Історія Бутану
До поч. 7 в. на території Б. існувало напівлегендарна держава Монюл (за однією версією, населене аборигенами монпа, сповідали шаманізм, за іншою – було частиною Тибету). З 7 в. з Тибету приходить буддизм, збільшилася міграція тибетців. До 11 в. весь Б. був окупований тибетськими військами. Аж до 17 ст. на території Б. знаходилося безліч дрібних королівств (саме значуще – королівство Бумтханг). Прибулий з Тибету монах Нгаванг Намгьял об’єднав країну, створивши теократичну монархію.
Численні експедиції тибетських військ закінчилися невдачею. Була створена струнка адміністративна система, введений юридичний кодекс. У цей період було споруджено найбільшу кількість найбільших дзонгів (фортець-монастирів). Для уникнення міжусобиці і розколу про смерть монарха (1651) не повідомлялося понад півстоліття. До сер. 18 в. нові правителі визнавалися “тілесними” реінкарнації короля, до поч. 20 в. – Духовними. Однак з 1728 почалися внутрішні конфлікти, що полегшило проникнення Ост-Індської компанії (перша експедиція – 1772-73). В результаті численних успішних походів британських військ і підписання договорів (1774, 1841, 1865, 1910) Великобританія анексувала частину території Б. і встановила контроль над його зовнішньою політикою (за що виплачувалася щорічна субсидія). Юридично статус Б. Не був визначений.
Після декількох громадянських воєн до 1885 Б. був об’єднаний під владою Угуена Вангчука, лідера про-британської фракції. Новий правитель надав істотні посередницькі послуги Великобританії під час англо-тибетської війни. У 1907 система “реінкарнації” та подвійного управління була скасована, була створена спадкова монархія, і Угуен Вангчук став родоначальником династії. Його спадкоємець Джігме Вангчук (роки правління 1926-52) продовжив політику централізації і деякої модернізації – будівництво шкіл, доріг, розвиток торгівлі з Індією.
У 1949 Індія уклала з Б. договір, який визнав незалежність країни і що встановив “особливі відносини”. Зв’язки з Тибетом були припинені після входження його до складу КНР. У 1953 прийнятий королівський указ про створення законодавчої влади – Національних зборів, що отримав додаткові права в 1968-69. У 1965 утворений Королівський консультативна рада, до чиїх функцій входить надання рекомендацій королю з управління. У 1968 створено Раду міністрів (з 1998 король перестав бути його головою і делегував кабінету додаткові повноваження).
З 1961 введена система п’ятирічних планів (перші 10 років вони повністю фінансувалися Індією), почалося будівництво заводів і гідроелектростанцій (за допомогою Індії). З 1970-х рр. Б. поступово почав встановлювати дипломатичні відносини з іншими країнами.
Прийняті на рубежі 1980-90-х рр. закони (визнання тільки мови дзонг-ке, вимоги носити традиційний бутанських одяг, зачіски і дотримуватися буддійські звичаї та ритуали, обмеження на в’їзд громадян Індії) призвели до хвилювань серед осіб непальського походження та їх сутичок з армією. Влада звинувачує опозицію в “тероризмі”, ті вважають, що проводиться політика “бутанізаціі” і йде цілеспрямоване видавлювання осіб, відмінних у расовому та релігійному плані. З 1993 проходять офіційні Непал-бутан-ські переговори про біженців з Б.
У 1999 дозволено кабельне телебачення і користування Інтернетом. У 2001 утворений комітет з розробки Конституції. У 2002 її текст був переданий на розгляд короля.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)