Рим
Наприкінці II тисячоліття до н. е. арійські племена проникли в Європу і розселилися по всьому Апеннінського півострова. Від них відбулися різні народності Південної Європи, в тому числі латини. Так, перший цар Риму (по – латині Roma) – Ромул – веде свій родовід від героя Троянської війни Енея. Згідно з легендою, він і його брат Рем були вигодувані вовчицею і, мабуть, ввібрали в себе з молоком звірячу жорстокість, бо після заснування Риму в 753 році до н. е. Ромул жорстоко вбив Рема і одноосібно захопив владу. На самому початку Рим був лише одним з декількох невеликих поселень, що розташовувалися на пагорбах. Мешкали в них чоловіки-воїни всі разом складали так зване народне зібрання (Асамблею), і ці збори були по суті сходками озброєного народу. Пізніше справами громади став відати Сенат, куди входили старійшини всіх стародавніх римських пологів, а на чолі Сенату стояв цар, що виконував функції головного воєначальника, судді і жерця. Спочатку населення Риму було прийнято ділити на патриціїв (істинних римлян) і плебеїв (підкорені народи), але потім все населення стали ділити на п’ять класів за розміром їхнього майна. Скульптури на етруської гробниці з ЧервертеріБеднейшіе верстви населення – незаможні, отримали назву ” пролетарі ” від латинського слова ” потомство “, оскільки всі їх багатство було в потомство. Кожен клас поставляв воїнів в народне ополчення в різній екіпіровці: від кіннотника в повному важкому озброєнні до простого піхотинця з цибулею і стрілами.
У VI столітті до н. е. Рим був включений в імперію своїх сусідів етруської, носіїв багатою, але згасаючої культури. Етруська були слов’янськими племенами, які мігрували на Північно – Захід Апеннінського півострова в III тисячолітті до н. е.. Самі вони називали себе ” расенами “. Вони не мали своєї держави, але дванадцять самостійних етруських міст (у тому числі Тарквінія, Вейя, Каїрі та ін), що об’єдналися в союз, користувалися значним впливом на Північно-Заході Апеннінського півострова. Етруська добували мідь, залізо, цинк і срібло, знали бронзу, використовували мармур і глину для виготовлення гончарних виробів і кераміки. Вони культивували кипарис, мирт і гранатове дерево, проводили селекцію вівса і ячменю, розводили льон і шили із лляних тканин туніки, плащі та корабельні вітрила. Широко використовувалося штучне зрошення і регулювання течії річок. Голова етруської жінки в кокошнікеТак, древній етруська місто Мисан мав бруковані магістралі до 15 метрів шириною і міську стіну товщиною 2 метри, великі кам’яні будинки, водостічні канави і дренажі. Акрополь Міси включав п’ять Храмов – Святилищ, орієнтованих по частинах світу і мали входи з південної сторони. У місті були виявлені бронзові канделябри, дзеркала і посуд, аттическая кераміка і вироби зі слонової кістки і бурштину. Як правило, біля етруських міст розташовувалися колосальні некрополі або “міста мертвих “, наприклад, поховання поблизу Каїрі простягаються на площі близько 400 гектарів, а окремі кам’яні гробниці під високими насипами ” тумулі ” досягають у діаметрі 50 метрів. 3000 років тому етруському вже будували стадіони і театри, де на спортивні змагання та музичні вистави збиралися багатотисячні натовпи глядачів. Писемність етруської досі залишається нерозшифрованої. Згодом значну частину досягнень етруської цивілізації успадкували римляни.
Засідання римського Сенату У 509 році до н. е. був вигнаний останній римський цар Тарквіній Гордий, і в Римі встановилася республіка. Сенат перетворився у вищій державний орган влади, число його членів згодом коливалося від 300 до 900 осіб. На чолі Сенату стояли Консули і Претори, що обиралися, як правило, на рік. У Сенаті відбувалося ретельне обговорення всіх питань і їх голосування. Хороший громадянин асоціювався з слухняним сином і дисциплінованим воїном, підростаюче покоління виховували в дусі шанобливого ставлення до предків. Існували школи, де хлопчиків з семи до дванадцяти років навчали латинської і грецької мов, письма, читання і рахунку. Рим потребував міцних і сильних воїнів, тому, якщо немовля народжувався слабким, його жорстоко скидали зі скелі в море.
Стародавні римляни запозичили свій релігійний пантеон у етруської і греків. Грецькому Богу Зевсу відповідав Юпітер, дружиною якого була Богиня Юнона. Владиці морів Посейдону відповідав Нептун, а Богу підземного царства Аїду – Плутон. Грецький Кронос перетворився на Сатурна, а Богинею Любові вважалася Венера, культ якої поступово став нагадувати культ ассірійської Богині плотської пристрасті Астарти. Особливою повагою у римлян користувалися Бог Війни Марс, покровитель Торгівлі Меркурій і Богиня Удачі Фортуна. Плутон і ПрозерпінаВера римлян в Богів була вельми прагматичною і зводилася лише до молитов в Храмах заради здобуття від Богів – яких милостей, на кшталт: “О, Марс, принеси мені перемогу над ворогами! ” або “О, Фортуна, допоможи мені здійснити задумане! “
Згідно давньоримським переказами, чотири століття змінюють один інший по колу: Золотий вік (правителем якого вважався Сатурн), Срібний вік (правитель Юпітер), Бронзовий вік (правитель Фаетон) і Залізний вік (правитель Марс). На згадку про Золотому столітті – епосі загального благоденства і достатку – щороку в десятому місяці давньоримського календаря – децембре – у Стародавньому Римі влаштовувався свято Сатурналий. Під час Сатурналий припинялися всі громадські справи, школярі звільнялися від занять, і всюди панувало неприборкане веселощі. Навіть раби в цей час вважалися вільними, і панове бенкетували разом з ними або прислужували їм, – подібне порушення встановлених порядків символізувало повернення до первозданного Хаосу, з якого колись стався весь світ.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)