Специфічний імунітет

Специфічний імунітет – спосіб захисту організму від живих тіл і речовин, що несуть в собі ознаки генетичної чужорідності. Він забезпечується імунною системою – сукупністю лімфоїдних органів, тканин і клітин, макрофагами разом з продуктами їх життєдіяльності. Ці органи називаються імунокомпетентними. Специфічний імунітет проявляється в імунній відповіді, який здійснюється двома системами.

    Т-система забезпечує клітинний противірусний і протипухлинний імунітет. B-система формує гуморальний антибактеріальний імунітет.
Т-система імунітету:
    Тимус; Тімусзалежні клітини (Т-лімфоцити); Антигенроспізнаючі рецептори на поверхні Т-лімфоцитів; Група регуляторних молекул – цитокіни.

Значення тимуса в Т-системі імунітету полягає в тому, що в ньому відбуваються проліферація, дозрівання, диференціювання тімусозалежних Т-лімфоцитів.
Зрілі Т-лімфоцити:

    Т-кілери (цитотоксичні лімфоцити). Вони є ефекторними і безпосередньо здійснюють захисну функцію; Т-супресори виконують регуляторну функцію, регулюють інтенсивність імунної відповіді за рахунок придушення активності Т-хелперів. Вони запобігають розвитку аутоімунних реакцій і забезпечують несприйнятливість матері до батьківських антигенів, дають можливість плоду вижити; Т-хелпери – імунорегуляторні клітини, вони не здійснюють кінцевих ефекторних функцій, необхідні для розвитку імунної відповіді Т-кілерами і В-лімфоцитами. Периферичні органи Т-системи імунітету.

Зрілі Т-лімфоцити надходять в лімфатичні вузли, селезінку. Контакт Т-лімфоцитів з антигеном може відбуватися:

    У регіонарних лімфатичних вузлах, якщо антиген проникає через покривні бар’єрні тканини; В селезінці, якщо антиген знаходиться в крові; У брижових лімфатичних вузлах при проникненні антигену через слизову ШКТ.

У периферичних органах відбувається другий етап диференціювання Т-лімфоцитів – імуногенез. При першому контакті антигену з Т-лімфоцитами антиген взаємодіє з рецепторами потрібної специфічності. Це призводить до стимуляції ділення і диференціювання. Усі дочірні клітини, що відбулися з однієї імунокомпетентної клітини, сенсибілізовані антигеном, реагують з одним і тим же антигеном – утворюється клітинний клон Т-лімфоцитів. В організмі дорослої людини є клітинні клони приблизно до 106-107 різних антигенів.

В-система імунітету:
    Кістковий мозок – джерело клітин, що продукують антитіла (Β-лімфоцити); Власне В-лімфоцити; Набір різних антитіл – імуноглобулінів.

Антиген – це речовина, здатна викликати реакції набутого імунітету. Антигеном може бути не всяка речовина, а лише та, яка чужеродно макромолекулярна і має стійку хімічну структуру.

Антитіла – специфічні сполуки, що утворюються при впровадженні антигену. Антитіла називають імуноглобулінами.

При проникненні антигену і досягненні його достатньої концентрації в лімфоїдній тканині розвиваються процеси, що призводять до накопичення в крові специфічних антитіл. При первинній відповіді процес накопичення проходить в три етапи:

    Латентна фаза – інтервал часу до появи перших антитіл; Фаза зростання – швидке збільшення кількості антитіл до максимально можливих величин; Фаза зниження – загасання відповіді.

При повторному попаданні антигену в організм вироблення антитіл відбувається швидше за рахунок клітин пам’яті від першої імунізації. В-лімфоцити дозрівають в кістковому мозку і лімфатичних фолікулах кишечника. Зрілі В-лімфоцити діляться на В1-лімфоцити, які забезпечують синтез імуноглобуліну класу М без допомоги Т-хелперів, В2-лімфоцити (на мембрані розташовуються рецептори імуноглобулінів всіх 5 класів, що сприяє їх синтезу за допомогою Т-хелперів і макрофагів).

Основна функція В-лімфоцитів – гуморальна відповідь на тімусозалежні антигени. Зрілі В-лімфоцити надходять у кров, звідти в периферичні лімфоїдні органи. У лімфатичних вузлах В-лімфоцити знаходяться в стані спокою, складаючи 35% всіх лімфоцитів. Найбільша кількість В-лімфоцитів знаходиться в селезінці.

Гуморальна ланка імунної відповіді

Гуморальна відповідь забезпечується взаємодією 3 видів клітин:

    Макрофагів; Т-хелперів; В2-лімфоцитів.

Антиген надходить у кров і накопичується в периферичних лімфоїдних органах. Тут антигени взаємодіють з макрофагами, які можуть бути:

    Антигенпереробними (знищують об’єкт); Антигенпредставляючими (здійснюють процесинг – представляють антиген Т-хелперів і В-лімфоцитів, переробляють антиген до форми, доступної для В – і Т-лімфоцитів).

При повторному потраплянні в кров антигену специфічне антитіло утворює з ним комплекс “антиген – антитіло”, який запускає неспецифічні гуморальні і клітинні механізми захисту.

Клітинні ланки імунної відповіді

Проникаючий в організм антиген переробляється фагоцитами, в результаті процесингу активізується цитотоксичний Т-кілер, який має цитолітичний білок порфирін, який, проникаючи в клітину-мішень, руйнує її шляхом осмотичного шоку. Т-кілери виділяють лімфокіни, завдяки яким підвищується чутливість макрофагів до конкретних клітин. Т-кілери виділяють активні форми кисню, які, проникаючи в цитоплазму клітини-мішені, викликають її загибель.

Клітинна відповідь Т-кілерів здійснюється щодо клітин-мішеней, уражених вірусом, клітин пухлини, клітин трансплантанта при тканинній Несумісності донора та реципієнта.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Специфічний імунітет