Публіцистичний стиль
Публіцистичний стиль пов’язаний, насамперед, з суспільно-політичною сферою і є стилем засобів масової інформації. Його основні функції – інформування, вплив і просвітництво. Він включає в себе чотири підстилі: газетно-публіцистичний, агітаційний, офіційний політико-ідеологічний, масово-політичний. Через свою неоднорідності і різноманітності завдань публіцистичний стиль погано піддається уніфікованому опису. Тому ми відзначимо лише найбільш загальні риси.
Оскільки публіцистичний стиль використовується переважно в журналістиці, дослідники відзначають, що йому обов’язково повинні бути притаманні документальна точність і логічність. Однак на практиці це скоріше деякі побажання, ніж реальний стан справ: часто автори жертвують точністю і логічністю, щоб справити найбільший ефект на читача. Незаперечним є те, що публіцистичний стиль відрізняється оценочностью і емоційністю. Автор звертається до читача не тільки потім, щоб донести до нього певну інформацію, а й сформувати у нього певне відношення до цієї інформації.
У зв’язку з цим особливого значення набуває форма, вид, спосіб подачі тексту. На відміну від наукового та офіційно-ділового стилів, жанри публіцистики рідко мають чітко задану структуру. Тим не менш, в публіцистиці активно використовуються виразні можливості поділу тексту на частини за допомогою заголовків, підзаголовків, виділення окремих пропозицій великим шрифтом і т. п. Їх мета – зачепити читача, зловити його на гачок.
За великим рахунком, в публіцистичному стилі вживаються всі типи лексики: нейтральна, книжкова, розмовна, наукова, офіційно-ділова. Все залежить від теми тексту і його цільової аудиторії. У публіцистичному стилі можна відзначити переважання суспільно-політичної та цивільно-патетичної лексики: “суспільна свідомість”, “ринкова економіка”, “вертикаль влади”, “громадянське суспільство”. Вживаються і так звані газетізми, які часто зустрічаються в ЗМІ, але практично не використовуються в інших стилях: “аграрій, перевертні в погонах, витік мізків, квасний патріотизм”. З метою надання особливої??виразності мовлення можуть використовуватися неологізми, архаїзми, історизм, екзотизму. Слова часто вживаються в їх розширеному значенні: “політичний кордон”, “географія конфлікту”. Активно використовуються фразеологізми і ідіоматичні вирази. У публіцистичному стилі також поширені стежки: метафори, порівняння, епітети, гіперболи і т. д. Нерідкі випадки використання мовної гри та іронії.
Що стосується синтаксису, то в публіцистичному стилі присутні і прості, і складні речення. При цьому в публіцистичному стилі варто уникати надмірного ускладнення синтаксису допомогою введення багатьох причетних і дієприкметникових оборотів або придаткових пропозицій. Публіцистичний стиль прагне до лаконічності і найбільшому впливу на читача, тому для нього характерні витончені синтаксичні конструкції. Наприклад, використання двокрапок і тире замість прийменників, еліптичні пропозиції, розбивка одного довгого речення на декілька більш коротких. Також часто використовуються риторичні питання і вигуки. Якщо текст має агітаційний характер, то в ньому присутні імперативи і прикметники з модальним значенням.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)