ЛІТЕРАТУРА РІДНОГО КРАЮ. БОРИС ГРІНЧЕНКО “ДЗВОНИК”

Мета:

– навчальна: поглиблювати відомості про життя та творчість митців нашої місцевості; розвивати інтерес до їхнього творчого доробку та спадщини; виробляти особистісне ставлення до літератури рідного краю, розвиваючи вміння висловлювати свої думки про автора твору, героїв, художні образи;

– розвивальна: розвивати спостережливість, навички пошукової роботи, формувати вміння грамотно формулювати думки;

– виховна: прищеплювати естетичні смаки, повагу до літератури рідного краю, виховувати загальнолюдські цінності: співчуття, доброту, чуйність.

Тип уроку: засвоєння нових знань, портрет Б. Грінченка.

Обладнання: підручник.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ

ІІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

IV. ЗАСВОЄННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ У ПРОЦЕСІ ВИКОНАННЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАВДАНЬ

Навчальна лекція

Борис Дмитрович Грінченко – видатний український письменник і вчений, критик, мовознавець, освітній і громадський діяч кінця XIX – початку XX століття. Його шанували І. Франко, М. Коцюбинський, Леся Українка, П. Грабовський та інші видатні сучасники. Б. Грінченко народився 9 грудня 1863 р. на хуторі Вільховий Яр на Харківщині (тепер Сумської області) в родині відставного офіцера зі збіднілих дворян. Сім’я володіла 19 десятинами землі, переважно лісу, та водяним млином. Батько добре знав українську мову, але спілкувався нею тільки із селянами, вдома ж розмовляли тільки російською. Але хлопчик змалку полюбляв слухати мелодичну, поетично-лагідну рідну мову. Грамоти він навчився в сім’ї і досить рано – перечитав усе, що було в батьківській бібліотеці, і під впливом прочитаного почав писати вірші.

1874 р. вступив до Харківської реальної школи. Саме тоді, під впливом “Кобзаря”, він починає збирати та записувати почуті пісні, легенди, казки та інші фольклорні матеріали. “Першими вчителями літературними” Б. Грінченко називає В. Скотта, Дж. Байрона, В. Гюго, О. Пушкіна, М. Некрасова, О. Кольцова. Саме вони сприяли формуванню вольового характеру письменника.

29 грудня 1879 р. 16-річного юнака було заарештовано за “чтєніє і распространєніє” забороненої книжки С. Подолинського “Парова машина”. Як наслідок – йому було заборонено навчатись у вищих навчальних закладах.

Після року заслання на батьківському хуторі Б. Грінченко повертається до Харкова в пошуках роботи. У невимовно скрутних матеріальних умовах, зароблених репетиторством, він намагався якось існувати, ще й наполегливо працювати над собою, готуючись до екстернату в Харківському університеті на народного вчителя. 1881 р. він успішно склав іспит. А злигодні, усілякі труднощі переніс мужньо, заглушаючи їх самоосвітою, книгами та поезією. Не кожний був здатний на таке.

1883 року після літніх курсів вчителів він здобув посаду в селі Олексіївці Зміївського повіту. У Змієві на вчительських курсах Борис Грінченко познайомився з молодою вчителькою Марією Миколаївною Гладиліною. Ця зустріч у його житті була найважливішою. На початку 1884 р. він одружується з Марією Миколаївною, яка стала йому вірним другом і соратником в усіх справах. Письменникові, самотньому в той час, важко було переносити бачене і пережите, а однодумців, щирих і вірних, не зустрічалось. І тільки з Марією Миколаївною танула його самота. Вони були однодумцями і однолітками. Він палко і щиро закохався в цю розумну, добру й відверту дівчину.

1887 р. молоде подружжя Грінченків приїздить до с. Олексїївка Слов’яно-сербського повіту Катеринославської губернії (нині Луганської області), куди їх було запрошено вчителювати.

Спочатку селяни з підозрою і недовірою приглядались до нового вчителя, несхожого до тих, які вже були в їхньому селі. Спершу їх найбільш дивувало, що вчитель і вчителька, які приїхали до них, розмовляють “по-мужицькому”. Але повільно учні та їхні батьки почали розуміти і вже не розпитували, чому він, пан, розмовляє так, як вони. Рідне слово запанувало серед учнів і батьків. Незабаром ця школа стала найкращою в повіті. Тут Грінченко проявив себе як педагог-новатор, досвід якого і до наших днів не втратив своєї актуальності, тут ним написано близько двохсот творів.

Виразне читання оповідання “Дзвоник”

Бесіда за змістом прочитаного

– Хто є головною героїнею твору?

– Чому Наталя почувалася чужою в новому середовищі?

– Як до Наталі ставилася вчителька?

– Чому дівчинка не мала подруг?

– За що Наталю почали дражнити Середою?

– Чи можна сказати, що дівчинка була нерозумною й через це не могла опанувати шкільну програму?

– Чому дівчинка хотіла втопитися?

– Чому дзвоник лякав Наталю?

– Яка тема твору?

– У чому полягає ідея?

– Які враження виникли у вас після прочитання оповідання Б. Грінченка?

– Як ви гадаєте, що зробив би сам письменник, перебуваючи на місці вчительки?

Робота з таблицею

Тема

Ідея

Головні герої

Жанр

Проблематика

Композиція

Художній переказ

1. Перекажіть твір від імені Наталі. 2. Перекажіть твір від імені Оксани. 3. Перекажіть твір від імені Олександри Петрівни.

Робота зі схемою

Риси Наталі в селі

Спільні риси

Риси Наталі у школі

V. ПІДСУМОК УРОКУ

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ





ЛІТЕРАТУРА РІДНОГО КРАЮ. БОРИС ГРІНЧЕНКО “ДЗВОНИК”