Виховання молодої людини суспільством. Образ Растіньяка – РОМАН “БАТЬКО ГОРІО” – Оноре де Бальзак 1799 – 1850
З образом Ежена Растіньяка в роман увійшла тема молодої людини в буржуазному суспільстві. Основний зміст цієї теми, що стала однією з центральних у “Людській комедії”, – показ того, як суспільство, засноване на “принципі вигоди”, розбещує молоду людину, яка досягає життєвого успіху ціною моральної деградації. Ежен Растіньяк є тим героєм “Людської комедії”, у якому ця тема, весь комплекс проблем і колізій, з нею пов’язаних, втілилися найбільш повно й переконливо. Слід зазначити, що Растіньяк є одним з найвідоміших героїв Бальзака, а його ім’я стало загальним для певного типу людей – розумних, успішних кар’єристів, не надто розбірливих у засобах досягнення мети й не позбавлених разом з тим певних симпатичних рис.
Nota Bene. Однак у романі “Батько Горіо” показано лише становлення Ежена Растіньяка, його прощання з ілюзіями молодості, не позбавлене драматизму моральне переродження. Про зрілого Растіньяка, кар’єриста й цинічного лицаря наживи, читач дізнається з інших творів “Людської комедії”, де він уже не виступає центральним героєм. У романі “Батько Горіо” Растіньяк ще не сповідує “релігію грошей”, вони ще не стали його заповітною метою. На цьому етапі гроші для нього виступають необхідністю, втіленою в життєвих обставинах і потребах, невмолимою зовнішньою силою, тим “фатумом” сучасності, про який ішлося вище.
Виходець із аристократичної, але збіднілої родини з Південної Франції Ежен Растіньяк отримав відповідне виховання, та й від природи був людиною не злою і не користолюбною. Тут варто зазначити, що історія Растіньяка, подана в романі “Батько Горіо”, вплітається в генеральну тему “Людської комедії” – тему розкладу й загибелі аристократії в буржуазному суспільстві. Численній родині доводилося в усьому собі відмовляти, щоб виділяти Еженові, який був її останньою надією, тисячу двісті екю річних, необхідних для навчання в Парижі. Ці обставини “збільшували вдесятеро його бажання досягнути успіху в житті й пробуджували жадобу висунутися”. Проте, “як це властиво великодушним людям, йому хотілося всього досягнути лише завдяки своїм заслугам”.
Отже, спершу Растіньяк хоче завоювати багатство й становище в суспільстві працею, енергією і талантом. Коли через певний час Вотрен запропонує йому свій “проект” – прямий і швидкий, але злочинний шлях до багатства, – Растіньяк його відхилить, хоч і визнає “залізну логіку” спокусника. Він твердить самому собі: “О ні! Хочу трудитися благородно, свято, хочу працювати день і ніч, щоб тільки трудом досягнути багатства”. Однак для того, щоб піти цим шляхом, треба мати величезні духовні й моральні сили, притаманні, як згодом покаже Бальзак у “Втрачених ілюзіях”, лише великим митцям, мислителям, громадським діячам, тобто людям, які живуть великою ідеєю. Растіньяк – звичайна людина, честолюбна й жадібна до життєвих благ. Поступове переродження героя письменник розкриває з рідкісною повнотою й психологічною вмотивованістю, із численними точними, вихопленими з життя деталями. Столиця повна спокус, перед якими не може встояти Растіньяк, – і от з часом “демон розкоші вжалив його серце, лихоманка наживи заволоділа ним, від жадоби золота пересохло в горлі”. Найголовнішим чинником переродження героя Бальзак вважає пізнання ним суспільства, тих дійсних законів і прагнень, якими воно живе.
Дедалі виразніше, пише Бальзак, світ поставав перед Растіньяком “таким, яким він є: в безсиллі моралі й закону перед багатством”. Тобто власний досвід героя підтверджував повчання його “наставників” – віконтеси де Босеан і каторжника Вотрена, а його друг Б’яншон, учений – медик і безкорисливий подвижник науки, визнав, що їхні докази не суперечать “законам природи”. Проти всього цього протестує лише голос совісті, моральне почуття, на яке вирішив було покладатися Растіньяк. Однак моральна драма, яку переживає герой, у фіналі твору закінчується перемогою середовища, де панують егоїзм і закон вигоди.
У фіналі твору Растіньяк дозріває для того, щоб, прийнявши закони й “правила гри” суспільства, кинути йому знаменитий виклик: “Тепер подивимось, хто кого”. Утім, варто наголосити, що моральна драма цього героя є центральною колізією роману, сповненою глибокого соціально – психологічного змісту, пов’язаного з основною проблематикою “Людської комедії”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)