Родинно-побутов і ліричні пісні – Усна народна творчість
РОЗМАЇТТЯ НАРОДНОЇ ЛІРИКИ
Пісні, що відображають людські почуття й переживання, називають ліричними. Їх поділяють на дві великі тематичні групи: суспільно-побутові й родинно-побутові. В основу поділу покладено відмінність між суспільним і особистим у людському житті. Якщо в суспільно-побутових творах порушуються проблеми громадського характеру, то в родинно-побутових піснях змальовано особисте життя людини.
У межах родинно-побутової лірики існує свій тематичний поділ: пісні про кохання (дошлюбні взаємини), про сімейне життя, про трагічні сімейні обставини (удовині й сирітські пісні) та деякі ліричні твори гумористично-сатиричного характеру.
Опрацьовуємо прочитане
1. Що таке ліричні пісні?
2. На які групи дослідники фольклору поділяють народну лірику?
3. У чому полягає своєрідність родинно-побутової народної лірики?
4. Якою є тематика родинно-побутових пісень?
5. Щоб наочніше представити розмаїття народної лірики, ваші однолітки склали схему. За матеріалом статті підручника “Розмаїття народної лірики” доповніть цю схему.
В електронному додатку до підручника на interactive. ranok. com. ua знайдіть приклад виконання цього завдання. Порівняйте схему, запропоновану в додатку, з тією, яку склали ви. За потреби доповніть схему, яку ви склали.
Сцена біля криниці (К. Трутовський, 1893)
Під тим дубом криниця стояла (М. Примаченко, 1968)
НАРОДНІ ПІСНІ ПРО КОХАННЯ
Пісні про кохання становлять найбільшу частину родинно-побутової лірики. Захоплення красою щирих почуттів, вірність і зрада, розлука, туга й сум за коханою людиною – такими є мотиви цих творів.
Головні герої пісень про кохання, як правило, – парубок та дівчина. Персонажами другого плану можуть бути батьки, найчастіше мати, яка або застерігає дочку від непродуманих учинків, або ж узагалі забороняє їй зустрічатися з коханим. У деяких піснях фігурують брат або сестра героїв, котрі сприяють або, навпаки, заважають побаченню, іноді згадуються просто якісь “лихі люди”, які розлучили закохану пару.
У багатьох піснях про кохання почуття помітно ідеалізуються й романтизуються, герої не стримують емоційних поривів, виявляють схильність до максималізму1 у своїх намірах. В окремих випадках, коли сльози, сумніви й тривожні передчуття супроводжують взаємини закоханих, душевні переживання набувають виразного сентиментального2 забарвлення.
Опрацьовуємо прочитане
1. Які мотиви переважають у народних піснях про кохання?
2. Хто є основними персонажами пісень про кохання?
3. Які особливості зображення почуття закоханості властиві таким пісням?
4. Щоб наочніше представити особливості народних пісень про кохання, за матеріалом статті підручника “Народні пісні про кохання” в робочому зошиті складіть схему. У відповідному розділі електронного додатка до підручника на interactive. ranok. com. ua знайдіть приклад виконання цього завдання. Порівняйте схему, запропоновану в додатку, з тією, яку склали ви. За потреби доповніть свою схему.
1 Максималізм (від лат. maximalis – найбільший) – крайність у поглядах, вимогах і т. ін., не виправдана реальною дійсністю.
2 Сентиментальний (від франц. sentiment – почуття) – надмірно чутливий.
ХУДОЖНЯ МАЙСТЕРНІСТЬ НАРОДНОЇ ЛІРИКИ
Передавати в ліричних піснях емоційні стани, переживання, душевні порухи закоханих допомагають різноманітні художні прийоми й засоби.
Пісні можуть мати монологічну або діалогічну будову. У першому випадку твір постає як емоційна сповідь героїні або героя, у другому – це розмова дівчини й парубка: сповнена ніжності, коли почуття взаємні, або ж гостра й напружена, якщо йдеться про нерозділене кохання.
Поширеним прийомом у ліричних творах є художній паралелізм, який передбачає зіставлення людського життя, зокрема душевних переживань, з явищами довкілля. Картини природи в цьому випадку сприяють розкриттю психологічного стану героїв.
Помітну роль у ліричних піснях відіграє традиційна символіка, що має давнє міфологічне походження. Скажімо, пара голубів – пара закоханих, зірка – дівчина, місяць – парубок. До поширених художніх засобів належать постійні епітети, які ніби злилися з означуваними словами в певну єдність (карі очі, чорні брови, темна ніч). Нерідко для створення художньої атмосфери довірливості, інтимності вживаються слова в зменшено-пестливих формах: дівчинонька, козаченько, серденько.
Опрацьовуємо прочитане
1. Яку будову можуть мати пісні про кохання? Пригадайте вивчені у 8 класі пісні Марусі Чурай. Яким із них властива монологічна будова? Які побудовані у формі діалогу?
2. У чому суть художнього паралелізму? Наведіть приклади використання цього прийому у фольклорних творах.
3. Наведіть приклади традиційної символіки у фольклорних піснях.
4. Поясніть, чому в народній ліриці використовують слова в зменшено-пестливих формах.
Порівнюємо твори різних видів мистецтва
5. Роздивіться репродукції картин К. Трутовського і М. Примаченко на с. 14. Уявіть, що сюжети цих картин відтворено в піснях про кохання. Про що будуть ці пісні? Яким настроєм вони будуть сповнені?
ВІЧНА ТАЇНА КОХАННЯ (“МІСЯЦЬ НА НЕБІ, ЗІРОНЬКИ СЯЮТЬ…”)
Поєднання щастя й ніжності, а також гранична відвертість характерні для героя цієї пісні.
У трьох невеличких пісенних куплетах розкривається драматична історія закоханого серця. Чудовий нічний пейзаж на початку пісні допомагає посилити ефект інтимності. Закохані залишаються немовби сам на сам у цілому світі: місяць, зорі, самотній човен у морі й пісня, яка розповідає вічну історію кохання (“любились – розійшлися – навіки зійшлися знов”).
Майстерно передається своєрідний стан любовної “зачарованості” героя, його приреченість бути разом із дівчиною, очі якої наділені магічною здатністю “зводить людей”.
Пісня, серце, очі – ключові образи твору. За допомогою характерних порівнянь – очі дівчини то “темні, як нічка”, то “ясні, як день”, – твориться враження мінливості, яке асоціативно вказує на темні й світлі сторінки в любовних взаєминах. Слова в зменшено-пестливих формах (нічка, зіроньки, серденько) підтримують загальну ніжну тональність, а наявні повтори й алітерації (“Ой, очі, очі, очі дівочі…”) додають пісенному твору інтонаційної виразності.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)