Короткий переказ – За золотими вікнами зірок – ІРИНА ЖИЛЕНКО
ІРИНА ЖИЛЕНКО
В земному Києві нема для мене весен.
По осені – мій кожен день і крок.
А як у вас там, в Києві небеснім,
В земному Києві така стара я стала!
А вам Господь років не добавля.
Така ж яскрава посмішка у Алли!
Такий же чорний чуб у Василя!
В земному Києві – безмірність самоти.
Куди піти, коли нема Івана?
А там, за тим віконцем золотим,
Де є Іван,- там дім обітований.
Там вірші, чай і дим од сигарет.
Куди спішить? їм вічність вікувати.
Зарецький знов малює мій портрет.
А Стусові і вічність тіснувата…
Про щось земне замислився Кушнір.
Здригнулась чашка з недопитим чаєм.
Вони нам смерті не бажають, ні,
Але їм дуже нас не вистачає!
Як там Лукаш? Все грає в доміно?
Було в нім щось розгублено-дитяче.
А ти, Валерик? Чи тобі чутно, як мама плаче?
Хоч уві сні для неї оживи…
В земному Києві, повитому в жалобу,
Тепер уже нема таких, як ви, –
О лицарі печальної подоби!
Нема весни. Ніщо не процвіта –
Крім лицарів неситої утроби.
І, хоч потилиця у них крута, –
Я не зроблюсь ніколи мізантропом.
Бо ви були! А отже, все було:
Любов і подвиг,
Хрест і воскресіння…
Хай вічно світить лампа над столом
В небеснім Києві,
В небесній Україні.
Хай береже спочинок ваш Господь
Всю довгу-довгу, всю небесну вічність.
А я віршую…
Бо казав Світличний:
“Іриночко, без віршів не приходь..,”
Коментар
І. Жиленко говорить у вірші про два світи – земний і небесний. Вона згадує про друзів-поетів, митців, які пішли у вічність. Називає багатьох поіменно, відомих особистостей – Василя Стуса, Івани Світличного, Аллу Горську, Миколу Лукаша та інших. Це когорта митців, яким небайдужа була доля народу, і багато з них постраждали за свої переконання. Поетесі дуже не вистачає їхнього товариства, вона говорить, що “тепер уже нема таких, як ви, – о лицарі печальної подоби!” Настала пора “лицарів неситої утроби”, але “це не зробить її мізантропом” (людиноненависником), вона продовжуватиме творити, нести людям своє яскраве й задушевне слово.
Related posts:
- Скорочено – І СВІТЛА АЛЕЯ… ЗИМОВИЙ МОТИВ З ВІЗИТОМ ПІЧНИКА ЗА ЗОЛОТИМИ ВІКНАМИ ЗІРОК – ІРИНА ЖИЛЕНКО – 11 КЛАС В земному Києві нема для мене весен. По осені – мій кожен день і крок. А як у вас там, в Києві небеснім, В земному Києві така стара я стала! А вам Господь років не добавля. Така ж яскрава посмішка у Алли! Такий же чорний чуб у Василя! В земному Києві – безмірність самоти. Куди […]...
- За золотими вікнами зірок – ІРИНА ЖИЛЕНКО – скорочено В земному Києві нема для мене весен. По осені – мій кожен день і крок. А як у вас там, в Києві небеснім, За золотими вікнами зірок? В земному Києві така стара я стала! А вам Господь років не добавля. Така ж яскрава посмішка у Алли! Такий же чорний чуб у Василя! В земному Києві […]...
- Короткий переказ – Жар-Птиця – ІРИНА ЖИЛЕНКО ІРИНА ЖИЛЕНКО Сусідка моя – чарівниця – Годувала надвечір родзинками У клітці золоту Жар-Птицю З очима-намистинками. І як воно трапилось – хто його зна, Та тільки дверцят не замкнула вона. Рвонулась на волю чудесна Жар-Птиця. 1 враз освітилась казково столиця. Дорослим і дітям Яснішали лиця: “Як хороше жити Під сонцем Жар-Птиці!” І тільки ота трьохсотлітня […]...
- Короткий переказ – Гном у буфеті – ІРИНА ЖИЛЕНКО ІРИНА ЖИЛЕНКО Ти знаєш, у нашому домі, В старому буфеті, давно Живе мій добрий знайомий – Старенький буфетний Гном. Він знав ще дідуся хлоп’ям, А маму – малим дівчатком, Гукав пустунам: “Ая-яй!”, Слухняним давав шоколадки. Замкнувши буфет на гачок, Золотить на свята сервізи. Багріє його ковпачок За склом серед вазочок різних. Він любить какао пить, […]...
- Короткий переказ – Підкова – ІРИНА ЖИЛЕНКО ІРИНА ЖИЛЕНКО Була зима. Ішов зелений сніг. За ним – рожевий. Потім – фіалковий. І раптом протрюхикав на коні Дідусь Мороз. І загубив підкову. Та не просту. А золоту. Таким, На місяць схожим, серпиком лежала, – Аж розгубились в небі літаки, Кричали: “Мама!” – Й крильцями дрижали. А я знайшла. Сказала їй: – Світи Тут, […]...
- Зимовий мотив з візитом пічника – ІРИНА ЖИЛЕНКО – скорочено Душа земне переросла, Небесного ще не сягнула, Краєчок неба одгорнула На рівні серця і чола – Заплакала і геть пішла… Бо ще була душа мала. Рости ж так боляче і страшно А ми ж худобонька домашня – Нам треба хатнього тепла. […] Сусід (дарма, що інвалід) – Пічник, якого пошукати… Я радісно йому обід Збираю. […]...
- Жар-птиця – ІРИНА ЖИЛЕНКО – скорочено Сусідка моя – чарівниця – Годувала надвечір родзинками У клітці золоту Жар-птицю З очима – намистинками. Одного разу сусідка не замкнула клітку – і пташка вилетіла на волю. Летіла все вище, так гарно, так вільно, Як в найзолотішім, найкращім мультфільмі… Дорослим і дітям Яснішали лиця… Проте трьохсотлітня гава, яка себе називала Павою (старезна, без ока, […]...
- ЖАР-ПТИЦЯ – Ірина ЖИЛЕНКО (народилася 1941р.) – Я І СВІТ Ірина Володимирівна Жиленко народилася в м. Києві. Дитячі роки припали на страшний воєнний і післявоєнний час. Цей період у будь-кого асоціюється з темними й брудними кольорами, але творчість цієї поетеси, незважаючи ні на що, кольорова! Літературознавці вважають її твори найбагатшими на барви. Дослідники віршів поетеси навіть підрахували, що в її збірках назви кольорів ужито 1059 […]...
- Скорочено – ЖАР-ПТИЦЯ – ІРИНА ЖИЛЕНКО – 6 КЛАС Сусідка моя – чарівниця – Годувала надвечір родзинками У клітці золоту Жар-птицю З очима-намистинками. І як воно трапилось – хто його зна – Та тільки дверцят не замкнула вона. Рвонулась на волю чудесна Жар-птиця, І враз освітилась казково столиця. Летіла все вище, так гарно, так вільно, Як в найзолотішім, найкращім мультфільмі… Дорослим і дітям яснішали […]...
- ЖАР-ПТИЦЯ – ІРИНА ЖИЛЕНКО (1941 -2013) – Я І СВІТ Сусідка моя – чарівниця – Годувала надвечір родзинками У клітці золоту Жар-Птицю З очима-намистинками. І як воно трапилось – Хто його зна – Та тільки дверцят не замкнула вона. Рвонулась на волю чудесна Жар-Птиця, І враз освітилась казково столиця. Летіла все вище, так гарно, так вільно, Як в найзолотішім, найкращім мультфільмі. Дорослим і дітям Яснішали […]...
- ЖАР-ПТИЦЯ – ІРИНА ЖИЛЕНКО – ЗАГАДКОВА, ПРЕКРАСНА І СЛАВНА ДАВНИНА УКРАЇНИ Подумаймо разом Ти хоча б зрідка віриш казковим історіям, як справжнім? Тобі хочеться, щоб у реальному світі було так, як у казках, і все закінчувалося щасливо? Іноді людина прагне повірити в добрі й красиві чудеса, в існування загадкових істот – Домовика, Гнома, Жар-Птиці, Діда Мороза. Мабуть, не треба остерігатися таких бажань. Життя від цього стане […]...
- ПАВУЧОК – РУДИЙ БОЧОК – ІРИНА ЖИЛЕНКО – Жартівливі вірші – ГУМОРИСТИЧНІ ТВОРИ – У КРАЇНІ ГУМОРУ Якщо ти любиш пожартувати й посміятися, то із задоволенням читатимеш жартівливі вірші, гумористичні оповідання. У них поети за допомогою влучних слів відображають смішне в характері людини, життєвих явищах, роблять це дотепно й доброзичливо. ГУМОРИСТИЧНІ ТВОРИ Жартівливі вірші ІРИНА ЖИЛЕНКО Ірина Жиленко (1941-2013) – українська поетеса, письменниця. Народилася в Києві, дитинство пройшло на Черкащині. Перший вірш […]...
- ІРИНА ЖИЛЕНКО (1941 -2013) – Я І СВІТ Ірина Володимирівна Жиленко народилася 28 квітня 1941 року в Києві – У той рік почалася Велика Вітчизняна війна, але вона її не пам’ятає – була надто маленька. Перше, про що яскраво згадує, – повоєнний квартал неподалік від Ботанічного саду, затишок старих київський дворів, мансарди й дерев’яні веранди. Іринка змалку росла без батька, виховували її мама […]...
- Ірина Жиленко (Народилася 1941 року) – Я І СВІТ Яка вона, Ірина Жиленко? Невисокого зросту, з очима, веселими й печальними водночас, здивована дівчинка і зріла мудра жінка в одній іпостасі, зі школярською стрижкою, в якій поблискує сивина. А ще – емоційна та іронічна, усміхнена і печальна, наївна і прозірлива, проста й оптимістична, як сама Поезія – такою знають її люди. Рідне місто Ірини Володимирівни […]...
- ГНОМ У БУФЕТІ – ІРИНА ЖИЛЕНКО (1941 -2013) – Я І СВІТ Ти знаєш, у нашому домі, В старому буфеті, давно Живе мій добрий знайомий – Старенький буфетний гном. Він знав ще дідуся хлоп’ям, А маму – малим дівчатком, Гукав пустунам: “Ай-яй!”, Слухняним давав шоколадки. Замкнувши буфет на гачок, Золотить на свята сервізи. Багріє його ковпачок За склом серед вазочок різних. Він любить какао пить, Смоктати м’ятні […]...
- ГНОМ У БУФЕТІ – Ірина ЖИЛЕНКО (народилася 1941р.) – Я І СВІТ Ти знаєш, у нашому домі, В старому буфеті, давно Живе мій добрий знайомий – Старенький буфетний гном. Він знав ще дідуся хлоп’ям, А маму – малим дівчатком, Гукав пустунам: “Ай-яй!”, Слухняним давав шоколадки. Замкнувши буфет на гачок, Золотить на свята сервізи. Багріє його ковпачок За склом серед вазочок різних. Він любить какао пить, Смоктати м’ятні […]...
- Ірина Жиленко. Гном у буфеті Мета: продовжити знайомити учнів із творчістю І. Жиленко, допомогти здійснити ідейно-художній аналіз вірша “Гном у буфеті”, знаходити і пояснювати художні засоби; розвивати культуру зв’язного мовлення, увагу, спостережливість, уміння творчо мислити, робити власні висновки; формувати кругозір, світогляд учнів; виховувати почуття дружби, вміння бачити красу навколо, цінувати доброту, прищеплювати повагу до творчості І. Жиленко, інтерес до наслідків […]...
- Скорочено – ПІДКОВА – ІРИНА ЖИЛЕНКО – 6 КЛАС Була зима. Ішов зелений сніг. За ним – рожевий. Потім – фіалковий. І раптом протрюхикав на коні Дідусь Мороз. І загубив підкову. Та не просту. А золоту. Таким, На місяць схожим, серпиком лежала, – Аж розгубились в небі літаки, Кричали: “Мама!” – Й крильцями дрижали. А я знайшла. Сказала їй: – Світи Тут, на вікні. […]...
- І світла алея – ІРИНА ЖИЛЕНКО – скорочено І світла алея Веде до стрімкої води. Поезія побудована на риторичних запитаннях, за допомогою яких підкреслюється особливий внутрішній стан ліричної героїні: Скажи мені, де я? І звідки ця легкість ходи? Засипаний квітом Будиночка сонячний дах. […] Гроза відкотилась… І змиті дощем на зорі, В мені засвітились Акацій стрункі ліхтарі. І світла алея… І пляж, і […]...
- Гном у буфеті – ІРИНА ЖИЛЕНКО – скорочено Ти знаєш, у нашому домі, В старому буфеті, давно Живе мій добрий знайомий – Старенький буфетний гном. Він знав ще дідуся хлоп’ям, А маму – малим дівчатком, Гукав пустунам: “Ай-яй!”, Слухняним давав шоколадки. Гном у багряному ковпачку золотить на свята сервізи. Він любить какао пить, Смоктати м’ятні гостинці. Так довго і солодко спить В старій […]...
- Скорочено – ГНОМ У БУФЕТІ – ІРИНА ЖИЛЕНКО – 6 КЛАС Ти знаєш, у нашому домі, В старому буфеті, Давно живе мій добрий знайомий – Старенький буфетний гном. Він знав ще дідуся хлоп’ям, А маму – малим дівчатком, Гукав пустунам: “Ай-яй!, Слухняним давав шоколадки. Замкнувши буфет на гачок, Золотить на свята сервізи. Багріє його ковпачок За склом серед вазочок різних. Він любить какао пить, Смоктати м’ятні […]...
- ПІДКОВА – ІРИНА ЖИЛЕНКО (1941 -2013) – Я І СВІТ Була зима. Ішов зелений сніг. За ним – рожевий. Потім – фіалковий. І раптом протрюхикав на коні Дідусь Мороз. І загубив підкову. Та не просту. А золоту; Таким, На місяць схожим, серпиком лежала, – Аж розгубились в небі літаки, Кричали: “Мама!” – Й крильцями дрижали. А я знайшла. Сказала їй: – Світи Тут, на вікні. […]...
- ІРИНА ЖИЛЕНКО. ПАВУЧОК – РУДИЙ БОЧОК – Гумористичні твори – У КРАЇНІ ГУМОРУ Мета: ознайомити учнів із творчістю української поетеси Ірини Жиленко, з її віршем “Павучок – рудий бочок”; удосконалювати навички свідомого виразного читання поетичних творів; учити аналізувати прочитане, правильно інтонувати читання відповідно до настрою твору; розвивати зв’язне мовлення школярів, образне мислення, творчу уяву; виховувати любов до художнього слова. Хід уроку I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ II. МОВЛЕННЄВА РОЗМИНКА (див. […]...
- ПІДКОВА – Ірина Жиленко (Народилася 1941 року) – Я І СВІТ Була зима. Ішов зелений сніг. За ним – рожевий. Потім – фіалковий. І раптом протрюхикав на коні Дідусь Мороз. І загубив підкову. Та не просту. А золоту. Таким, На місяць схожим, серпиком лежала, – Аж розгубились в небі літаки, Кричали: “Мама!” – Й крильцями дрижали. А я знайшла. Сказала їй: – Світи Тут, на вікні. […]...
- ПІДКОВА – ІРИНА ЖИЛЕНКО – ЗАГАДКОВА, ПРЕКРАСНА І СЛАВНА ДАВНИНА УКРАЇНИ Була зима. Ішов зелений сніг. За ним – рожевий. Потім – фіалковий. І раптом протрюхикав на коні Дідусь Мороз. І загубив підкову. Та не просту. А золоту. Таким, На місяць схожим, серпиком лежала, – Аж розгубились в небі літаки, Кричали: “Мама!” – Й крильцями дрижали. А я знайшла. Сказала їй: – Світи Тут, на вікні. […]...
- Ірина Жиленко. Жар-птиця. Поетичні роздуми про красу, про те, що може врятувати сучасний світ Мета: ознайомити учнів із життям і творчістю письменниці; допомогти їм зрозуміти ідейно-художню цінність твору; удосконалювати навички виразного, усвідомленого читання і коментування змісту поезії; розвивати культуру зв’язного мовлення, увагу, спостережливість; виховувати вміння бачити красу навколо себе. Тип уроку: урок засвоєння нових знань. Засоби навчання: підручник, портрет І. Жиленко, збірки її творів, ілюстрації із зображенням Жар-птиці, проектор. […]...
- Ірина Жиленко. Підкова, Гном у буфеті. Поетичні роздуми про дружбу, доброту, красу, про людське щастя і шляхи до нього Мета: розвивати вміння коментувати зміст поезії, знаходити і пояснювати яскраві художні образи, культуру зв’язного мовлення, увагу, спостережливість, уміння творчо мислити, робити власні висновки; формувати світогляд учнів; виховувати почуття дружби, вміння бачити красу навколо, цінувати доброту, прищеплювати повагу до творчості І. Жиленко, інтерес до наслідків власної праці. Тип уроку: урок засвоєння нових знань. Засоби навчання: підручник, […]...
- Ірина Жиленко. Жар-Птиця, Підкова. Поетичні роздуми про дружбу, доброту, красу, про людське щастя і шляхи до нього, про те, що може врятувати сучасний світ Мета: ознайомити учнів із творчістю Ірини Жиленко, допомогти усвідомити ідейно-художню цінність її поезій, формувати уявлення про світ дитинства як вічне джерело сили, натхнення, мрій, фантазій; розвивати навички виразного та усвідомленого читання поезій, коментування їхнього змісту; вміння висловлювати власні роздуми про щастя і шляхи до нього, про цінності, які потрібно берегти в сучасному світі; виховувати вміння […]...
- ПІДКОВА – Ірина ЖИЛЕНКО (народилася 1941р.) – Я І СВІТ Була зима. Ішов зелений сніг. За ним – рожевий. Потім – фіалковий. І раптом про трюхикав на коні Дідусь Мороз. І загубив підкову. Та не просту. А золоту. Таким, На місяць схожим, серпиком лежала, – Аж розгубились в небі літаки, Кричати: “Мама!” – Й крильцями дрижати. А я знайшла. Сказала їй: – Світи Тут, на […]...
- ГНОМ У БУФЕТІ – Ірина Жиленко (Народилася 1941 року) – Я І СВІТ Ти знаєш, у нашому домі, В старому буфеті, давно Живе мій добрий знайомий – Старенький буфетний гном. Він знав ще дідуся хлоп’ям, А маму – малим дівчатком, Гукав пустунам: “Ай-яй!”, Слухняним давав шоколадки. Замкнувши буфет на гачок, Золотить на свята сервізи. Багріє його ковпачок за склом Серед вазочок різних. Він любить какао пить, Смоктати м’ятні […]...
- ГНОМ У БУФЕТІ – ІРИНА ЖИЛЕНКО – ЗАГАДКОВА, ПРЕКРАСНА І СЛАВНА ДАВНИНА УКРАЇНИ Ти знаєш, у нашому домі, В старому буфеті, давно Живе мій добрий знайомий – Старенький буфетний Гном. Він знав ще дідуся хлоп’ям, А маму – малим дівчатком, Гукав пустунам: “Ая-яй!”, Слухняним давав шоколадки. Замкнувши буфет на гачок, Золотить на свята сервізи. Багріє його ковпачок За склом серед вазочок різних. Він любить какао пить, Смоктати м’ятні […]...
- Короткий переказ – Тарас Бульба в Києві – ПАВЛО ГЛАЗОВИЙ ПАВЛО ГЛАЗОВИЙ В темну нічку-петрівочку1 Сон мені приснився, Що славетний Тарас Бульба В Києві з’явився. Іде козак Хрещатиком, Іде, бадьориться. – Яка ж, – каже, – у нас гарна Та пишна столиця! Хотів би я поїздити, На все подивиться. Якби дали ту карету, Що без коней мчиться. Ой не ходив козак славний Вчитися до бурси2, […]...
- Короткий переказ – Зав’язь – ГРИГІР ТЮТЮННИК ГРИГІР ТЮТЮННИК Дід Лаврін питає онука, куди це той налагодився, і підсміюється, ніби її справді щось про нього знає. А що тут такого, що хлопець нову сорочку надів і волосся на голові прислинив, – може, він на збори готується. У хаті потемніло, не видно й цвілі по кутках. Картопля паростками біліє – у землю проситься. […]...
- Короткий переказ – До французького шансоньє – ОЛЕКСАНДР ІРВАНЕЦЬ Це є поезія найвища, Це є найвища простота, Коли передаються вірші, Як поцілунки – з усі в уста. Твої пісні легкі і світлі (їх так сприймають слухачі), Та пам’ятай – у цьому світі Є свистуни і стукачі. А ти – гітара, гілка з дерева, І ти сьогодні на кону. Скажи, кому твоя заревана Душа потрібна, […]...
- Короткий переказ – Доля – ТАРАС ШЕВЧЕНКО – ЛІТЕРАТУРА УКРАЇНСЬКОГО РОМАНТИЗМУ – ПОЕТИ-РОМАНТИКИ ТАРАС ШЕВЧЕНКО Ти не лукавила зо мною, Ти другом, братом і сестрою Сіромі стала. Ти взяла Мене, маленького, за руку І в школу хлопця одвела До п’яного дяка в науку. “Учися, серденько, колись З нас будуть люде”,- ти сказала. А я й послухав, і учивсь, І вивчився. А ти збрехала. Які з нас люде? Та […]...
- Короткий переказ – Думка – ТАРАС ШЕВЧЕНКО ТАРАС ШЕВЧЕНКО Тече вода в синє море. Та не витікає; Щука козак свою долю, А долі немає. Пішов козак світ за очі; Грає синє море. Грає серце козацькеє, А думка говорить: “Куди ти йдеш, не спитавшись? На кого покинув Батька, неньку старенькую, Молоду дівчину? На чужині не ті люде, – Тяжко з ними жити! Ні […]...
- Короткий переказ – Пісня мандрівного спудея – ЮРІЙ АНДРУХОВИЧ Слова: Юрій Андрухович Обробка слів, переклад: Мертвий півень Агов мої маленькі Чортенята! З-під свити я вас випущу на світ Туди, де кров з любов’ю Черленяться, Де пристрастей і пропастей Сувій… Я – ваш отець, тож будьте мені Вірні! (які невірні рими в голові!), Але коли до серця входять вірші Прекрасні, наче крила голубів, Які тоді […]...
- Короткий переказ – Запросини – ВОЛОДИМИР ПІДПАЛИЙ – СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ ВОЛОДИМИР ПІДПАЛИЙ У холодному небі Золотий човен Із хмари на хмару, На хмару із хмари – І на місці… Я розкажу тобі таке, Чого не зможе інший, Бо таємницею володіємо Я та ніч… Там, Де три гори зійшлися, Там, Де три ріки злилися, Там, Де три шляхи зв’язалися, Стоїть хатка. А в тій хатці За […]...
- Короткий переказ – Минають дні, минають ночі – ТАРАС ШЕВЧЕНКО – СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ ТАРАС ШЕВЧЕНКО Минають дні, минають ночі, Минає літо. Шелестить Пожовкле листя, гаснуть очі, Заснули думи, серце спить, І все заснуло, і не знаю, Чи я живу, чи доживаю, Чи так по світу волочусь, Бо вже не плачу й не сміюсь… Доле, де ти! Доле, де ти? Нема ніякої; Коли доброї жаль, боже, То дай злої, […]...
- Короткий переказ – Астролог – ЮРІЙ АНДРУХОВИЧ У нього палка потреба, У нього жадання слізне: Окраєць нічного неба Піймати у фокус лінзи… Бо він живе на горищі, А там сутерени вищі: У сутінках – мерехтіння І сонце межує з тінню. Він дивиться тільки вгору, І небо лоскочуть вії, Коли в полудневу пору Від кухні смаженим віє. Над містом літають птахи, А поруч […]...