Твір “Опис осіннього неба”

Осіннє небо буває таким же різним, як і осіння погода. Осіннє небо то чисте, високе, блакитне, то щільно затягнуте низькими сірими хмарами. Часто можна спостерігати, як осінній вітер жене по небу численні хмари.

Сонце то сховається за густим туманом хмар, то раптом вирине і засліпить очі. Особливо гарно, коли крізь нещільні хмари пробиваються снопи сонячного світла. Вони ллються немов потоком прямо з неба. Або як ніби хтось світить величезним космічним ліхтарем на землю.

Восени повітря стає прозорішим і в ясну погоду небо здається вище і далі, ніж влітку. Глибокий, яскраво-синій його колір по-особливому поєднується із золотом осіннього листя. Сонце вже не пече нещадно, а м’яко гріє, і не піднімається так високо над горизонтом, як влітку.

Пізньої осені небо в похмуру погоду стає сірим і безбарвним, як чорно-біла фотографія. За частими смужками перистих хмар проглядаються білі плями від сонячних променів, але самого сонця не видно зовсім. Темні плями перетинають небо то тут то там – це зграї ледь помітних з землі птахів відправляються на зимівлю в теплі краї.

А коли восени йде дощ, то небо стає темно-сірим і низьким, ніби придавленим тяжкістю вологи в хмарах. Здається, що воно висить над самими дахами будинків і може в будь-яку хвилину звалитися вниз. Сонячне світло ніяк не може пробитися крізь непроникну завісу дощових хмар, тому навіть важко визначити час доби.

А ще восени бувають молочні тумани, в яких неба не видно зовсім, і здається, ніби ти потрапив в нескінченний чарівний Світ.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Твір “Опис осіннього неба”