Методика нормування вмісту шкідливих речовин у грунті

Основні положення:
1. Не всяка надходження екзогенних хімічних речовин у грунт слід розглядати як небезпечне для здоров’я людини і навколишнього середовища.
2. Безпека надходження хімічних речовин у грунт визначається неприпустимістю перевищення адаптаційної можливості найчутливіших груп населення або порога екологічної (самоочищающей) здатності грунту.
3. Встановлення нормативу грунтується на даних, отриманих в екстремальних грунтово-кліматичних умовах (максимальна міграція речовин в контактують з грунтом середовища) з урахуванням впливу на процеси самоочищення.
4. Гігієнічні нормативи встановлюються з урахуванням лімітує показника шкідливості: загальносанітарного, міграційного, водного, повітряного (перехід з грунту у воду або повітря), органолептичного, фітоаккумуляціонного (перехід і накопичення в рослинах), санітарно-токсикологічного (враховують можливість надходження речовин, що містяться в грунті, в організм людини одночасно кількома шляхами: з пилом, вдихуваним атмосферним повітрям, питною водою, продуктами харчування та ін.).
5. Якщо враховувати надзвичайну варіабельність кліматично-географічних умов формування грунтів, то експериментально обгрунтовану ГДК можна розглядати як еталонну величину відліку, використовувану для оцінки небезпеки забруднення грунту в конкретних грунтово-кліматичних умовах.
Гранично допустимі концентрації екзогенного хімічної речовини в грунті – це максимальне його кількість, встановлене в екстремальних грунтово-кліматичних умовах, яке гарантує відсутність негативного прямого або опосередкованого через що із грунтом середовища впливу на здоров’я людини, її потомство і санітарні умови життя населення.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Методика нормування вмісту шкідливих речовин у грунті