Пророк Мухаммад в Корані
Найпопулярнішим персонажем Корану є пророк мусульман Мухаммад. Його ім’я багаторазово повторюється у всіх сурах (47-я сура навіть носить його ім’я), а все айати Корану по суті адресовані йому або через нього людям. 17-я сура під назвою “Подорож вночі” ( “ал-Ісра”) оповідає про вознесіння (мі’радж) Пророка на сьоме небо, до трону Аллаха, хоча і не розкриває суті цього вознесіння. Сюжет цей зафіксований в працях біографів Мухаммада – Ібн Исхака і Ібн Хішама, автора “Життєписи посланника Аллаха”, написаного за матеріалами хадисів.
Численні біографічні твори та житія Мухаммада повідомив німецький орієнталіст Дерменгейм: в тиші ночі, коли замовкло неумолчное цвірінькання птахів і перестали дути вітри, Мухаммад почув голос: “Про сплячий! Прокинься! ”Мухммад здригнувся, встав і побачив перед собою Джибріла. Він тримав за поводи невеликого коника, Бурака, з крилами на зразок орлиних. Бурак встав перед Мухаммадом, і коли пророк сів в сідло, замайорів стрілою повз мекканских гір і долин, прямуючи на північ в супроводі ангела і зупинився лише на горі Сінай, де Муса отримав одкровення від Бога, а потім знову кинувся вперед. Другу зупинку він зробив в містечку, де народився Іса (Ісус). Знову пустився в дорогу. Позаду Бурака почулися голоси, що вимагають зупинитися, але Мухаммад, знаючи, що Бурак зупиниться тільки за велінням Аллаха, що не повернувся назад. Так Мухаммад доїхав до Єрусалиму. Тут він зійшов з Бурака, звершив молитву в храмі Сулеймана (біблійного Соломона). До нього приєдналися Ібрахім, Муса і Іса, після чого Мухаммад на Бурак піднявся на скелю Йакуб (біблійного Якова). Бурак замайорів в небо. Перше небо було зі срібла. Зірки висіли на ньому на ланцюгах, кожну зірку охороняв один ангел, який повинен був перешкодити джинам і шайтанові наблизитися до неба і дізнатися його таємниці. На цьому небі Мухаммад вітав Адама. Населення цієї частини неба сповідувало єдність Аллаха. Мухаммад вознісся ще на шість небес, в яких він зустрівся з Нухом, Харуном (Аароном), Мусою, Ибрахимом, Даудом, Сулейманом, ИДРИС (Енохом), Азраілом, Яхьей (Іоанном Хрестителем) і Исой. Ангел смерті Азраил був таким велетнем, що відстань між його очима мало протяжність в сімдесят тисяч днів шляху. Під його командуванням перебували сто тисяч загонів ангелів, які заносили в великі книги імена новонароджених і померлих. З очей ангелів, що відали гріхами, капали сльози. Особа ангела, який володів стратами людей, було мідного кольору. Він сидів на троні з полум’я. Мухаммад зустрів ще одного ангела, що складається наполовину з льоду, наполовину з полум’я: “О Боже! Ти з’єднав полум’я з льодом. Ти розмістив всіх своїх рабів в єдиний ряд у міру їх віри “.
Сьоме небо було вмістилищем справедливості. Тут жив ангел, у якого було сімдесят голів і на кожній голові сімдесят тисяч ротів, в кожному роті сімдесят тисяч мов, кожен з яких говорив на одному з діалектів світу і все разом прославляли Аллаха. Прогулюючись, Мухаммад дійшов до дверей Сидру, яке знаходилося з правого боку сьомого неба. У ньому зберігалися душі мільйонів ангелів. За одну мить Мухаммад перетнув страшні моря, світлі і потопають у темряві галереї, розкрив мільйони завіс. Після всього цього він досяг таємниці Єдності, краси, досконалості і величі. Перед собою він побачив незліченне число ангелів, які схилилися перед Аллахом. Їм наказано було мовчати і вони мовчали. Потім Мухаммад відчув, що він сходить до трону Аллаха. Земля і небо злилися воєдино так, що неможливо було їх розрізнити.
Мухаммад постав перед Всевишнім і почуття, яке він відчував при цьому, не можна було висловити словами і навіть уявити. Він відчув дотик до своїх плечах і грудях і занурився в радісний стан. У наступну мить почулися слова Аллаха про те, що мусульмани повинні 50 разів на день поклонятися Аллаху, роблячи намаз. Мухаммад обернувся до стоїть позаду нього Мусі і назвав йому число молитов, призначене тільки що Аллахом. Муса виступив посередником і просив Всевишнього зменшити це число, так як ніхто не буде в змозі виконати подібний обітницю. Після прохань Аллах скоротив їх число до п’яти.
Потім Джибріл показав Мухаммаду рай і пекло – радість життя в одному і муки в іншому. Так, за версією Ібн Хішама, Мухаммад на першому небі, після зустрічі з Адамом, побачив людей з верблюжими ротами, які тримали в руках вогняні мечі. Одні кидали ці мечі в рот, інші вилизували. Мухаммад дізнався від Джибріла, хто вони такі. Виявилося, що ці люди покарані за те, що в житті привласнювали собі стан сиріт, будучи їх опікунами. Тут же Мухаммад побачив людей з оточення фараонів, у яких животи були настільки роздуті, що ті не могли рухатися. Їх гнали до вогню пекла. Джибріл пояснив, що всі вони за життя збирали стан, видаючи позики під відсотки (за шаріатом в обох випадках мова йде про великий гріх). У Корані неодноразово сказано: “Не наближайтеся до майна сироти інакше як з тим, що краще, поки він не досягне своєї зрілості, і будете виконувати вірно договори, адже про договір сперечаються”. Далі наводяться ще дві сцени з грішниками: трохи осторонь Мухаммад побачив гору свіжого м’яса, але люди не звертали на нього ніякої уваги, їли тухле м’ясо. За словами Джибріла, це ті люди, які за життя змінювали своїй дружині. Про них в Корані сказано: “Не наближайтеся до перелюбства, адже це мерзота і погана дорога”. За ними йшов ряд жінок, повішених за груди. Виявилося, це жінки, які змінювали чоловікам, а завагітнівши, видавали незаконнонароджених за дітей мужів своїх.
Як Ібн Хішам, так і інші біографи Мухаммада наводять ще низку прикладів з спостережень Пророка під час Мірадж. Все це відповідає морально-етичним нормам ісламу, зафіксованим в Корані.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)