Порівняльний аналіз поведінки тварин і людини
Свідомість – вищий рівень розвитку психіки, властивий тільки людині. Передісторію розвитку людської свідомості становить тривалий і складний процес розвитку психіки тварин. Проте активність і психіка навіть самих високоорганізованих тварин якісно відрізняється від людської діяльності і людської свідомості.
По-перше, активність тварин є інстинктивно-біологічної, тобто не виходить за межі природних умов їх життя. Вона може здійснюватися лише стосовно предметів життєвих, біологічних потреб або до властивостей і речам, пов’язаним з їх задоволенням. В силу цього можливості психічного відображення навколишньої дійсності обмежені колом біологічних потреб.
По-друге, мову тварин принципово відрізняється від мови людини. Мова тварин являє собою складну систему сигналів, за допомогою яких вони можуть передавати один одному інформацію про біологічно значущих подіях. Його найважливіша відмінність полягає у відсутності семантичної функції: елементи мови тварин не позначав зовнішні предмети, їх властивості і відносини – вони пов’язані з конкретною ситуацією і служать конкретним біологічним цілям. Іншою відмінністю мови тварин є генетична фиксированность, в результаті якої він являє собою закриту систему з обмеженим числом сигналів. Мова людини – відкрита система, він безперервно розвивається і збагачується. Кожна тварина від народження знає мову свого виду, людина освоює свою мову протягом усього життя.
По-третє, тварини живуть за біологічними законами. Багато хто з них об’єднуються в співтовариства, в яких складаються досить складні форми взаємодії між особинами. Характерною рисою тварин спільнот є ієрархія їх членів. Особини більш високих рангів мають більший “авторитет”: їм підпорядковуються, їх наслідують і т. д. У деяких співтовариствах існує чіткий розподіл функцій, наприклад в бджолиній сім’ї специфічні обов’язки виконуються маткою, робочими бджолами і трутнями. Проте всі форми групової поведінки тварин підпорядковані виключно біологічним цілям і законам, вони закріплювалися природним відбором, в ході якого фіксувалися тільки ті форми, які забезпечували вирішення основних біологічних завдань: харчування, самозбереження і розмноження. Людина як в індивідуальній, так і в суспільному житті вийшов з влади біологічних законів і з певного моменту свого розвитку став підпорядковуватися законам соціальним.
По-четверте, тварини використовують знаряддя, навіть виготовляють і вдосконалюють їх, проте якими б високоорганізованими ні були тварини, вони не здатні виготовляти знаряддя з іншого знаряддя. Виготовлення знаряддя за допомогою іншого предмета означало відділення дії від біологічного мотиву і тим самим появу нового виду діяльності – праці, що передбачало надалі поділ праці. Ніщо з перерахованого не властиво твариною. Вони використовують знаряддя тільки в біологічних цілях і в конкретних ситуаціях і ніколи не вступають у відносини один з одним з приводу використання цих знарядь. Таким чином, у тварин відсутні закріплення, накопичення і передачі досвіду поколінь у матеріально закріпленої формі.
Саме колективна праця зробив можливим походження людської свідомості. Всяка праця передбачає вживання та виготовлення знарядь, а також поділ праці. Різні члени колективу починають виконувати різні операції, при цьому одні операції відразу приводять до біологічно корисного результату, а інші такого результату не дають, тобто є біологічно безглуздими. Відбувається поділ предмета діяльності та її мотиву, об’єднуючим фактором при цьому виступають спільна діяльність і складаються в ній відносини між людьми. Таким чином, основу діяльності людини складають соціальні зв’язки та закономірності.
Виникнення трудової діяльності докорінно змінило ставлення людини до навколишнього середовища: людина почала впливати на природу і перетворювати її. Завдяки праці людина змінювала не тільки навколишній світ, а й самого себе. Розвиток трудової діяльності вело до розвитку головного мозку, органів діяльності людини і органів чуття. У свою чергу розвиток мозку та органів чуття мало вплив на вдосконалення праці. У процесі трудової діяльності закріплювалася і розвивалася функція руки, яка набувала велику рухливість і спритність. Рука ставала не тільки органом хапання, а й органом активного пізнання.
Другим поряд з трудовою діяльністю чинником розвитку свідомості є мова, яка виникла в процесі спільного виконання трудових дій. Перші слова, очевидно, виконували указ і організуючу функції, але потім, закріплюючись за цілим класом східних дій і предметів, слово стало виділяти їх загальні стійкі властивості, в слові почали фіксуватися результати пізнання. Ускладнення форм праці призводило до ускладнення мови, а розвиток мови сприяло кращому взаєморозумінню людей у процесі спільної діяльності і робило можливою передачу досвіду від однієї людини до іншої, від одного покоління до іншого.
Таким чином, свідомість соціально за походженням. Виникнення свідомості відбувається в умовах активного впливу на природу за допомогою знарядь, тобто свідомість являє собою форму активно-пізнає відображення. І нарешті, свідомість людини не є щось застигле і незмінне, воно трансформується в тісній залежності від способу та умов життя. Історія психіки є відображенням історії самого життя і підпорядковується її загальним законам.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)