Прозова творчість Бориса Грінченка – БОРИС ГРІНЧЕНКО (1863-1910) – Українська література другої половин ї XIX ст?
Із-поміж прозового доробку Бориса Грінченка варто звернути особливу увагу на соціально-побутові повісті “Серед темної ночі” (1900) та “Під тихими вербами” (1901). Село в цих творах змальовано надзвичайно реалістично, а між персонажами зустрічаються високоморальні й свідомі представники простого народу. Ця своєрідна дилогія дуже близька до роману-тетралогії письменника української діаспори Уласа Самчука “Волинь”.
У повістях Б. Грінченка вражає розкол сім’ї Сивашів, ненависть між братами. Письменник зумів показати сільських подвижників, одним із яких постає найсовісніший і найпорядніший з братів Зінько. Натомість його брат-конокрад виведений розпусною і жорстокою людиною. Зінько одружується з вагітною від його непорядного брата Лепестиною, усвідомлюючи, що бідна дівчина з безвиході й сорому вже готова вчинити самогубство. Проблеми, заявлені Грінченком у повістях “Серед темної ночі” та “Під тихими вербами”, були животрепетні й актуальні. До нього ще ніхто з українських митців не наважувався настільки гостро ставити питання руйнування родинних основ і сімейних стосунків.
Рукописний журнал “Квітка”, який раз на два тижні Борис Грінченко випускав для дочки
Борис Грінченко написав багато оповідань про дітей. Майстерність психолога, виявлену в оповіданні “Каторжна”, письменник продемонстрував і у соціально-психологічному оповіданні “Дзвоник”. Об’єктом твору є душа сільської дівчинки – сироти, яка потрапила в незвичні умови міського закладу для сиріт. Твір – невеликий за обсягом: всього шість сторінок тексту – і ціле море духовних страждань малої Наталі. Дівчинка потрапляє до губернського сиротинця з волі добрих людей, які поклопоталися, щоб вона після смерті матері не голодувала через байдужість і бідність батька-каліки. Через незнання “панської мови” дитина стає посміховиськом серед однолітків. Автор підводить читача до висновку, який формулював і в педагогічних працях: навчання нерідною мовою гальмує розвиток дитини. За рівнем художності оповідання “Дзвоник” належить до вершинних здобутків української літератури про дітей.
Оповідання – це невеликий за обсягом прозовий твір з однолінійним сюжетом і невеликою кількістю персонажів. Час дії в оповіданні короткий, події відбуваються в одному місці. Для творів цього жанру характерна одна-єдина сюжетна лінія. Оповідання, як і романи, повісті, новели, поділяють на соціально-побутові, психологічні, пригодницькі, фантастичні.
Тема хліба насущного у творчому доробку Б. Грінченка – одна з найважливіших, адже значна частина селянства жила голодуючи.
“Без хліба” – соціально-побутове оповідання з окремими психологічними вкрапленнями. Письменник порушує проблему бідності, яка штовхає головного героя на переступ, адже, рятуючи близьких від неминучої голодної смерті, він змушений вчинити злочин. Чоловік краде не гроші чи предмети розкоші, а зерно, оскільки без їжі може померти маленька дитина. Письменник наголошує, що дитячий плач Петрові “мов ножем серце краяв”, адже третій тиждень сім’я голодувала, перебиваючись на перепічках або позичених харчах. На роботу Петра не беруть, адже він виглядає дуже хворобливим. Єдиним рішенням, яке знаходить чоловік, – це вблагати старосту, щоб дозволив позичити мішок зерна з комори, але той відмовив. Із відчаю і безвиході герой зважується на злодіяння. Хоча його ніхто не впіймав, Петро втрачає спокій, порушується лад у родині. Дружина Петра Горпина не знаходить жодного виправдання його вчинку. Письменник доводить, що вбогі люди мають розвинене почуття людської гідності, здатні дотримуватися предковічних моральних норм і законів, сповідувати біблійні норми. Горпина дорікає чоловікові: “Краще б я з голоду вмерла, ніж це сталося”.
Б. Грінченко майстерно відтворює психологічний стан Петра: “І що більше він думав про це, то все дужче хотілося йому… крикнути: “Це я вкрав!””
Украдені мішки зерна лягають непосильним тягарем на совість головного героя. Надзвичайно соромно Петрові зізнатися односельцям у своєму вчинку. Проте сільська громада виявилася гуманною, бо “не розумом, а якось серцем почула, як він міг дійти до такого діла”. Тільки після покаяння в хату Петра й Горпини повертаються злагода та мир.
Ілля Рєпін. Чоловік із боязких (1877)
Жуль Бастьєн-Лепаж. Малий конюх без роботи (1882)
В оповіданні “Сам собі пан” Б. Грінченко змалював тогочасні суспільні протистояння, використавши образ сміливого селянина, який вирішив дізнатися, “чи можна якось так, щоб і мужик в одній хаті з паном сидів”. Розповідь ведеться від імені головного героя, який спробував відчути, як це бути паном або жити серед панів. Читач має змогу поглянути на події з двох протилежних поглядів: панського і народного.
Протистояння панів і Данила зображене поступово: спочатку кондуктор не хоче впустити чоловіка до вагона першого класу, бундючний пан вимагає пересадити селянина, Данилові забороняють курити тоді, коли це ж саме роблять усі довкола, його виводять із “залу дворянського собранія”, хоча він купив найдорожчий квиток на концерт. Проте Данило відстояв своє право їхати разом із панами, курити мужицький тютюн. Чоловік навіть не доторкнувся до дорогих цигарок, кинутих йому, бо має почуття власної гідності, яке не залежить від походження. Для характеристики товстого бундючного пана автор використовує середній рід: “…воно замовкло і пішло в куточок до вікна та й сіло напроти мене”. Серед панів тільки один – із закрученими вусиками – звертається до селянина без зневаги.
У розмовах із панами Данило постає кмітливим і розумним чоловіком. Він уміє вести бесіду, по-своєму акцентувати на головному. Оскільки про всі події розповідає оповідач, то письменник використовує прийом очуднення: вагон першого класу порівнюється то з вуличкою, то з панською світлицею; зала “дворянського собранія” Данилові видається, як “хата така здорова, як клуня, та вся блищить, …як у церкві”.
В оповіданні “Сам собі пан” Б. Грінченко за допомогою комічного ефекту увиразнює проблему протистояння. Комізм підсилює використання головним героєм перекручених слів: кондухтор (кондуктор), хвалітон (фаетон), хватальний (квартальний), хортоплян (фортепіано), патрети (портрети). Данило влучно використовує приказки, прислів’я, фразеологізми: “поживився, як пес макогоном”, “вже коли курець, то май свою люльку й тютюнець”, “причепилися, як шевська смола”, “язик як лопатень”, “мов окропом хто в обличчя линув”, “вскочив по самі вуха”. Пани, на відміну від головного героя, говорять суржиком, власне, російсько-українською мовою, а це однозначно вказує на їхнє справжнє походження. Хабарництво, продажність чиновників, обмеження в правах простих людей, проілюстровано епізодом із поліцейським, який без жодних на те підстав затримав Данила, а відпустив лише за гроші.
Оноре Дом’є. Антракт у театрі “Камеді Франсез” (1864)
Незважаючи на випробування і невдачі, яких зазнав герой оповідання, його поведінка заслуговує схвалення, адже Данило готовий відстоювати свої права, не боїться вирізнятися з-поміж інших, прагне справедливості.
Б. Грінченко як письменник завжди був на боці простих людей, правдиво змальовував їхні болі та життєві випробування.
Діалог із текстом
1. Яким чином народницькі ідеї творчо реалізувалися в прозовому доробку Б. Грінченка? Що саме ви довідалися про “велику” прозу письменника?
2. Які проблеми порушив письменник в оповіданні “Без хліба”? Чи є цей твір, на вашу думку, високохудожнім? Чому?
3. Як ви розцінюєте образи Петра й Горпини? Хто з них більше дбає про голодне дитя і в чому проявляється справжня батьківська любов?
4. Із якої причини письменник змальовує сільську владу безжалісною до проблем селянина-бідняка?
5. Чому головний герой оповідання “Сам собі пан” вдається до цікавого експерименту, пов’язаного з його соціальним статусом?
6. Через які випробування довелося пройти Данилові з оповідання “Сам собі пан”?
7. Як саме письменник змальовує панів? Які засоби комічного використовує для цього?
8. Які негативні суспільні явища викриває Б. Грінченко в оповіданні “Сам собі пан”?
Мистецькі діалоги
1. Порівняйте картину Іллі Рєпіна “Чоловік із боязких” із картиною французького художника Жуля Бастьєна-Лепажа “Малий конюх без роботи”. Що між ними спільного, а що в їхній тематиці відмінного?
2. Розгляньте картину Оноре Дом’є “Антракт у театрі”. Персонажів якого оповідання Бориса Грінченка нагадують вам багаті глядачі на картині цього відомого французького художника й карикатуриста?
(1 votes, average: 5.00 out of 5)