Імунологічна пам’ять

При повторній зустрічі з антигеном організм в нормі формує вторинний імунну відповідь – більш активну і швидку імунну реакцію. Цей феномен отримав назву імунологічної пам’яті. Імунологічна пам’ять має високу специфічність для конкретного антигену, поширюється як на гуморальну, так і клітинну ланку імунітету, обумовлена ​​В – і Т-лімфоцитами і тривало зберігається роками. Імунологічна пам’ять – надійна гарантія захисту організму від повторних антигенних інтервенцій.

Існує два механізму формування імунологічної пам’яті. Один з них передбачає тривале збереження антигену в організмі, що підтримує в напрузі імунну систему. Цьому є безліч прикладів: інкапсульований збудник туберкульозу, персистирующие віруси кору, поліомієліту, вітряної віспи та деякі інші патогени. Ймовірно також наявність довгоживучих дендритних АПК, здатних довго зберігати і презентировать антиген.

Інший механізм передбачає утворення спеціальних клітин імунологічної пам’яті в процесі розвитку в організмі продуктивного імунної відповіді. Ці клітини відрізняються високою специфічністю до конкретної антигенної детермінанті і великою тривалістю життя (до 10 років). Вони активно рециркулируют в організмі, розподіляючись в тканинах і органах, що забезпечує постійну готовність імунної системи реагувати на повторний контакт з антигеном по вторинному типу.

Феномен імунологічної пам’яті широко використовується в практиці вакцинації людей для створення напруженого імунітету і підтримки його дітельності час на захисному рівні. Здійснюють це 2-3-кратними щепленнями при первинної вакцинації та періодичними повторними введеннями вакцинного препарату – ревакцинациями (див. Розділ 14).

Однак феномен імунологічної пам’яті має і негативні сторони. Наприклад, повторна спроба трансплантувати вже одного разу відторгнуту тканину викликає швидку і бурхливу реакцію – криз відторгнення.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Імунологічна пам’ять