ІСТОРИКО-ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС. МІСЦЕ І РОЛЬ МИТЦЯ В ЛІТЕРАТУРНОМУ ПРОЦЕСІ

– Історико-літературний процес – історичний розвиток національної, світової літератури, який можна розглядати як історію зміни літературних напрямів.

– Літературний напрям – стійка і повторювана в тому чи іншому періоді історичного розвитку літератури цілісна й органічно пов’язана сукупність основних особливостей літературної творчості, яка проявляється як у характері відбору явищ дійсності, так і у відповідних принципах добору засобів художнього відображення, зафіксованих у цілої низки письменників.

√ У межах одного літературного періоду може виступати кілька літературних напрямів, наприклад, у Просвітництві – класицизм, рококо, сентименталізм.

√ Розвиток літературного процесу визначається наступними художніми системами: творчий метод, стиль, жанр; спільність мотивів, тем та ідей; літературний напрям, течія, школа.

! І. П. Котляревський – зачинатель сучасної української літератури.

! Нова українська література, заснована!. П. Котляревським, пройшла періоди сентименталізму, романтизму. До Котляревського література проявилася у вигляді барокових творів.

! Т. Г. Шевченко – основоположник сучасної української літератури.

– Нова українська література – українська література XIX ст., яка базувалася на народній мові, що слугувала внутрішньою національною основою для її розвитку.

– Новітня українська література – література, яка починає формуватися на межі ХІХ-ХХ ст. і зумовлюється появою письменника з естетичною свідомістю нового типу, який критерій краси і правди намагався привести до гармонії.

√ Основні напрями української літератури:

– бароко (XVII-XVIII ст.);

– класицизм (XVIII-поч. XIX ст., не зміг вповні проявитися в українській літературі під впливом несприятливих історичних обставин);

– сентименталізм (др. пол. XVIII-поч. XIX ст.);

– романтизм (кін. XVIII-поч. XIX ст.);

– реалізм (др. пол. XIX ст.-поч. XX ст.);

– натуралізм (проявився в окремих творах);

– модернізм (кін. ХІХ-ХХ ст.);

– соцреалізм (XX ст., часи СРСР);

– постмодернізм (із 1980-х рр.).

√ Митець відіграє Панівну роль у розвитку літературного процесу і займає в ньому чільне місце, оскільки він:

– пропускає крізь себе “виклики часу”, робить висновки і акумулює їх у своїй творчості;

– виступає рупором епохи, змальовуючи образи, які є найбільш влучними для фіксування дійсності реальної або фантазійно-реальної;

– розвиває національну мову, фіксує нові мовні одиниці на сторінках власних творів, потверджує мовний матеріал, який існував дотепер;

– стаючи майстром слова, забезпечує наступним поколінням плацдарм для розвитку засобів письменства.

! Колись письменник Євген Концевич сказав про себе: “Я живу за принципом: якщо можеш не писати – не пиши. Пиши тоді, коли НЕ можеш НЕ писати”.




1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

ІСТОРИКО-ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС. МІСЦЕ І РОЛЬ МИТЦЯ В ЛІТЕРАТУРНОМУ ПРОЦЕСІ