення вологи в атмосферу може бути більше або менше величини інфільтрації. Характерна цього типу водного режиму – наявність шару багаторічної мерзлоти грає роль водоупора, над яким утворюється верховодка. У теплий період і водоупорами і верховодка поступово опускаються вниз.
2. Промивний тип, при якому повертається вологи в атмосферу менше ніж інфільтруються.
3. Періодично промивний тип, для якого величина повернення вологи в атмосферу в окремі роки і за багаторічний період в цілому дорівнює величині інфільтрації.
4. непромивний тип, при якому величина повернення вологи в атмосферу дорівнює величині інфільтрації.
5. Випотной тип, для якого величина повернення вологи в атмосферу вище величини інфільтрації.
6. Десуктівно-випітної тип – близький до випотном, але при цьому режимі волога капілярної облямівки грунтових вод перехоплюється корінням рослин і витрачається переважно на десукцію.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)