Демони всередині людини

Античні трагіки розкрили світ людської суб’єктивності, тобто сферу людських переживань. У людини є розум, воля і емоції. Але що парадоксально: вони зовсім не перебувають у стані гармонії. Навпаки, ми отримуємо більш повне уявлення про психіку тільки тоді, коли відчуваємо внутрішні колізії, боротьбу інтелекту, переживань і людської волі.
Перечитаємо трагедію Есхіла (525-456 до н. е.) “Прикутий Прометей”. Її відносять до 460-450 рр. до н. е. Прометей – бог, пройнятий добротою до людей. Розум підказує цього титану, що Зевс не помилує його вчинок. Адже він передав вогонь людям. Однак Прометей сповнений співчуття до них. Він їх шкодує. Тому виступає проти Зевса. Це означає, що він виявляє волю. Розум, почуття і воля, точно демони, розтягують героя в різні боки. Що ж говорити про звичайний смертному?
Звернемося до трагедії давньогрецького драматурга Евріпіда (485-406 до н. е.) “Медея”. У давньогрецькій міфології дочка царя Колхіди наділена даром чарівництва. В Колхіду приїхав Ясон, щоб роздобути золоте руно. Медея полюбила героя. За допомогою чарівного зілля вона допомогла йому зробити подвиг. Потім вона бігла з Ясоном. На батьківщині героя Медея стала його дружиною і народила синів. Однак Ясон охолов до дружини і зібрався одружуватися на дочці коринфського царя. Що робити бідній жінці? Адже заради нього вона покинула батьківщину, залишилася на чужині без любові і опори. Як міг Ясон піти на таке зрада? Невже боги не покарають лиходія?
Можна, звичайно, змиритися, пробачити… Але ж Медея – дитя свого часу. Вона розмірковує над тим, як змусити здригнутися серце Ясона. Немає виходу. Медея вирішується вбити своїх синів. Значить, вона за вдачею кат… Ні, рідна кров дорожче їй самій її життя. Розум підказує: це безумство… Але почуття диктують інше: не може злочин залишитися без відплати. Знову і знову збирає Медея залишки власної волі. І ось вона зважилася…
Звичайно, спостерігаючи за подіями з іншої епохи, можна засудити Медею. Ні б змиритися, піти від гріха… Але ж Медея язичниця. Немає ще на Землі християнства. Є закон совісті – злочин заслуговує жорстокої кари. Героїня античної трагедії не уражена ненавистю чи байдужістю до власних нащадкам. До жахливому вчинку вона йде болісно і здійснює його, лише вичерпавши всі інші ресурси.
Що ж виходить – про світ людської психіки можна судити за різними мірками? У стародавніх греків знаходимо перші прозріння про душу. Вони вже розуміють, що людські терзання неминучі. Усвідомлюють, що немає гармонії всередині людини. Його долають кошмари, несамовитість, криваві жадання. Він намагається впоратися з ними, відшукати вихід. Але як важко подолати людські пристрасті!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Демони всередині людини