Ірина Родніна
Про Ірину Родинний свого часу багато говорили, про неї писала преса, її боготворили. Вона була кумиром для мільйонів любителів фігурного катання. Вона дійсно була першою, найкращою, надзвичайно талановиту. І постійно радувала своїх фанатів все більш приголомшливими результатами.
Ірина народилася 12 вересня 1949. Вона – москвичка, жила на Таганці. Що цікаво, до вступу до школи Іра одинадцять разів перехворіла на запалення легенів і навіть була поставлена на облік в туберкульозний диспансер. Однак батьки допомогли дівчинці назавжди розпрощатися з хворобою. Батько Ірини був військовим, а мама – лікарем. Вони вирішили захопити : вою дочка фігурним катанням і в 1954 році привели її на каток. Там, у парку культури імені Прямікова, і почала своє сходження легендарна Ірина Родніна.
Спочатку катання для дівчинки було просто радістю, можливістю забути про свої недуги. Однак через якийсь час Іра зміцніла і полюбила фігурне катання. Першими тренерами Родинний були чехи – в 1963 році вони працювали за контрактом з ЦСКА. Минув рік, і Родніна несподівано опинилася під пильною увагою Станіслава Олексійовича Жука, який був упевнений, що рівних Ірині немає.
Пройшли роки наполегливих тренувань, і ось в 1969 році Родніна стає чемпіонкою Європи. Через місяць проходить чемпіонат світу, де Ірина знову на верхнього ступеня п’єдесталу пошани. У цей час її партнером був Олексій Уланов.
У парі з ним же Родніна виграє Олімпійські ігри – 1972 рік. Проходить три тижні, залишається один день до чемпіонату світу, а Іра несподівано падає з підтримки. У результаті – струс мозку і внутрішньочерепна гематома. Ірину відвозять до шпиталю, де вона не приходить в себе протягом двох годин. Поповзли чутки, що Уланов вирішив таким чином позбавитися від Родинний, щоб кататися зі своєю дружиною, Людмилою Смирновою, яка була на той час добре відомої фігуристкою. Словом, нібито Уланов впустив Ірину спеціально. Довести цього ніхто не зміг.
Тільки одне відомо : дійсно, Ірині подобався Уланов, як будь-якій жінці подобається впевнений, самодостатній чоловік.
Після розставання з Уланова Родніна протягом місяця не тренувалася, так як її мучили головні болі. Якось раз вона відпочивала в ліжку, слухаючи своїх улюблених “Бітлів” і перегортаючи Пушкіна. У цей час задзвонив телефон. Це був тренер Ірини. Він запропонував своїй підопічній під’їхати і подивитися на її нового напарника, якого він їй підшукав.
Ось так Іра і її напарник “написали” нову сторінку у своїй біографії. І вже в травні 1972 року вони з’явилися разом : Ірина Родніна і Олександр Зайцев.
Ірина потім згадувала : “Мені з ним було зручно кататися в парі. Я простягала руку і не оглядалася. Це приголомшливе почуття! Не озиратись. Даєш руку, а її підхоплюють. Завжди з тобою сила якась!”
Пройшов всього лише рік спільних тренувань, і, як винагороду, Ірина та Олександр стають переможцями чемпіонату Європи. Що цікаво, вперше за весь час існування фігурного катання було так багато поставлено найвищих балів – 6.0. Через місяць проводився чемпіонат світу, який проходив у Братиславі. І там Родніна з Зайцевим не підвели своїх шанувальників – вони знову стали першими. Навіть незважаючи на те, що під час їхнього виступу па короткій програмі раптово обірвалася музика.
У 1974 році Ірина вирішує порвати стосунки зі Станіславом Олексійовичем Жуком. Він представляється їй надто грубим і владним ; сама ж вона теж вже не дівчинка, а значить, може собі дозволити самостійно вибирати вчителів. Минуло багато років з того неприємного розриву, Родніна і Жук зустрілися. Поговоривши, вони пробачили один одному всі образи, проте до цих пір Ірина не любить згадувати часи, коли вона тренувалася під керівництвом Жука.
Хоча стався розрив зі старим тренером, Ірина та Олександр, знайшовши для себе нового наставника, продовжують упевнено лідирувати на всіх турнірах. Перші на чемпіонатах Європи і світу в 1975 році. Перші – на Олімпіаді в Інсбруку в 1976. Всі змагання, які проводилися протягом трьох наступних років, знову і знову підтверджували : Родинний і Зайцеву немає рівних ні в Європі, ні в світі.
З блискучою спортивною пари дует Родніна – Зайцев припинився в пару семейную.23 лютого 1979 у Ірини і Саші народився син, названий теж Олександром. Слід зазначити, що вагітність далася Ірині дуже важко: їй довелося вісім місяців з дев’яти провести в лікарні, в лежачому положенні.
Через рік відновлення після вагітності Ірина та Олександр виступають на Олімпіаді і знову стають чемпіонами, олімпійськими чемпіонами. Ірина вирішує піти з великого спорту. Однак слава ще довго її переслідує : крім преси, яка не перестає вихваляти улюбленицю мільйонів любителів фігурного катання, про Родинний пишуть і книгах, а її рекорди заносяться до Книги рекордів Гіннесса.
Ірина ж не хоче повертатися у великий спорт. Спочатку вона йде працювати в ЦК комсомолу, потім її запросили на тренерську роботу (старшим тренером) в “Динамо”. Працювали Ірина та викладачем в Інституті фізкультури.
І нот тут Родинний довелося зіткнутися з неприховано заздрістю недоброзичливців, які отруювали їй життя.
Та й у власного сімейного життя Ірині було дуже важливо розібратися. Несподівано для себе самої вона раптом зрозуміла, що закохалася. Ця неждана любов стала кінцем відносин з Зайцевим, послужила початком нескінченних сварок з мамою, яка не хотіла зрозуміти і прийняти такого захоплення доньки. Причому стосунки з матір’ю Ірина не зуміла налагодити аж до кінця її життя.
Однак все залишилося позаду, і на світ з’явилася друга дитина Родинний – дочка Олена. Сталося це в 1986 році. Цей рік став для Ірини не тільки роком щасливого кохання, а й роком розчарувань. Керівництво “Динамо” не захотіло тримати у себе Родніну, яка несподівано для багатьох вирішила випробувати ще раз радість материнства, і запропонувало їй написати заяву про звільнення за власним бажанням.
Батьком і чоловіком Родинний був представницький бізнесмен. У 1990 році Ірині прийшло з Американського міжнародного центру з фігурного катання запрошення на роботу. Ірина довго сумнівалася, чи варто рубати коріння, проте її чоловік наполіг на цьому. Родніна погодилася, тим більше що робота в Інституті фізкультури більше не приносила задоволення, та й серед колег – спортсменів зустрічалося багато таких, які ставилися до неї не завжди доброзичливо.
Було прийнято остаточно рішення – треба їхати. Ірина була щаслива, однак доля вирішила випробувати її на міцність характеру. Через рік Іра дізналася, що у її чоловіка з’явилася інша жінка. Вона не змогла пробачити його зраду. І почався якийсь кошмар, який тривав близько півтора років. Мало того, що Іра сама страждала, так ще й чоловік вирішив у що б то не стало забрати собі дочку. Відомо, що в Америці є закони, за якими діти до тринадцяти років не мають права залишатися самі вдома. Якщо ж цей закон порушується, то суд доручає виховання дітей тому з батьків, який може забезпечити догляд за дитиною. Чоловік Родинний наполіг, щоб ситуацію з дочкою взяла під контроль поліція, бо діти часто залишалися в будинку одні. Родинний потрібно було працювати, щоб забезпечити нормальне існування своїм дітям. Ірина була практично на порозі бідності. А чоловік все продовжував і продовжував вести судову тяжбу. Здавалося, що це ніколи не закінчиться. Часом Родинний хотілося обірвати своє життя, яка здавалася їй безглуздою насмішкою. Однак врятував її син Саша. Одного разу він зробив Ірині зауваження, що вона перестала стежити за собою, стала непривабливою. Це вивело її з трансу, в якому вона була вже довгий час. Родніна перестала себе жаліти і почала готуватися до повернення до життя.
До того ж допомогла і робота. У 1992 році в Міжнародному центрі з фігурного катання з’явилися чехи – фігуристи, які не уявляли собі іншого тренера, крім Родинний. Почалися наполегливі тренування, які у результаті привели молодих людей до золотих медалей – через три роки після знайомства з Родинний.
Все це призвело до різких змін у житті Ірини. Тепер вона придбала блискучу репутацію, її вмовляли попрацювати з парами в якості тренера. І знову сталося те, що сталося з нею в Радянському Союзі, – Родніна стала своєрідною червоною ганчіркою для своїх американських колег. Знову почалися інтриги, проте Ірина вже була готова до коему. Вона навчилася боротися з неприємностями, і не просто боротися, а перемагати. І все ж їй досі важко звикнути до зрадництва. Вона продовжує працювати, продовжує виховувати дітей. Їй вдалося підготувати чемпіонів Америки серед юніорів у парному катанні. Вона змогла домогтися рішення про будівництво “Льодового дому”, названого на її честь. Вона завжди мріяла про те, щоб побудувати таке місце, де люди могли б відпочити, а фігуристи почували себе, як вдома.
досягнення:
триразова олімпійська чемпіонка ;
десятиразова чемпіонка світу ;
одіннадцатікратний чемпіонка Європи.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)