Імунокорекція

Імунокорекція – це розділ клінічної імунології, який вивчає способи і методи профілактики і лікування хвороб або станів (імунодефіцитів), пов’язаних з порушенням функції імунної системи.

Препарати, що впливають на імунний статус і придатні для імунокорекції, називають імуномодуляторами.

До теперішнього часу відомі сотні імуномодуляторів, які застосовуються у медицині.

Мета оптимальної імунокорекції – спрямований вплив на здатність організму до імунної відповіді, тобто на активацію або пригнічення активності імунної системи залежно від показань.

Наприклад, для створення імунітету до збудників інфекційних хвороб, імунну систему активують за допомогою вакцин, а пасивний імунітет створюють введенням сироваток або імуноглобулінів. При алергічних станах та деяких імунопатологічних процесах необхідно придушити імунну систему, тому застосовують імунодепресанти. Вони ж використовуються при трансплантації органів і тканин. Особливого значення набуває антигенспецифічна стимуляція або супресія.

Оскільки існують певні обмеження з клінічного застосування, основним підходом до лікування залишається неспецифічна корекція.

Загальним принципом імунокорекції є її проведення на тлі повноцінного харчування, прийому вітамінів, мікро – і макроелементів.

Основні принципи імунокорекції:
    – імунотерапію застосовують тільки після визначення стану імунної системи, тобто імунного статусу і виявлення недостатнього функціонування ланки імунітету; – імунотерапію обов’язково призначають при порушеннях імунного статусу, що супроводжуються клінічними симптомами; – в процесі імунотерапії необхідно стежити за станом імунного статусу в динаміці; – використовувати імуномодулятори для профілактики тих впливів, які можуть викликати імунодефіцити (екологічні, соціальні та інші Фактори).

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Імунокорекція